Постанова

від 16.09.2013 по справі 823/1467/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року справа № 823/1467/13-а

м. Черкаси

16 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

при секретарі: Шалько І.П.

за участю:

представника позивача: Толюпи В.М. - за довіреністю;

представника відповідача: Івченко Я.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Спецкріо - Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спецкріо - Черкаси» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з врахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24 травня 2013 року за №0002822301 про нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку з прибутку в сумі 145446 грн., штрафних санкцій в сумі 17807 грн. та №0002832301 про нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 118943 грн., штрафних санкцій в сумі 17332 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач дійшов невірного висновку в ході проведеної перевірки, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені, повністю оплачені та оформлені належним чином, що і не заперечується відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що викладені в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові рішення, висновки є необґрунтованими та направленими на безпідставне зменшення валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, які дають право на віднесення сум до витрат та формування податкового кредиту. Стосовно виявлених порушень в діяльності контрагентів, представник позивача зазначив, що за негативні наслідки мають відповідати саме контрагенти, які допустили такі порушення, а не позивач, який не має до цього відношення. Так, операції, обов'язок виконання яких був покладений на контрагентів позивача, ними фактично виконані і зауважень щодо якості та вчасності їх виконання з боку позивача не було, отже з підстав викладеного оскаржувані рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просив відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що ревізори, діючи в межах чинного законодавства, в ході проведення перевірки правомірно встановили завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ та відповідно заниження податку на прибуток. Відповідач наголосив на неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП «АТП Автомобіліст» та на відібрані пояснення у засновника і директора даного підприємства про відсутність господарської діяльності ПП «АТП Автомобіліст». Відносно контрагента позивача ТОВ «Віктор Ко», то проти посадових осіб останнього порушено кримінальну справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Приватне підприємство «Спецкріо - Черкаси» як юридична особа, ідентифікаційний код 34556118, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкаси та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100327537.

Відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Спецкріо - Черкаси» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з окремими платниками податків за період з 01.07.2009 по 30.06.2012. Результати перевірки оформлені актом від 24.01.2013 №33/22-11/34556118.

За висновками вказаного акту ПП «Спецкріо - Черкаси» в порушення норм підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168) та пункту 201.6 статті 201, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, завищено податок на додану вартість всього на суму 267377 грн.

Крім того, в порушення норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абз. 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР (далі - Закон № 283) та пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 311989 грн.

23 квітня 2013 року на підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0000692301 про нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 311989 грн., штрафної санкції в сумі 28720 грн. та №0000682301 про нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 267377 грн., штрафної санкції в сумі 54441 грн.

За скаргою приватного підприємства «Спецкріо - Черкаси» податкове повідомлення-рішення №0000692301 частково скасовано рішенням ДПС у Черкаській області від 11.04.2013 року №6873/10-210 та залишено в силі в частині нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 145446 грн., штрафних санкцій в сумі 17807 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000682301 також частково скасовано рішенням ДПС у Черкаській області від 11.04.2013 року №6873/10-210 та залишено в силі в частині нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 118943 грн., штрафних санкцій в сумі 17332 грн.

24 травня 2013 року ДПІ у м. Черкасах з врахуванням вищезазначеного рішення ДПС у Черкаській області від 11.04.2013 №6873/10-210 прийняло нові податкові повідомлення-рішення за №0002822301 про нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку з прибутку в сумі 145446 грн., штрафних санкцій в сумі 17807 грн. та за №0002832301 про нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 118943 грн., штрафних санкцій в сумі 17332 грн.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що однією з підстав для віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача і відповідного збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало те, що за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України, відносно посадових осіб ТОВ «Віктор КО» порушено кримінальну справу.

Що стосується контрагента позивача ПП «АТП Автомобіліст», то відповідач послався на акт про неможливість проведення зустрічної звірки останнього щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. Також відповідачем зазначено, що директор та засновник ПП «АТП Автомобіліст» ОСОБА_3 в поясненнях зазначив, що з 2008 року дане підприємство фактично ніякої діяльності не здійснювало.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства та виніс відповідні податкові повідомлення-рішення.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і, відповідно, винесених на їх підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) та Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

В матеріалах справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій, фактичне вчинення яких не ставить під сумнів і відповідач.

В силу ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Спецкріо - Черкаси» здійснює переробку промислових газів, (переробка кисню, аргону, вуглекислоти із рідкого до газоподібного стану) наповнення балонів та їх продаж. З метою здійснення господарської діяльності приватне підприємство «Спецкріо - Черкаси» уклало з ТОВ «Грандторг» та ПП «АТП Автомобіліст» договори оренди кисневих, аргонних, вуглекислотних ємкостей та іншого обладнання, необхідного для збереження та реалізації зріджених газів. У вересні 2010 року ПП «Спецкріо-Черкаси» отримало послуги від ТОВ «Грандторг» з оренди ємкостей та обладнання на загальну суму 105560 грн. в т.ч. 17593 грн. ПДВ. Вказана сума ПДВ включена до складу податкового кредитку в деклараціях за липень - вересень 2010 року.

