Рішення

від 26.09.2013 по справі 919/822/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року справа № 919/822/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство 14303"

(вул. Степаненка, 4, м .Севастополь, 99007) (вул. Горпищенка, 9, кв. 62, м. Севастополь, 99012)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2)

про стягнення 14 259, 51 грн,

за участю представників:

позивача - Колобоков О.В., довіреність №25 від 15.06.2012;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "Севастопольське автотранспортне підприємство 14303" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 14 259,87 грн. за орендну плату нерухомого майна відповідно до договорів від 31.10.2012 та 28.12.2012 року з яких: основна заборгованість - 13 555,20 грн., неустойка в розмірі - 595,73 грн., інфляційні у розмірі -10,21 грн., 3% річних - 119,15 грн.

Крім того, позивачем до позовної заяви було надано заяву про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно відповідача (а.с. 32), ухвалою суду від 17.07.2013 у заві позивачу було відмовлено.

Заявою від 06.08.2013 року позивачем було уточнено позовні вимоги, відповідно до якого уточнено адресу відповідача, відповідно до витягу з ЄДР, якою є: АДРЕСА_2 (а.с. 47-49).

Справа розглядалась у судових засіданнях 07.08.2013, 04.09.2013 року, 18.09.2013 року, 26.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.09.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Присутній у судовому засіданні 26.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, заявив клопотання про відмову від стягування інфляційних. Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, однак ціна позову не змінювалась, оскільки інфляційні витрати складають суму менше нуля.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строків вирішення справи.

Крім того, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, не знаходиться за своїм місцезнаходженням: АДРЕСА_2, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі Витязі з ЄДР від 06.08.2013 р.)(а також за адресою, вказаною у підписаних сторонами договорах, а саме: АДРЕСА_4), а тому і ухвали про призначення розгляду даної справи в суді та відкладення розгляду справи були повернуті до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

На підтвердження належного повідомлення відповідача про розгляд справи свідчить список згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 23.09.2013 року, наявний в матеріалах справи.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Крім викладеного, судом встановлено, що 31.10.2012 року та 28.12.2012 року між сторонами укладені договори оренди нерухомого майна (далі -договір) (а.с 9-10).

Відповідно до частини першої розділу 1 договорів, з метою ефективного використання майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення (далі майно), загальною площею 41,3 кв.м, розташовану за адресою : Україна, м. Севастополь, вул. Степаненко, 4.

Пунктом 3.1 розділу третього договору передбачено, що орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту заді-приймання приміщення.

Щомісячна орендна плата за вказаним в п.1.1 договору користування майном складається з фіксованої частини і змінної частини.

Розмір фіксованої частини орендної плати складає 3050,00 грн.

Розмін змінної частини орендної плати визначається як сума компенсації за надані орендатору комунальні послуги.

Згідно з п.3.2 укладення цього договору орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця на умовах предоплати на один місяць вперед і за останній місяць договору, а потім-щомісячно до 01 числа кожного місяця.

Відповідно до пункту 3.5 у випадку закінчення строку дії цього договору або дострокового його розірвання, орендна плата і плата за додаткові послуги сплачується орендарем по день фактичної передачі майна орендодавцю за актом приймання-передачі.

Пунктом 6.1.2. орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 8.4 договору у випадку несвоєчасного внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми щомісячного платежу за кожний день прострочки з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних.

Пунктом 11.1 договору від 31.10.2012 встановлено, що цей договір укладений на два місяця діє з 01 листопада 2012р. по 31 грудня 2012 р.

Згідно з пунктом 11.1 договору від 28.12.2012, цей договір укладений на 5 місяців діє з 01 січня 2012р. по 31 травня 2012 р.

Надання майна в оренду за договором позивачем підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення до договору оренди від 31.10.2012, підписаним обома сторонами без зауважень (а.с 11).

Натомість, відповідач умови договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 04.07.2013 у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 13 555,20 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Вищенаведена заборгованість підтверджується наданими позивачем рахунками №16 від 03.01.2013 року на суму 3447,80 грн., №52 від 01.02.2013 року на суму 3683,40 грн., №93 від 01.03.2013 року на суму 3505,20 грн., №129 від 01.04.2013 року на суму 3219,40 грн., №165 від 01.05.2013 року на суму 3221,20 грн., №201 від 01.06.2013 року на суму 526 грн. (а.с. 19-24).

