Постанова

від 28.08.2013 по справі 811/2476/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року Справа № 811/2476/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю:

секретаря судового засідання - Озерної М.О.

представника позивача - Кушнірова О.М.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Фарн" приватного підприємства "Віздом Трейд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Фарн" приватного підприємства "Віздом Трейд" (далі - позивач або ДП "Фарн" приватного підприємства "Віздом Трейд") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач або Кіровоградська ОДПІ ГУ у Кіровоградській області) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000212202 від 16.07.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3472 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 868 грн.

- № 0000222202 від 16.07.2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3306 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1653 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 3472 та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (ряд.19 Декларації) на загальну суму 3306 грн.

З даними висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки, позивач не погоджується. Позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем та ПП "Кіровоградський митний термінал" та зроблений на цій основі висновок про нікчемність правочину є безпідставним припущенням, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Господарські операції між позивачем та ПП "Кіровоградський митний термінал" мали реальний характер, підтверджені договорами-дорученнями, податковими накладними, актами виконання робіт, платіжними дорученнями та іншими первинними документами. Угоди, укладені між позивачем та вказаним контрагентом не дійсними у судовому порядку не визнавались.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а тому відповідно оспорювані податкові повідомлення-рішення необхідно визнати протиправними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 164, 198).

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірнє підприємство «Фарн» приватного підприємства «Віздом Трейд» зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 13.07.2009 р. та здійснює діяльність з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням, а також інші види господарської діяльності, відповідно до КВЕД-2010 (а.с. 12, 14).

З 01.09.2009 р. ДП «Фарн» ПП «Віздом Трейд» зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ від 18.01.2012 р. №200020283 (а.с. 13).

Судом встановлено, що 02.07.2013 р. посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дочірнього підприємства "Фарн" приватного підприємства "Віздом Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з приватним підприємством "Кіровоградський митний термінал" за травень, червень, серпень 2013 року (а.с. 16-34).

На підставі висновків викладених в акті перевірки, посадовими особами відповідача винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000212202 від 16.07.2013 р. про порушення п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 4340,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3472,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 868,00 грн. (а.с. 35-36);

- податкове повідомлення рішення №0000222202 від 16.07.2013 р. про порушення п.198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 4949,00 грн., у тому числі основного платежу - 3306,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1653 грн. (а.с. 37-38).

Позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на висновках Актів перевірки контрагентів позивача за вищевказаний період ( а.с. 22-27), оскільки перевіркою господарських операцій позивача з ПП "Кіровоградський митний термінал" встановлено факти укладання правочинів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Так, між ДП «Фарн» ПП «Віздом Трейд» (продавець) та ТОВ «Протопром» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (зовнішньоекономічний контракт) від 02.04.2012 р. №1, згідно з яким продавець зобов'язується передати покупцю гранітний щебінь та пісок з відсіву для будівельних матеріалів (а.с. 222-229).

У подальшому між ТОВ «Єврощебінь» та ДП «Фарн» ПП «Віздом Трейд» укладено договір поставки від 26.04.2012 р. №26/04-12, згідно з яким ТОВ «Єврощебінь» зобов'язується поставити ДП «Фарн» ПП «Віздом Трейд» гранітний щебінь та пісок з відсіву для будівельних матеріалів (а.с. 200-204). Виконання умов даного договору підтверджується видатковими накладними (а.с. 205-219).

З метою переміщення товару через митний кордон України ДП «Фарн» ПП «Віздом Трейд» укладено договір доручення від 27.04.2012 р. №84, згідно з яким ПП «Кіровоградський митний термінал» уповноважено здійснити декларування вантажів, що переміщуються ДП «Фарн» ПП «Віздом Трейд» через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 Митного кодексу України на здійснення митної брокерської діяльності видаються ліцензії.

ПП «Кіровоградський митний термінал» є підприємством, що здійснює митну брокерську діяльність на підставі ліцензії, виданої Держмитслужбою України (а.с. 220-221).

На виконання вказаного договору доручення ПП «Кіровоградський митний термінал» упродовж травня-серпня 2012 року проведено митне оформлення товарів (щебінь гранітний для будівельних матеріалів) від імені та в інтересах ДП «Фарн» ПП «Віздом Трейд», що підтверджується вантажно-митними деклараціями (а.с. 167-195) та актами виконаних робіт (а.с. 40 - 55).

Оплату наданих брокерських послуг позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 72-88).

Також позивачем надано до суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість та додатків до них, що подавалися ним до органів державної податкової служби, та квитанцій, що підтверджують подачу декларацій (а.с.89-159).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку використання таких товарів послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Представником позивача надано підтверджуючі документи, що товар (щебінь та пісок відсіву) реально придбавався ним у контрагентів та в подальшому переміщувався через митний кордон України відповідно до укладеного зовнішньоекономічного контракту а брокерські операції з митного оформлення даного товару виконано ПП «Кіровоградський митний термінал», в обґрунтування чого до суду надано копії договорів купівлі-продажу, поставки, доручення, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та вантажно-митні декларації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем за господарськими операціями з ПП "Кіровоградський митний термінал" щодо надання послуг з митного оформлення товарів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю дочірнього підприємства «Фарн» приватного підприємства «Віздом Трейд».

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ПП «Кіровоградський митний термінал» (а.с. 56-71).

Як вбачається з матеріалів перевірки Кіровоградської ОДПІ та встановлено судом, фактичною підставою для зменшення позивачу витрат та податкового кредиту щодо взаємовідносин позивача з ПП "Кіровоградський митний термінал" стали висновки податкового органу про те, що усі операції купівлі-продажу ПП «Кіровоградський митний термінал» не спричиняють реального настання правових наслідків

В основу такого висновку відповідача ліг акт перевірки ДП «Фарн» ПП «Віздом Трейд» (а.с. 16-34), акти перевірок ПП «Кіровоградський митний термінал» та його контрагентів.

Суд вважає таку позицію Кіровоградської ОДПІ ДПС безпідставною, оскільки покупець (замовник) не може нести відповідальність у випадку порушення податкового законодавства своїм контрагентом (продавцем чи постачальником). Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податків до бюджету, це тягне встановлену законом юридичну відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Крім того, підставою визнання вказаних правочинів нікчемними з боку Кіровоградської ОДПІ є відсутність спрямованості на настання реальних правових наслідків, що підтверджується актом перевірки (а.с. 16-34).

Водночас, відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З наведеного свідчить, що відсутність наміру сторін правочину на настання правових наслідків є ознакою фіктивного правочину, який може визнатися недійсним виключно судом.

З системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які, на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок, не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ПП «Кіровоградський митний термінал», а також того, що правочини, укладені між ними, порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість наданих брокерських послуг, отримав податкові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано податковий кредит, суд погоджується з позицією Дочірнього підприємства «Фарн» приватного підприємства «Віздом Трейд» щодо правомірності формування таких витрат і податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Кіровоградський митний термінал».

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів правомірності своїх дій по визнанню правочинів нікчемними і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000212202 від 16.07.2013 р., та № 0000222202 від 16.07.2013 р.

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, суд дійшов висновку про підтвердження факту реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Кіровоградський митний термінал», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 114,71 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Кіровоградській області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 17, 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000212202 від 16.07.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3472 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 868 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000222202 від 16.07.2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3306 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1653 грн.

4. Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Дочірнього підприємства "Фарн" приватного підприємства "Віздом Трейд", код ЄДРПОУ 36585219 (25002, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2, кімната 502) судові витрати в розмірі 114,71 грн. із Державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

5. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

6. Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградській окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня отримання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 02.08.2013 р.

Суддя Мирошниченко В.С .