Рішення

від 26.09.2013 по справі 909/1015/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 р. Справа № 909/1015/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици ЮІ. , при секретарі судового засідання Ковальчук Р. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: приватного акціонерного товариства "МТС Україна" юридична адреса:вул. Лейпцизька, 15 м.Київ, 01601, Івано-Франківська філія, вул.Січових Стрільців,23,м.Івано-Франківськ,76018 , представник Леник Л.П. вул.С.Стрільців, 23, м.Івано-Франківськ , 76018

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Ларіо" вул. Крайківського, 1Б, офіс 302 А,м. Івано-Франківськ,76019

про стягнення заборгованості в сумі 13 906грн.81коп. з яких 13 492грн.32коп. за послуги мобільного зв"язку в т.ч. ПДВ та збір до ПФ 1 134грн.72коп. договірної санкції та 414грн.49коп.пені.

за участю представників сторін:

від позивача :Леник Леся Петрівна - представник (паспорт СС №566815виданий 23.061998 року Івано-Франківським МУВС МВСУ в Івано-Франківській області, довіреність №0208/13)

ВСТАНОВИВ:

приватне акціонерне товариство "МТС Україна", м.Київ в особі Івано-Франківської філії приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м. Івано-Франківськ звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ларіо" стягнення заборгованості в сумі 13 906грн.81коп. з яких 13 492грн.32коп. за послуги мобільного зв"язку в т.ч. ПДВ та збір до ПФ 1 134грн.72коп. договірної санкції та 414грн.49коп.пені.

Позивач позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договорів та додаткових угод про надання послуг мобільного зв"язку.

Відповідач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою суду 13.09.13 яка направлялась за його місцезнаходженням згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №179660 (а.с.80-81).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглядає справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між сторонами по справі було укладено ряд договорів про надання послуг мобільного зв"язку та додаткові угоди до них (а.с.37-70), відповідно до яких позивач зобов"язався надавати відповідачу послуги мобільного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором позивача. Загальні умови укладення цього договору та надання послуг мобільного зв'язку в повному обсязі визначаються умовами (Правилами) користування мережами мобільного зв'язку позивача, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 та п. 1.2 договору).

Відповідно до п.2.4.2 договору, абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв'язку позивача по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента). Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Згідно п. 3.3 договору, розрахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок позивача або кредитною карткою в національній валюті України, або поповнює рахунок свого мобільного номеру за допомогою карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь - якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договори про надання послуг мобільного зв"язку, укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договорів позивач надавав відповідачу послуги зв"язку, що підтверджується Звітом про баланс особового рахунка абонента та рахунками (а.с.11-35).

В порушення договірних зобов"язань відповідач за період з 01.12.12 по 01.03.13 не оплатив надані послуги зв"язку, відповідно до умов договору.

З метою досудового врегулювання даного спору, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №С 1.12194452/04 від 25.04.2013 та розрахунок до претензії № С 1.12194452/04 від 25.04.2013 , з вимогами про погашення простроченої заборгованості (а.с.82-84), що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції (а.с.85).

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 906грн.81коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. На час розгляду справи в суді відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати наданих послуг зв"язку, тому вимоги позивача про стягнення 13 906грн.81коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 1.3. Додаткових угод, сторони встановили, забезпеченням виконання зобов"язання абонента перед оператором не відмовлятись від основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема, - від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст.546 ЦК України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди, або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п.5.2 основного договору в зв"язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв"язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора штрафної санкції розміром 1,92 гривні за кожний день, що залишився до закінчення строку встановленого п.1.1 цієї Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи п.1.2. Додаткових угод та вище зазначені норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 1134грн.72коп. - договірної санкції.

Також обгрунтованою є вимога позивача щодо стягнення 414грн.49 коп. пені, оскільки така відповідальність передбачена п.4.3 договорів та ст.36 Закону України "Про телекомунікації".

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином до стягнення підлягають 13 906грн.81коп. з яких 13 492грн.32коп. за послуги мобільного зв"язку в т.ч. ПДВ та збір до ПФ 1 134грн.72коп. договірної санкції та 414грн.49коп.пені.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме 1720грн.50коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст.204, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 612, 614, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ларіо", вул.,Крайківського, 1Б, офіс 302 А,м. Івано-Франківськ,76019 код 36733997) на користь приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (вул.Лейпцизька, 15, м.Київ, 01601) в особі Івано-Франківської філії приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (вул.Січових Стрільців, 23, м.Івано-Франківськ,76018, код 14333937) - 13492грн.32коп. (тринадцять тисяч чотириста дев"яносто дві) грн. 32 коп. заборгованості за послуги зв"язку в тому числі ПДВ та збір до ПФ 1134грн.72коп. (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 72 коп. - договірної санкції, 414грн.49 коп. (чотириста чотирнадцять ) грн. 49 коп. - пені та 1720грн.50коп. (одну тисячу сімсот двадцять)грн.50коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.13

Суддя Грица Ю. І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"