На підтвердження ціни позову позивачем було надано суду картку субконто за 01.11.2012-30.06.2013 р.р. та оборотно-сальдову відомість по рахунку: 361 замовлення за 01.11.2012-30.06.2013 р.р., а також довідки про використання електроенергії, витрати з води та користування контейнерами для збору ТПВ орендарями за листопад 2012-травень 2013 р.р. (а.с. 87-96).

Крім того позивачем у відповідності до договору оренди було направлено лист від 26.04.2013 №29 про наявність заборгованості з орендної плати та оплати компенсації за надані комунальні послуги в сумі 9 808,00 грн (а.с. 12).

Також позивачем 24.05.2013 р. на адресу відповідача було направлено претензію №31 про відшкодування збитків і оплати штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено заборгованість, що підтверджено прибутково касовими ордерами №325 від 31.10.2012 року на суму 3188,40 грн., №2 вд 03.01.2013 року на суму 3310,60 грн., №98 від 18.03.2013 року на суму 1947,80 грн., №99 від 18.03.2013 року на суму 600,00 грн., №59 від 15.02.2013 року на суму 150,00 грн. (а.с. 57-59).

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір оренди, згідно до положень статті 283 Господарського кодексу України, а також приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісячно в строк до 01 числа кожного місяця (пункт 3.2 договорів).

Згідно пункту 11.1 договору від 28.12.2012 року договір укладений на 5 місяців та діє з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року.

Відповідно до пункту 11.2 договорів від 31.10.2012 та 28.12.2012 років зміни договору та його пролонгація проводиться при наявності згоди обох сторін та оформлюється додатковою угодою, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. До закінчення строку дії договору орендар вправі звернутися у місячний строк з письмовою заявою про продовження договору. При згоді орендодавця договір продовжується на строк, визначений орендодавцем у вищенаведеному порядку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом було перевірено надані позивачем рахунки за період з січня 2013 року по червень 2013 року, та зазначено, що рахунок №201 від 01.06.2013 року на суму 526,00 грн. не приймається судом в якості доказу у справі оскільки, як вбачається з договору оренди від 28.12.2012 року, останній укладений на строк до 31.05.2013 року. Доказів продовження договору оренди при наявності згоди обох сторін матеріали справи не містять, у зв'язку з вищенаведеним суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в межах дії договору, а саме з січня 2013 року по травень 2013 року у сумі 13 029,20 грн.

Посилання позивача на акт про відкриття приміщення від 05.06.2013 року не є безумовною підставою встановлення користування приміщенням у червні 2013 року. Крім того, з акту вбачається, що строк договору оренди закінчився 31.05.2013 року, договір не пролонгований.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 13 029,20 грн.

Судом було здійснено перевірку розміру заборгованості на підставі виставлених рахунків та доказів часткових проплат відповідача. У порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості по орендній платі в сумі 13 029,20 грн., відповідачем не надано.

На час розгляду справи в суді, відповідачем взяті зобов'язання в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим заборгованість складає 13 029,20 грн., яка має бути стягнута з відповідача.

Крім того, позивачем було нараховано неустойку у розмірі 595,73 грн.

Відповідно до частини першої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки та частини другої цієї ж статті у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частини перша статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок неустойки у розмірі 595,73 грн., за період з 01.02.2013 по 04.07.2013 року, нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що не приймає до уваги розрахунок пені на суму заборгованості 526,00 грн., за червень 2013 року з підстав наведених вище. Судом було перевірено розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме за формулою: сума заборгованості х подвійна ставка НБУ х (дні прострочки) : 100, у зв'язку з чим сума неустойки, яка підлягає стягненню складає 588,38 грн.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 119,15 грн. Періодом нарахування 3% річних позивач визначив з 01.02.2013 по 04.07.2013 року, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, визнав його обґрунтованим, однак не приймає до уваги нарахування відсотків на суму заборгованості 526,00 грн., з підстав наведених вище, та зазначає, що розмір відсотків річних, які підлягають стягненню складає (119,15-1,08 - 0,39=117,68) 117,68 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44 , 49 , 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство 14303" (вул. Степаненка, 4, м .Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 05465778) заборгованість за орендну плату - 13 029,20 грн., неустойку в розмірі - 588,38 грн., 3% річних - 117,68 грн. та 1657,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної

Повне рішення складено - 27 вересня 2013 року

Суддя О.С. Грицай