Постанова

від 18.09.2013 по справі 811/2533/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року Справа № 811/2533/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю: секретаря с/з - Озерної М.О.

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Король Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_2або позивач) звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекція інспекції ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - Кіровоградська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочину нікчемним та про скасування податкового повідомлення-рішення №0000491701 від 31.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20381,01 грн., у тому числі 13587,34 грн. основного платежу та 6793,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки у вересні 2012 р. ним сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних. Відповідачем безпідставно зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного ФОП ОСОБА_2 із ПП «АС Партнер» по ланцюгу до «вигодонабувача».

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові. Позивач зазначив, що покрівельні матеріали, а саме металочерепиця, придбані у ПП "АС Партнер", використовулись ТОВ "Сервіс- Канон" та ПП "Діалог-БУД" при ремонті Долинського та Онуфріївсткого центрів зайнятості Кіровоградської області.

Представником відповідача до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою, на його думку, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання наслідків, так як в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від ПП «АС Партнер» до ФОП ОСОБА_2

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 18.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 23.09.2013 р., про що повідомлено сторонам під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані представником позивача та представником відповідача документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 10.07.2006 р. як фізична особа-підприємець (а.с. 115-116,118) Основним видом діяльності підприємця є посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 115-116, 118). ФОП ОСОБА_2 взятий на облік патника податків ДПІ у м. Кіровограді з 11.07.2006 р. (а.с. 113) та є платником податку на додану вартість з 18.08.2010 р., що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №100298350 від 18.08.2010 р. (а.с. 117).

У період з 04.07.2013 р. по 05.07.2013 р. посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «АС Партнер» (код ЄДРПОУ 37867510) за вересень 2012 року, за наслідками якої складений акт за №15/1701/НОМЕР_1 від 12.07.2013 р.

( а.с.10-27).

Згідно з висновками зазначеного акту встановлено наступні порушення позивачем:

- ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст.628, ст.629, ст. 655, ст.656, ст. 658, ст. 662, ч.2 ст. 689, ч.2 ст. 712 в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів,які не спрямовані на реальне настання наслідків.

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового Кодексу України - завищення задекларованої суми податкового кредиту за вересень 2012 року на загальну суму 13587,34 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 13597,34 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000491701 від 31.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20381,01 грн., у тому числі 13587,34 грн. за основним платежем та 6793,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) ( а.с. 74).

З акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п.198.2 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих, безтоварних операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, та податкових накладних виписаних ПП «АС Партнер» з порушенням вимог п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого ФОП ОСОБА_2 за вересень 2011 року завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість 13587,34 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на висновках Акту перевірки контрагента позивача - ПП «АС Партнер» (а.с. 81-94), оскільки перевіркою господарських операцій позивача з ПП «АС Партнер» встановлено відсутність факту передачі товарів від продавця (ПП «АС Партнер») до покупця (ФОП ОСОБА_2) в зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів якості тощо. Тому операції купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_2 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів».

Між ПП «АС Партнер» (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) 20.09.2012 р. укладено договір поставки №1/20П, згідно з яким продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію, зазначену в додатках до договору (будівельні матеріали) (а.с. 28).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою по рахунку НОМЕР_3 в період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., відкритого в АТ «УкрСиббанк» (а.с. 126-128).

На підтвердження факту поставки будівельних матеріалів, обумовлених вказаним договором, позивачем надано до суду копії видаткових накладних та рахунків на оплату товару (а.с. 33-40).

Приватним підприємством «АС Партнер» на адресу позивача видано податкові накладні від 20.09.2012 р. №84, від 24.09.2012 р. №108, від 25.09.2012 р. №115 та від 26.09.2012 р. №125 (а.с. 29-32).

Також позивачем надано до суду документи, що підтверджують подальше використання придбаного у ПП «АС Партнер» товару в господарській діяльності, зокрема:

- договір поставки товару від 03.01.2012 р. (без номера), згідно з яким продавець (ФОП ОСОБА_2 зобов'язується передати покупцю (ПП «Діалог-БУД» товар, зазначений в додатках до договору ( а.с.42);

- договір поставки від 03.01.2012 р. (без номера), згідно з яким продавець (ФОП ОСОБА_2) зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Сервіс-Канон» товар, вказаний у додатках до договору ( а.с. 43);

Виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується видатковими накладними (а.с. 44-46), довіреностями на отримання будівельних матеріалів від ФОП ОСОБА_2 (а.с. 41, 47-49), податковими накладними, виданими позивачем на адресу ТОВ «Сервіс-КАНОН» та ПП «Діалог-БУД» (а.с. 50-53).

Підпунктом «а» пунку 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

У судовому засідання позивач повідомив, що відповідно до КВЕД основним видом діяльності є посередництво в торгівлі будівельними матеріалами, відповідно до договорів ними є металочерепиця Будівельні матеріали, придбані у ПП "АС Партнер", в подальшому реалізовано ним відповідно ТОВ «Сервіс-КАНОН» та ПП «Діалог-БУД», в обґрунтування чого до суду надано копії договорів на поставку товарів, акти виконання робіт податкові, видаткові накладні та довіреності на одержання товару.

При цьому, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

В пункті 198.2 зазначеної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої та виданої податкової накладної.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач у вересні 2012 р. сформував податковий кредит в розмірі 13587,34 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ПП «АС Партнер», яке на момент їх виписки було зареєстрована платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мало обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

На підставі матеріалів перевірки Кіровоградської ОДПІ та встановлено судом, фактичною підставою для завищення податкового кредиту щодо взаємовідносин позивача з ПП "АС Партнер" ТОВ стали висновки податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_2 перераховувалися кошти вказаному контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту для підприємств реального сектору економіки - «вигодонабувачів». Господарські операції з контрагентами не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи викладене, операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2, на думку відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів».

Суд вважає таку позицію Кіровоградської ОДПІ ДПС безпідставною, оскільки покупець не може нести відповідальність у випадку порушення податкового законодавства своїм контрагентом (продавцем чи постачальником). Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податків до бюджету, це тягне встановлену законом юридичну відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП «АС Партнер» будівельних матеріалів згідно вищезазначеного договору поставки підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даному контрагенту ПДВ у вересні 2012р. у розмірі 13587,34 грн. до податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ПП «АС Партнер» є нікчемними, то суд критично оцінює дане твердження з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Посилання відповідача на частину 5 статті 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір, сторонами якого є позивач та ПП «АС Партнер» укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаних будівельних матеріалів, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано податковий кредит, суд погоджується з позицією фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту за вересень 2012р. ПДВ у розмірі 13587,34 грн. за господарськими операціями з ПП «АС Партнер».

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000491701 від 31 липня 2013 р.

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, суд дійшов висновку про підтвердження факту реальності господарських операцій між позивачем і вказаним контрагентом, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Таким чином, судові витрати у розмірі 203,81 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії відповідача щодо визнання правочину нікчемним.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000491701 від 31.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20381,01 грн., у тому числі 13587,34 грн. основного платежу та 6793,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Присудити фізичній особи-підприємця ОСОБА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в розмірі 203,81 грн. (дваісті три грн. вісімдесят одна коп.)

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградській окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23.09.2013 р.

Суддя В.С. Мирошниченко