Рішення

від 24.09.2013 по справі 917/1159/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 Справа № 917/1159/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс", вул. Половка, 72, м. Полтава, 36034

до Приватного підприємства "Торговий дім "Моринський", вул. Остапа Вишні, 5, м. Полтава, 36039

про стягнення 18 849,69 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Логвиненко А.А., доручення № б/н від 18.01.2011 р., паспорт серії КО №078589, виданий 28 березня 2000 року Великобагачанським РВ УМВС України в Полтавській області,;

від відповідача: не з'явились.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" про стягнення з Приватного підприємства "Торговий дім "Моринський" 18 849,69 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 18.09.2012 р. між сторонами договору поставки № 18/09-1, з яких : 17 253,84 грн. основний борг, 733,16 грн. пеня та 862,69 грн. штраф у розмірі 5% від суми боргу відповідно до п. 7.4 Договору.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

18.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" (постачальник) та Приватного підприємства "Торговий дім "Моринський" (покупець) було укладено Договір поставки № 18/09-1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався у відповідності до погоджених (усно чи письмово) замовлень, передати у власність покупця товари (продукцію торгової марки "Конті", а також продукцію інших торгових марок та виробників), а останній зобов'язувався прийняти цей товар та провести його оплату на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- поставка Продукції здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок на склад Покупця. Право власності на Продукцію та всі ризики, пов'язані з втратою чи псуванням Продукції переходять до Покупця в момент отримання продукції після підписання накладної уповноваженим представником Покупця. Покупець зобов'язаний письмово підтвердити повноваження такого представника, інакше вважається що Продукція, зазначена в накладній, отримана Покупцем (п. 2.1-2.2 Договору);

- уповноважена особа Покупця зобов'язана зробити відмітку в накладній про приймання Продукції згідно накладної чи за фактом, у випадку недопоставки Продукції (за цим договором пересортування не є недопоставкою). Приймання Продукції здійснюється уповноваженими представниками Постачальника та Покупця за правилами, передбаченими Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" (П-7) та Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" (П-6) (п. 2.4-2.5 Договору);

- оплата за Продукцію здійснюється Покупцем згідно цін, що вказані в накладній. За час дії договору ціни на Продукцію можуть бути змінені виробником продукції. Продукція поставляється Покупцю за зміненими цінами з моменту введення таких змін Виробником. Покупець зобов'язаний зазначати в документах на оплату, за який саме вид (торгову марку) Продукції здійснюється платіж. Покупець зобов'язується здійснювати оплату : Продукції торгової марки "Конті" на умовах розстрочення платежу строком до 21 календарного дня з моменту поставки (п. 3.1-3.4 Договору);

- у разі невиконання договірного зобов'язання щодо оплати вартості отриманої Продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі двох відсотків від вартості неоплаченої Продукції за кожен день прострочення. Також, у разі прострочення оплати отриманої Продукції на строк, що перевищує встановлений договором строк виконання зобов'язання зі сплати отриманої Продукції більш ніж на десять календарних днів, Покупець в безумовному порядку сплачує Постачальнику штраф в розмірі 5% (п'ять) відсотків від вартості неоплаченої Продукції (п. 7.3-7.4 Договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року. Припинення дії цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань, які виникли під час дії і в зв'язку цим Договором та є дійсними до повного їх виконання. За тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору кожна сторона має право повідомити іншу сторону про припинення дії цього Договору. У випадку, коли такого повідомлення не отримано жодною з сторін, - дія цього Договору вважається пролонгований на один календарний рік (п. 8.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 17 253,84 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних, а саме : № ПЛ 005229 від 06.02.2013 р., № ПЛ 005261 від 06.02.2013 р., № ПЛ 005238 від 06.02.2013 р., № ПЛ 005267 від 06.02.2013 р., № ПЛ 005228 від 06.02.2013 р., № ПЛ 005266 від 06.02.2013 р., № ПЛ 005433 від 07.02.2013 р., № ПЛ 005432 від 07.02.2013 р., № ПЛ 005547 від 08.02.2013 р., № ПЛ 005673 від 08.02.2013 р., № ПЛ 005666 від 08.02.2013 р., № ПЛ 005675 від 08.02.2013 р., № ПЛ 005719 від 09.02.2013 р., № ПЛ 005792 від 09.02.2013 р., № ПЛ 005798 від 09.02.2013 р., № ПЛ 005886 від 12.02.2013 р., № ПЛ 006040 від 12.02.2013 р., № ПЛ 005895 від 12.02.2013 р. та № 005887 від 12.02.2013 р..

В порушення умов Договору відповідач своєчасно не здійснив оплату за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилася звірка взаєморозрахунків та було складено відповідний акт, який підписано сторонами та скріплено їх печатками, згідно якого станом на 01.05.2013 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 18 912,84 грн. (а.с. 13).

За даними позивача на момент подання позову до суду в порушення умов Договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, заборгованість останнього складає 17 253,84 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18 849,69 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 18.09.2012 р. між сторонами договору поставки № 18/09-1, з яких : 17 253,84 грн. основний борг, 733,16 грн. пеня за період з 21.02.2013 р. по 05.06.2013 р. та 862,69 грн. штраф у розмірі 5% від суми боргу відповідно до п. 7.4 Договору.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 17 253,84 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17 253,84 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України). При цьому ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктами 7.3 та 7.4 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання договірного зобов'язання щодо оплати вартості отриманої Продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі двох відсотків від вартості неоплаченої Продукції за кожен день прострочення. Також, у разі прострочення оплати отриманої Продукції на строк, що перевищує встановлений договором строк виконання зобов'язання зі сплати отриманої Продукції більш ніж на десять календарних днів, Покупець в безумовному порядку сплачує Постачальнику штраф в розмірі 5% (п'ять) відсотків від вартості неоплаченої Продукції. При укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 733,16 грн. пені, суд прийшов до висновку, що відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України останні є правомірними в частині стягнення 694,10 грн. з огляду на невірне визначення позивачем терміну прострочення оплати відповідно п. 3.4 Договору (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). Наданий позивачем розрахунок ціни позову в частині заявленої до стягнення суми пені станом на 25.07.2013 р. суд не оцінює як правомірний з огляду на період обрахування пені за позовною заявою та відсутність клопотання як про збільшення розміру позовних вимог, так і про вихід суду за межі позовних вимог.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 862,69 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що останні є правомірними.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 253,84 грн. основного боргу, 694,10 грн. пені, 862,69 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Моринський" (вул. Остапа Вишні, 5, м. Полтава, 36039), ідентифікаційний код юридичної особи 35221033 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" (вул. Половка, 72, м. Полтава, 36034), ідентифікаційний код юридичної особи 31562181 - 17 253,84 грн. основного боргу, 694,10 грн. пені, 862,69 грн. штрафу та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 39,06 грн. пені у позові відмовити.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.