Рішення

від 05.09.2013 по справі 903/633/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2013 р. Справа № 903/633/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»

до Комунального закладу «Луцька станція швидкої медичної допомоги»

про стягнення 142 785,51грн. заборгованості

Суддя: С.Т. Філатова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Козлюк З.Р., дов. №1904/06-06 від 07.08.2013р., Гаврилюк Д.Ю., дов. №2591/06-03 від 12.12.2012р.,

від відповідача: Крутилко О.О., дов. №9 від 05.08.2013р., Зайцева Н.О., дов. №10 від 05.08.2013р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернулося з позовом до комунального закладу "Луцька станція швидкої медичної допомоги" про стягнення 156 435,40 грн., в т.ч. 142 785,51грн. заборгованості за поставку природного газу згідно договорів на постачання природного газу за регульованим тарифом №Б-19-12 від 13.02.2012р. та №2013/ТП-Б-1-125 від 29.12.2012р., 10 701,05грн. пені за порушення строків оплати поставленого природного газу за період з 06.12.2012р. по 06.06.2013р., 638,05 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2012р. по травень 2013р., 2 310,79грн. річних за період з 06.12.2012р. по 06.06.2012р. згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті природного газу згідно договорів на постачання природного газу за регульованим тарифом №Б-19-12 від 13.02.2012р. та №2013/ТП-Б-1-125 від 29.12.2012р., акти прийомки-передачі природного газу від 29.11.2012р. №0019635, від 21.12.2012р. №0020815, від 31.01.2013р. №0001053, від 29.02.2013р. №0001691, від 29.03.2013р. №0002570 від на загальну суму 356 029,51грн., якими стверджується поставка та отримання природного газу споживачем.

Ухвалою суду від 25.06.2013р. порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.07.2013р. розгляд спору згідно ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Представник позивача у додаткових поясненнях від 24.07.2013р. №01-29/8196/13 підтвердив наявну у відповідача заборгованість в сумі 142 785,51грн.

Зазначив, що у відповідності до п. 2.6 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі газу, що оформлюються за даними вузлів обліку, визначених додатком №1 до договору; акти приймання-передачі газу згідно п. 2.9 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідач у письмових поясненнях від 06.08.2013р. №01-128/13/13 повідомив, що відповідно до рішення Луцької міської ради Волинської області від 30.05.2013р. №41/77 "Про ліквідацію комунального закладу "Луцька станція швидкої медичної допомоги" діяльність КЗ "Луцька станція швидкої медичної допомоги" припинено шляхом ліквідації.

Зауважив, що фінансування КЗ "Луцька станція швидкої медичної допомоги" здійснюється з міського бюджету, який заснований на комунальній власності територіальної громади м. Луцька і підпорядкований управлінню охорони здоров'я Луцької міської ради. Листи головного лікаря та головного бухгалтера КЗ "Луцька станція швидкої медичної допомоги", адресовані начальникам управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації та управління охорони здоров'я Луцької міської ради з проханням виділити додаткові кошти, залишені без задоволення.

У судових засіданнях 06.08.2013р., 14.08.2013р. згідно ст.77 ГПК України оголошувались перерви для витребування додаткових доказів по праві.

Судом відхилено клопотання відповідача про залучення інших відповідачів - Луцької міської ради та управління охорони здоров'я Луцької міської ради, як необґрунтоване, зважаючи на те, що договори на постачання природного газу за регульованим тарифом №Б-19-12 від 13.02.2012р. та №2013/ТП-Б-1-125 від 29.12.2012р. укладені між двома самостійними юридичними особами - публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" та комунальним закладом "Луцька станція швидкої медичної допомоги". Докази про припинення діяльності КЗ "Луцька станція швидкої медичної допомоги" (відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення діяльності) суду не подані.

У письмових поясненнях від 20.08.2013р. відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 72 840,00грн., посилаючись на бюджетні призначення на 2012 рік. Долучив звіт про використання кошторису доходів та видатків по загальному фонду за березень 2013р., рахунок-фактуру №VG-00000001373 від 21.03.2013р., розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів на 2012рік, листи головного лікаря від 27.11.2012р. №1.10./701, 07.12.2012р. №1.11/734, претензію до ПАТ "Волиньгаз" від 05.12.2012р. №1.10/712.

Ухвалою суду від 20.08.2013р. розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

27.08.2013р. відповідач долучив до матеріалів справи звіти про заборгованість за бюджетними коштами (ф №7д) на 1 грудня 2012р., 1 січня 2013р., 1 квітня 2013р., 1 липня 2013р.

У судовому засіданні 05.09.2013р. о 10:00год. оголошувалася перерва до 05.09.2013р. 14:30год. для ознайомлення з поданими додатковими доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2013р. основну заборгованість не заперечив, але зауважив на неможливості сплатити останню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів. Звернувся до суду з клопотанням від 05.09.2013р. про зменшення (не нарахування) штрафних санкцій.

У судовому засіданні 05.09.2013р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 142 785,51грн. основного боргу.

Зменшення розміру позовних вимог - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

Судом прийнята заява про зменшення розміру позовних вимог, як така, що не суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст. 12 ЦК України щодо права особи відмовитись від свого матеріального права, не порушує прав та інтересів третіх осіб, а відтак у відповідності до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

встановив:

13 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (постачальник) та комунальним закладом «Луцька станція швидкої допомоги» (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №Б-19-12 з додатками №№ 1, 2, 3, згідно з якими позивач (постачальник) зобов'язався протягом 2012 року постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач - оплатити постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (а.с. 10-15).

Додатком 2 до договору постачання від 13.02.2012р. визначені договірні обсяги постачання газу в 2012 році (а.с. 14).

Пунктом 4.2. договору обумовлено ціну природного газу 4 704,096грн. за 1000 кубічних метрів природного газу.

29 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (постачальник) та комунальним закладом «Луцька станція швидкої допомоги» (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-Б-1-125 з додатками №№ 1, 2, 3, згідно з якими позивач (постачальник) зобов'язався протягом 2013 року постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач - оплатити постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (а.с. 16-23).

Додатком 2 до договору постачання від 29.12.2012р. визначені договірні обсяги постачання газу в 2013 році (а.с. 21).

Пунктом 4.2. договору обумовлено ціну природного газу 4 704,096грн. за 1000 кубічних метрів природного газу.

Пунктом 4.6. договорів постачання встановлено, що оплата за газ здійснюється авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно додатку №2.

Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за 5 календарних днів до початку місяця поставки газу (п. 4.6.1 договорів).

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6.3 договорів).

Сторони домовились, що під поняттям "недоплата вартості послуг з постачання газу" вони розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений за розрахунковий період з постачальником обсяг газу (п. 4.6.4 договору).

Кількість газу, поставленого відповідачу, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків (п. 2.9 договорів).

На виконання умов договорів позивач впродовж листопада 2012р. по березень 2013р. відпустив відповідачу природний газ на загальну суму 356 029,51грн.

Постачання відповідачеві природного газу стверджується долученими до матеріалів справи актами прийомки-передачі природного газу від 29.11.2012р. №0019635, від 21.12.2012р. №0020815, від 31.01.2013р. №0001053, від 29.02.2013р. №0001691, від 29.03.2013р. №0002570 на загальну суму 356 029,51грн, підписаними та скріпленими печатками сторін, і не заперечено представником відповідача у судових засіданнях (а.с. 24-28).

КЗ «Луцька станція швидкої допомоги» взяті на себе згідно договорів зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого природного газу (у строки, порядку та розмірах, визначених договорами) не виконав, вартість останніх не оплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим на момент подання позову до суду заборгував ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 142 785,51 грн.

Станом на 01.07.2013р. між сторонами-публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" та комунальним закладом «Луцька станція швидкої допомоги» складено акт звіряння взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становила 142 785,51 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками останніх (а.с. 35).

За ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Укладені сторонами договори на постачання природного газу за регульованим тарифом №Б-19-12 від 13.02.2012р. та №2013/ТП-Б-1-125 від 29.12.2012р. за своєю правовою природою є договорами поставки.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 12 Закону України від 08.07.2010р. №2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Договори на постачання газу предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були, зміни до договорів не вносились.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Прийнявши поставлений позивачем природний газ у кількості та за ціною, що зазначені в актах приймання-передачі (які відповідно до умов п. 2.9 договорів є підставою для остаточних розрахунків), відповідач набув право власності на поставлену продукцію, а отже, зобов'язаний оплатити цю продукцію в повному обсязі.

На викладеному зауважено в постанові Верховного Суду України від 24.01.2011р.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договорів, поставку позивачем на виконання їх умов відповідачу природного газу в кількості згідно актів прийомки-передачі, не оспореної відповідачем в порядку, визначеним п. 2.8 договорів, отримання його КЗ «Луцька станція швидкої допомоги» та не проведення при цьому належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення заборгованості в сумі 142 785,51 грн.

Заборгованість за спожитий газ в сумі 142 785,51грн. стверджується договорами на постачання природного газу за регульованим тарифом №Б-19-12 від 13.02.2012р. з додатками №№1, 2, 3 та №2013/ТП-Б-1-125 від 29.12.2012р. з додатками №№1, 2, 3, актами прийомки-передачі природного газу від 29.11.2012р. №0019635, від 21.12.2012р. №0020815, від 31.01.2013р. №0001053, від 29.02.2013р. №0001691, від 29.03.2013р. №0002570, підписаними відповідачем без зауважень, банківськими виписками (а.с.36-43), актом звірки взаєморозрахунків від 01.07.2013р. (а.с. 35), відповідачем належними доказами не спростована.

Судом не прийняті доводи відповідача щодо неможливості оплати природного газу за відсутності бюджетних призначень, оскільки згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність споживача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (вказане зауважено у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.

Суд зауважує, що відповідач згідно п. 5.4.2 договорів правом на зміну договірних обсягів споживання природного газу не скористався.

Суд не приймає заперечення відповідача з посиланням на невірні показники коректора і датчиків газу, як такі, що необґрунтовані та не підтверджені належними доказами відповідно до п.3.12.11 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ від 13.09.2012р. №1181, зареєстрованих в МЮУ 11.10.2012р. за №1715/22027 та спростовуються доказами, долученими до матеріалів справи, зокрема, актами приймання-передачі газу, підписаними уповноваженим представником відповідача без будь-яких зауважень.

Відповідно до п. 2.8 договору споживач протягом 2-х днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику примірник оригіналу останнього, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання актів приймання-передачі газу.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 855,71грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 202, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 96, 509, 525, 526, 527, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з комунального закладу «Луцька станція швидкої медичної допомоги», м.Луцьк, вул. Привокзальна, 13, код ЄДРПОУ 03399095

на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459

142 785,51 грн. основного боргу, 2 855,71 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 145 641,22 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

06.09.2013р.

Суддя С.Т Філатова