Рішення

від 26.09.2013 по справі 904/5976/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.13р. Справа № 904/5976/13

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Точмаш», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Профіт», м. Дніпропетровськ

про стягнення 7907,89 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Точмаш" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого підприємства „Профіт" про:

- стягнення з відповідача суму заборгованості за договором № 1151 від 01.04.2010 року у розмірі 4 605,26 грн.;

- стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.9.2.1 договору № 1151 від 01.04.2010 року у сумі 2 302,63 грн.;

- стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 9.8 договору № 1151 від 01.04.2010 року у сумі 1 000,00 грн.;

- стягнення з відповідача судових витрат за сплату судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору оренди № 1151 від 01.04.2010 року щодо своєчасної оплати орендних платежів.

23.09.2013 року представник позивача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій просить суд розглянути справу без участі представника.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.09.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством „Точмаш" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробничим підприємством „Профіт" (орендар) був укладений договір оренди № 1151 (а.с.11).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду наступне майно: кімнату № 316, площею 20,4 кв.м., розташовану у побутових примішеннях корпусу 202.

Орендоване приміщення розташоване за адресою : м. Донецьк, 83007, вул. Жмури,1Б (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що передача орендарю орендного майна у користування здійснюється одночасно з підписанням уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі майна, вказаного у розділі 11 даного договору, але не пізніше ніж 20 календарних днів з дати підписання сторонами договору.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єкту оренди від 01.04.2010 року (а.с.15) відповідачу було передано об'єкт оренди, зазначений у п.1.1 договору.

Частиною 2 пункту 4.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 6 від 01.07.2012 року передбачено, що на дату підписання договору орендна плата складає 877,20 грн. з ПДВ у місяць, у тому числі ПДВ 146,20 грн.

Розрахунок суми орендної плати оформлюється додатком № 3 до даного договору, який є невід'ємною його частиною (частина 3 пункту 4.1 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору орендна плата вноситься орендарем шляхом перерахування грошових коштів відповідно до банківських реквізитів орендодавця, вказаних у даному договорі, у наступні строки:

- протягом 2 банківських днів з дати укладання договору за місяць, у якому був укладений договір та місяць, наступний за місяцем укладання договору;

- за наступні місяці оренди - до 15-го числа поточного місяця оренди.

Даний договір вступає у силу з 01.04.2010 року та діє до 31.12.2012 року, а відповідно до фінансового зобов'язання - до його повного виконання (пункт 10.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 6 від 01.07.2012 року до договору).

Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір може бути розірваним достроково у наступних випадках:

- за спільною згодою сторін з підписанням додаткової угоди;

- за ініціативою однієї із сторін у випадку невиконання другої сторони умов договору.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (пункт 764 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов договору та законодавства, договір було пролонговано на таких самих умовах і на той самий строк, у зв'язку з відсутністю заперечень сторін про закінчення терміну дії договору.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до положень пункту 5.1 договору, строк оплати є таким, що настав.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди № 1151 від 01.04.2010 року за період січень-серпень 2012 року становить 4 605,26 грн., відповідно до розрахунку (а.с.10).

Доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не надано.

Отже, факт не виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати орендних платежів матеріалами справи встановлено, що є причиною виникнення спору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з січень-серпень 2012 року у розмірі 4 605,26 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1 та 4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати за даним договором орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50 % від несплаченої або простроченої до сплати суми.

За несвоєчасну сплату орендної плати позивач здійснив нарахування відповідачу штрафу у розмірі 2 302,63 грн.

Суд дійшов висновку, що штраф нарахований відповідно до умов договору та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, а саме у розмірі 2 302,63 грн.

01.02.2011 року між Відкритим акціонерним товариством „Точмаш" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробничим підприємством „Профіт" (орендар) була укладена додаткова угода № 3 до договору оренди № 1151 від 01.04.2010 року (а.с.19), в якій сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 7.2.20 наступного змісту: орендар зобов'язаний щомісячно отримувати рахунки щодо отриманих послуг, відповідальність за невиконання отримання рахунків покладається на орендаря.

Відповідно до пункту 9.8 договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 01.02.2011 року передбачено, що у випадку порушення вимог пункту 7.2.20 даного договору орендатор сплачує орендодавцю штраф у розмірі 1 000 грн.

Позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 1 000 грн. відповідно до пункту 9.8 договору.

Суд не знаходить підстав для задоволення зазначеної вимоги з таких причин:

Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 1 000 грн. Позивачем не надано доказів невиконання відповідачем вимог пункту 7.2.20 договору, а саме не отримання рахунків за надані послуги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача в доход державного бюджету України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 502,93 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого підприємства „Профіт" (вул. Вахрушева, б.3, кв.2, м. Дніпропетровськ, 49000; ідентифікаційний код 33517429) на користь Відкритого акціонерного товариства „Точмаш" (вул. Жмури, 1, м. Донецьк, 83007; ідентифікаційний код 14300579) заборгованість за орендну плату у розмірі 4 605,26 грн., штраф у розмірі 2 302,63 грн. та судовий збір у розмірі 1 502,93 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Я.С. Золотарьова