Також ПП «Спецкріо-Черкаси» отримало від ПП «АТП «Автомобіліст» послуги з оренди обладнання на загальну суму 577275 грн. в т.ч. ПДВ 96213 грн. Витрати пов'язані з орендою обладнання включено до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 - 3 квартал 2011 років.

Також позивач придбав у липні - серпні 2010 року у ТОВ «Укртехгаз ЛХЗ» вуглекислоту на загальну суму 30826 грн. в т.ч. ПДВ 5138 грн. На підставі виданих контрагентом податкових накладних позивачем суми включено до валових витрат в декларації з податку на прибуток та до складу податкового кредиту в деклараціях відповідних звітних періодів.

Виконання договорів підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, зокрема, це податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт по договорам, накладні, а також рахунки. Дані первинні документи надавались на перевірку, не визнані недійсними, а тому вважаються належними доказами по справі.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи докази використання орендованого обладнання, докази допуску працівників позивача до спеціального обладнання для промислових газів, свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, технічні паспорти на орендоване обладнання.

В свою чергу, відповідачем ставиться під сумнів проведення господарських операцій між позивачем з ПП «АТП Автомобіліст» на підставі того, що укладені між ними угоди не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки спрямовані на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Підставою для таких висновків податкової інспекції стали відібрані працівниками УБОЗ УМВС України в Черкаській області пояснення директора ПП «АТП Автомобіліст» ОСОБА_3 стосовно того, що ним ніяка господарська діяльність не здійснювалася, оскільки складських приміщень, гаражів, транспорту, товару на підприємстві не було. Однак суд зазначає, що в матеріалах справи в наявності лист іншого змісту за підписом ОСОБА_3 який підтверджує наявність господарсько-фінансових відносин.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що порядок та спосіб виконання контрагентами позивача своїх договірних зобов'язань, а також належне чи неналежне виконання контрагентами обов'язків, покладених на них законом як на суб'єктів господарювання - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки такі операції фактично мали місце і направлені на досягнення конкретної економічної та господарської мети. Протилежного відповідачем суду не доведено.

Вищевикладене спростовує висновок відповідача про наявність у позивача умислу штучного формування податкового кредиту та необґрунтованого завищення від'ємного значення податку на прибуток задля власної вигоди.

Також суд не бере до уваги факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ «Віктор КО», яке при цьому ніяких господарських відносин з позивачем не мало, а є лише контрагентом ТОВ «Укртехгаз ЛХЗ», оскільки за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України відсутній вирок суду, який набрав законної сили, а відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також як зазначив представник позивача в судовому засіданні, згідно попереднього акту перевірки від 09.11.2012 №304/22-11/34556118 і акту перевірки від 24.01.2013 №33/22-11/34556118 у взаємовідносинах ПП «Спецкріо-Черкаси» із ТОВ «Грандторг» відповідач перевірив позивача за один і той же період і в основу прийнятих податкових повідомлень - рішень одні і ті ж показники фінансової звітності і донараховані податки, проте згідно рішення ДПС у Черкаській області від 14.12.2012 №27605/10-210 повністю скасовані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі акту перевірки від 09.11.2012 №304/22-11/34556118, тому включення одних і тих же податкових порушень у взаємовідносинах ПП «Спецкріо-Черкаси» із ТОВ «Грандторг» до акту перевірки від 24.01.2013 №33/22-11/34556118 є незаконним. Разом з тим, представник відповідача зазначила, що до оскаржених в даній справі податкових повідомлень - рішень не включені суми по взаємовідносинах ПП «Спецкріо-Черкаси» із ТОВ «Грандторг».

Згідно пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР. (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).

Отже, податковий кредит складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у зв'язку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище. При цьому підставою для нарахування податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) у відповідності із вимогами п.7.4. статті 7 Закону №168-ВР.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит, не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Пункт 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаної статті Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В той же час, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

1 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.

У зв'язку з тим, що правовідносини здійснювались також у 2011, 2012 роках, тобто, після набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати норми Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

До того ж, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, враховуючи, що позивачем жодних порушень не вчинено, відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів (ТОВ «Грандторг», ТОВ «Укртехгаз ЛХЗ», ПП «АТП Автомобіліст» ).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, наявні в матеріалах податкові накладні позивача містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог наказу ДПА України від 21.12.2010 року №969, зареєстрованого в Мін'юсті України 29 грудня 2010 року за №1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні в ході проведення перевірки не встановлено.

Таким чином, усі первинні документи позивача, оформлені у відповідності до вимог вищезазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та дійсні свідоцтва платників ПДВ, відповідно, зазначені суб'єкти господарювання мали право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані платниками податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємства-контрагенти під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходились в ЄДРПОУ. Доказів зворотнього в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Також суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагентами не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Тож, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся. Адже таке формування здійснене на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0002822301 та №0002832301 від 24.05.2013 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Спецкріо - Черкаси» 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 вересня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко