Рішення

від 19.09.2013 по справі 919/954/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року справа № 919/954/13 за позовом приватного підприємства торгівельна компанія «Краска»

(99014, м. Севастополь, вул. Генуезька, 22)

(99029, м. Севастополь, вул. Токарева, 62)

(99029, м. Севастополь, а/я 11)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Интерстройрадиосвязь»,

(99053, м. Севастополь, вул. Руднева, 41, оф. 12)

про стягнення 9927,52 грн,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Усікової О.С., довіреність б/н від 12.09.2013;

представника відповідача - Аніної К. В., довіреність б/н від 04.09.2013,

Суть спору:

14.08.2012 приватне підприємство торгівельна компанія «Краска» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Интерстройрадиосвязь» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9927,52 грн, з яких :9654,94 грн - основної заборгованості, 28,96 грн - інфляційних витрат та 243,62 грн - 3% річних.

Позовні вимоги із посиланням на статті 193 Господарського кодексу України, статті 625, 692, 694 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.08.2013 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2013.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 04.09.2013 на 19.09.2013.

У судовому засіданні 19.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні 19.09.2013 представник відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині основної суми заборгованості в розмірі 9654,94 грн., з підстав викладених у відзиві, в якому зокрема посилався на те, що заборгованість перед позивачем виникла з поважних причин, а саме в зв'язку із смертю одного із засновників відповідача - ТОВ «Интерстройрадиосвязь», який фактично керував вказаним підприємством, що в свою чергу зумовило скрутне становище вказаного підприємства. Також у відзиві відповідач просив надати розстрочку виконання судового рішення по сплаті наявної заборгованості рівними частками строком на 12 місяців, починаючи з 01.11.2013.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 19.09.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством Торгівельна компанія «Краска» була здійснена поставка товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерстройрадиосвязь» товару за видатковою накладною №КРЦ0001702 від 22.08.2012 на суму 9654,94 грн. (а.с. 10).

Вказаний у видатковій накладній товар був одержаний відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи отримувача у цій накладній, який скріплений печаткою відповідача.

07.09.2012 на адресу відповідача була надіслана претензія, в якій позивач наполягав погасити спірну суму заборгованості за поставлений товар в семиденний строк (а.с. 12).

11.09.2012 відповідач надав відповідь на претензію позивача, згідно якої не заперечував проти наявної заборгованості у розмірі 9654,94 грн., в якій також просив відстрочити сплату заборгованості та зобов'язався до 31.10.2012 повністю погасити наявну заборгованість (а.с. 13).

На думку позивача, відповідачем зобов'язання не були виконані належним чином, а саме не була сплачена заборгованість за поставлений товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 9654,94 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною другою статті 206 ЦК України передбачено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за поставлений позивачем товар у повному обсязі.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та положення глави 54 ЦК України

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України та статтею 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За приписами статті 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі вищевказаної видаткової накладної приватне підприємство торгівельна компанія «Краска» передало у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерстройрадиосвязь» товар на загальну суму 9654,94 грн., за який відповідач не розрахувався, внаслідок чого йому була надіслана претензія погасити вказану суму заборгованості у семиденний строк, однак відповідач зазначену вимогу також не було виконано.

Також, представник відповідача в судовому засіданні визнала наявність основної заборгованості перед позивачем у заявленому позивачем розмірі, а саме 9654,94 грн.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар по видатковій накладній №КРЦ0001702 від 22.08.2012 на суму 9654,94 грн.

У зв'язку з цим вимоги позову в цій частині є обґрунтованими, а також те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 9654,94 грн.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 28,96 грн. та 3% річних у розмірі 243,62 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 243,62 грн. та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 28,96 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми інфляційних витрат та 3% річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та 3% річних (а.с. 8) перевірені судом, визнані вірними та такими що відповідають чинному законодавству, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат в розмірі 28,96 грн. та 3% річних у розмірі 243,62 грн. підлягають задоволенню в межах заявлених сум.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Що стосується заявленого представником відповідача у відзиві клопотання про розстрочення виконання рішення суду рівними частками починаючи строком на 12 місяців, починаючи з з 01.11.2013, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 83, ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони і у виняткових обставинах, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями) визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Також у пункті 7.2. вищевказаної Постанови Пленуму визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом . При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Із зазначених положень випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

В обґрунтування клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду, представник відповідача посилається на тяжке становище відповідача, що пов'язане із смертю одного з засновників відповідача. Крім того, на підтвердження такого становища, представник відповідача надав копію банківського звіту про рух коштів на рахунках відповідача.

На думку суду, викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Крім того, представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду, та з огляду на наданий відповідачем банківський звіт про рух коштів не можливо переконливо дійти висновку про неможливість останнього виконати вищевказане рішення суду.

За таких обставин, а також враховуючи думку представника позивача, який заперечував проти розстрочення виконання рішення, суд не вбачає виняткових підстав для розстрочення виконання зазначеного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у загальному розмірі 9927,52 грн., з яких: 9654,94 грн. - основна сума заборгованості за поставлений товар, 243,62 грн. -3 % річних та 28,96 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1720,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Интерстройрадиосвязь» (99053, м. Севастополь, вул. Руднева, 41, оф. 12, ЄДРПОУ 34654636) на користь приватного підприємства торгівельна компанія «Краска» (99014, м. Севастополь, вул. Генуезька, 22; 99029, м. Севастополь, вул. Токарева, 62; 99029, м. Севастополь, а/я 11, ЄДРПОУ 32811856, р/р №2600696 в ПАТ «ПУМБ» м. Севастополя, МФО 308092) заборгованість за поставлений товар у розмірі 9927,52 грн. (дев`ять тисяч дев'ятсот двадцять сім грн. 52 коп.), з яких: 9654,94 грн. основної заборгованості, 243,62 грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 28,96 грн.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Интерстройрадиосвязь» (99053, м. Севастополь, вул. Руднева, 41, оф. 12, ЄДРПОУ 34654636) на користь приватного підприємства торгівельна компанія «Краска» (99014, м. Севастополь, вул. Генуезька, 22; 99029, м. Севастополь, вул. Токарева, 62; 99029, м. Севастополь, а/я 11, ЄДРПОУ 32811856, р/р №2600696 в ПАТ «ПУМБ» м. Севастополя, МФО 308092) судовий збір у розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 24.09.2013.

Суддя С.О. Щербаков