Рішення

від 23.09.2013 по справі 922/3060/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р.Справа № 922/3060/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Великобурлукський сироробний завод", смт. В-Бурлук про стягнення заборгованості в розмірі 6673,34 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кириченко Н.В. за довіреністю від 19.07.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Великобурлукський сироробний завод", смт. В-Бурлук про стягнення заборгованості в розмірі 6673,34 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на положення ст.ст. 526, 530, 610, 625, 655, 664, 692 Цивільного кодексу України, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 6673,34 грн. за поставлений товар за видатковою накладною №По-0000060 від 01.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 06.08.2013 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.09.2013 року о 10:45 годині.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся", м. Харків (позивач) поставило Публічному акціонерному товариства "Великобурлукський сироробний завод", смт. В-Бурлук (відповідач) товар на суму 6673,34 грн., що підтверджується видатковою накладною №По-0000060 від 01.02.2013 р. та довіреністю №33 від 01.02.2013 року, виданою на ім'я Петухова Сергія Івановича.

Проте, така поставка товару відбулася не в межах виконання договору оскільки, видаткова накладна №По-0000060 від 01.02.2013 р. не містить посилання на будь-який договір.

Тобто, між сторонами фактично було укладено окремий договір купівлі-продажу, відповідно до відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем, згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України є відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було, то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу 03.06.2013 року та претензію від 21.06.2013 року, що містила в собі вимогу сплатити заборгованість у розмірі 6673,34 грн.

В порушення положень ст. ст. 530, 655, 692 ЦК України заборгованість за видатковою накладною №По-0000060 від 01.02.2013 р. в сумі 6673,34 грн. відповідачем позивачу не сплачена.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2013 року, який скріплений підписами уповноважених представників сторін та печатками юридичних осіб, відповідно до якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 6673,34 грн. (арк.с. 13)

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно видаткової накладної №По-0000060 від 01.02.2013 р., суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6673,34 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Великобурлукський сироробний завод", смт. В-Бурлук (62602, Харківська область , В-Бурлуцький р-н, смт.Великий Бурлук, вул.Терешкової, 2, код ЄДРПОУ 05507436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", м. Харків (61050, Харківська область, м.Харків, Московський район, майдан Фєйєрбаха, буд. 19, код ЄДРПОУ 31644761) суму основного боргу в розмірі 6673,34 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.07.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3060/13