Ухвала

від 12.02.2013 по справі 9101/74860/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. справа № А24/267-09(А38/158)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадська В.М.,

за участю представників:

позивача: - Челпанов В. Г. (нак. від 25.12.1994 р. за №10-к)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2011 року

у справі № А27/267-09(А38/158)

за позовом приватного підприємства «Урал»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Приватне підприємство «Урал» звернулося до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції з позовом, в якому просило визнати недійсним повідомлення-рішення від 07.03.2006 по нарахуванню податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 28816,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю дій податкового органу щодо зменшення податкового кредиту підприємства за господарськими операціями з контрагентами, установчі документи яких визнані в судовому порядку недійсними. На момент укладення договорів позивачем контрагенти ПП «Статус-Плюс» та ПП «Мініма» перебували на податковому обліку, мали право нараховувати податок на додану вартість та видавати податкові накладні. Факт здійснення господарських операцій між позивачем та названими вище контрагентами підтверджений платіжними дорученнями, договорами на виконання послуг та актами виконаних робіт.

Разом з тим під час судового розгляду позивач не наполягав на своїх аргументах щодо контрагента ПП «Статус-Плюс», стосовно ПП «Мініма» позивач просив позов задовольнити, оскільки рішення суду про визнання недійсним установчих документів ПП «Мініма» скасовано.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 07.03.2006 в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 27906,63 грн. та штрафних санкцій на суму 14953,32 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.55), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами («Статус-Плюс» та ПП «Мініма»), не містять істотних умов договору будівельного підряду, оскільки відсутній предмет договору та строки його виконання, а відтак вказані договори є неукладеними. Також відповідач зазначає, що оскільки у ПП «Мініма» відсутні виробничі та людські потужності для того, щоб здійснювати ремонтно-будівельні роботи згідно укладених договорів, відсутні особи, які можуть виступати від імені підприємства, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, фактичне місцезнаходження встановити неможливо, отже податкові накладні, виписані ПП «Мініма», не є належними податковими документами, що можуть підтвердити податковий кредит.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП «Урал» при здійснення взаємовідносин з ПП «Статус Плюс» (код ЄДРПОУ 32702394) за період з 01.10.2003 по 01.07.2004 та ПП «Мініма» (код ЄДРПОУ 32581844) за листопад 2004 року, за результатом якої складено акт №39/23-21891747 від 28.02.2006.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, а саме: необґрунтовано завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 28816,63 грн., в т. ч. по періодам: жовтень 2003 р. - 6304,03 грн., листопад 2003 р. - 5241,60 грн., квітень 2004 р. - 7755,20 грн., травень 2004 р. - 3127,60 грн., червень 2004 р. - 5478,20 грн., листопад 2004 р. - 910,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222341/0 від 07.03.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 43224,95 грн., в тому числі за основним платежем - 28816,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14408,32 грн.

Спірним є питання правомірності відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з контрагентом ПП «Мініма» за період з жовтня 2003 року по червень 2004 року.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП «Мініма» укладено договори будівельного підряду №15/3 від 15.03.2004, №1/4 від 01.04.2004, №3/5 від 03.05.2004, №1/6 від 01.06.2004, №5/6 від 05.06.2004 на загальну суму 167439,80 грн., у тому числі ПДВ - 27906,63 грн.

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, а саме: актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, виписаними ПП «Мініма», відповідачем в ході перевірки не заперечувався. Виходячи із змісту вказаних документів вбачається, що вони мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Сума податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт 27906,63 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту за умови, що вона складена особою, зареєстрованою як платник податку.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Отже, Законом України №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту за умови, що вона складена особою, зареєстрованою як платник податку.

Виходячи з наведених норм, колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на рішення Павлоградського міськрайонного суду від 15.08.2005, яким визнано недійсним статут ПП «Мініма» з моменту реєстрації 07.08.2003, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 03474846 від 19.08.2003, оскільки матеріалами справи підтверджено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Мініма» протягом періоду, в якому здійснювались відповідні правочини між позивачем та ПП «Мініма», анульовано не було, у встановленому порядку ПП «Фло» статусу суб'єкта підприємницької діяльності та платника податку на додану вартість не позбавлено.

У відповідності з актом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.10.2005 № 199 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Мініма» анульовано, платник виключений з реєстру ПДВ 24.10.2005.

До того ж як встановлено судом, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.06.2006 рішення Павлоградського міськрайонного суду від 15.08.2005 стосовно ПП «Мініма» скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 03.03.2008 провадження у справі закрито.

Виходячи з наведеного, є правильними висновок суду першої інстанції, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ПП «Мініма» був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних виконавцем підрядних робіт ПП «Мініма» податкових накладних, є правомірним.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2011 року у справі № А27/267-09(А38/158) - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко