Ухвала

від 24.09.2013 по справі 805/8495/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року справа №805/8495/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О. В., представників позивача ОСОБА_2, за довіреністю від 02.07.2013 року, ОСОБА_3, за довіреністю від 23.04.2013 року, представника відповідача ОСОБА_4, за довіреністю від 20.08.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 р. у справі № 805/8495/13-а (головуючий І інстанції Маслоід О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нафта" до Ясинуватської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602201 від 03.06.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення - рішення Ясинуватської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.06.2013 року за № 0000602201 з податку на прибуток у загальній сумі 699208,50 грн., стягнув з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» судові витрати у сумі 2294 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, щодо здійснення господарських операцій та вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року здійснено заміну первинного відповідача Ясинуватську об`єднану Державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби на його правонаступника Ясинуватську об`єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, вважає, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували надали письмові пояснення.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Нафта" (надалі - ТОВ "Агро-Нафта") зареєстровано в якості юридичної особи 14.01.1998 року, знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області основними видами діяльності ТОВ "Агро-Нафта"є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, виробництво продуктів нафтоперероблення. Позивач займається виробництвом альтернативного палива моторного та топлива дизельного альтернативного.

Ясинуватською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області у період з 17.04.2013 року по 15.05.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агро-Нафта"з питань правильності обчислення податку на прибуток, податку на додану вартість, акцизного збору та оподаткування в сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.(а.с.9-61 т.1)

29.04.2013 року відповідачем під час перевірки був наданий запит до позивача за № 4056/10/22-013-4 щодо надання письмових пояснень та відповідних документів стосовно фактичної участі повіреного ТОВ «Харків Лімінг Медіа» при укладені договорів та реалізації довірителем продукції згідно з договором дручення та обґрунтування виплати роялті. 29.04.2013 року позивачем на запит була надана відповідь за № 2904/1, де викладені письмові пояснення стосовно вказаних питань із посиланням на відповідні первинні документи.

30.04.2013 року відповідачем був наданий другий аналогічний запит за № 4235/10/22-013-4, на який відповіддю від 08.05.2013 року за № 0805/1 позивачем додатково були надані пояснення із додаванням відповідних документів.(а.с.243-244 т.1)

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 21.05.2013 року № 241/22-1/25328121 (т. 1 а.с. 192-229). Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення ТОВ "Агро-Нафта", зокрема, п.п. 14.1.27., 14.1.231. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1. ст.. 44, п. 138.1., 138.2., п.п. 138.10.3., 138.10.6. п. 138.10. ст. 138, п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 466139 грн., у тому числі за півріччя 2012 року у сумі 10902 грн., 3 квартали 2012 року - 191869 грн., за 2012 рік - 466139 грн.

03 червня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000602201, яким позивачеві донараховано податок на прибуток у сумі 466139 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у відповідності до абз. 3 п. 123.1. ст.. 123 ПК України у розмірі 50% у сумі 233069,50 грн. (т. 1 а.с. 62).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження правомірності віднесення TOB «Агро - нафта» винагороди за виконану роботу TOB «Харків Лідінг Медіа» до витрат на збут та підтвердження факт використання товарного знаку відповідно до Ліцензійного договору в господарській діяльності, яке вплинуло на збільшення прибутку підприємства, правомірності відображення позивачем витрат сум виплати роялті ОСОБА_9 та не доведеність відповідачем правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на відсутність звітів про виконання доручення, документів підтверджуючих факт використання послуг повіреним - ТОВ «Харків Лідінг Медіа» та ненадання позивачем до перевірки первинних документів підтверджуючих факт використання товарного знаку відповідно до ліцензійного договору з ОСОБА_9 в господарській діяльності та його вплив на збільшення прибутку підприємства в межах розумної економічної причини (ділової мети).

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У відповідності до вимог п. 44.1. ст.. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, за приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

З аналізу зазначених норм вбачається, що платник податків повинен мати намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, а тому витрати які несе платник податків, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Стосовно правомірності виплати TOB «Агро - нафта» винагороди за виконану роботу TOB «Харків Лідінг Медіа» по договору доручення та віднесення цих витрат на збут, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вимог п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 ПК України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між TOB «Агро - нафта» (довіритель) та ТОВ «Харків Лідінг Медіа» (повірений) укладений договір доручення на пошук покупців для укладання договорів купівлі-продажу № 2405/2 від 24.05.2012 року (т. 1 а.с.64-68).

Згідно п. 1.1. цього договору повірений від імені довірителя (позивача) зобов'язаний рекламувати паливо, проводити пошук покупців та укладати договори купівлі-продажу палива. Відповідно до п. 3.1.6. договору повірений зобов'язаний надавати довірителю звіти про хід виконання доручення, згідно додатку № 1 до договору. За приписами п. 3.2. зазначеного договору визначено, що повірений має право на винагороду за виконання доручення.

Відповідно до матеріалів справи, фактичне виконання зазначеного договору та додержання вимог п. 3.1.6. договору, підтверджується звітами про виконання доручень (т. 1. а.с. 69-81) за період з травня по грудень 2012 року, які відповідають формі, визначеній у додатку № 1 до вказаного договору (т. 2. а.с. 95), в яких зазначено найменування товару, його ціна, сума винагороди повіреного, контрагенти - покупці, які були знайдені повіреним на території м. Харків та Харківській області та з якими в подальшому були укладені договори купівлі-продажу палива, що спростовує посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність таких звітів.

В підтвердження подальшого укладення договорів з контрагентами - покупцями, яких знайшов повірений, в матеріалах справи міститься договори постачання, зокрема, договір постачання № 24-05/1 від 24.05.2012 року із ТОВ «Хадо-Технологія», договір постачання № 2307/1 від 23.07.2012 року із ТОВ «Лада-Сервис», договір постачання № 0811/1 від 08.11.2012 року із ФОП ОСОБА_8, в яких зазначено, що вони складені за допомогою ТОВ «Харків Лідінг Медіа». Усі зазначені контрагенти знаходяться на території - м. Харків чи Харківській області.

На виконання вказаних договорів позивачем надані первинні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури (т. 1. а.с. т. 1. а.с. 82-107; т. 2 а.с. 99-102).

В підтвердження сплати винагороди повіреному - ТОВ «Харків Лідінг Медіа», матеріали справи містять платіжні доручення про сплату ТОВ «Харків Лідінг Медіа» винагороди за період з травня по грудень 2012 року на загальну суму 151969 грн. (т. 2. а.с. 65-68).

Таким чином, позивачем суду надані усі первинні документи, які підтверджують факт виконання договору доручення на пошук покупців для укладання договорів купівлі - продажу № 2405/2 від 24.05.2012 року.

Усі вказані первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи, повністю підтверджують фактичну участь повіреного при укладанні договорів на реалізацію продукції та факт отримання позивачем послуг на пошук на території м. Харків та Харківській області покупців для укладання договорів купівлі - продажу моторного альтернативного палива.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та складені на його виконання первинні документи, які є належними доказами правомірності виплати винагороди за виконану роботу TOB «Харків Лідінг Медіа» по договору доручення та віднесення позивачем вказаних витрат на збут відповідно до п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 ПК України.

Стосовно висновків відповідача, щодо завищення позивачем інших витрат звичайної діяльності, за операціями та віднесення до витрат сум виплати роялті ОСОБА_9, та ненадання позивачем до перевірки первинних документів підтверджуючих факт використання товарного знаку відповідно до ліцензійного договору з ОСОБА_9 в господарській діяльності та недоведеності впливу використання цього товарного знаку на збільшення прибутку підприємства в межах розумної економічної причини (ділової мети), колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вимог п.п.14.1.225. п. 14.1. ст.. 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно до п.п. 138.10.6. п. 138.10. ст. 138 ПК України визначено, що інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Згідно вимог ст.418 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

У відповідності до ст. 426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно ст..427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

За приписами ст. 626, 639 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

З аналізу зазначених норм вбачається, що до інтелектуальної власності відноситься знаки для товарів і послуг. Роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом, тобто, використання об'єкту права інтелектуальної власності. Дозвіл на використання такого об'єкту права інтелектуальної власності визначаються ліцензійним договором. Відповідно до норм Податкового кодексу до інших витрат звичайної діяльності відносяться зокрема витрати на придбання ліцензій, для провадження господарської діяльності.

Тобто, роялті, як винагорода за користування об'єктом права інтелектуальної власності, умови та розміри, якої визначаються ліцензійним договором входить до інших витрат звичайної діяльності підприємства.

02.03.2009 року ОСОБА_9 було розроблено та отримано технічні умови ТУ У 24.6.-31514949-009-2009 для виробництва палива моторного альтернативного EXTRA. Вказані технічні умови є літературним твором, тобто об'єктом права інтелектуальної власності ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 35941.

10 листопада 2011 року ОСОБА_9 з метою позначання палива власного виробництва згідно ТУ У 24.6.-31514949-009-2009 зареєстрував свідоцтво на знак EXTRA для товарів і послуг № 147643, (511) - індекс Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг: кл.4 - бензин, бензол, газойль, газолін, дизельне томливо, лігроїн, мазут, моторне паливо, нехімічні домішки до моторного палива, нафта, нафта сира або перероблена, паливо, паливо на основі спирту. Зображення знаку складається з графічного малюнку молекулярної форми у вигляді крапок та слова EXTRA. Очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва 14.06.2021 року. (т. 1 а.с. 113, 114). Тобто, відбулась зміна юридичного статусу знаку.

ОСОБА_9, як власником об'єкту права інтелектуальної власності (вказаних технічних умов) використав своє право інтелектуальної власності, шляхом передання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності позивачеві, за умовами укладеного усного договору у 2012 році, що не спростовувалось відповідачем та не є спірним в цій справі.

У період до 2012 року позивач позначав паливо власного виробництва знаком ЕХТRA (надалі знак) згідно технічних умов ТУ У 24.6.-31514949-009-2009, які були зареєстровані 02.09.2009 року.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між ОСОБА_9 та TOB «Агро - нафта» був укладений ліцензійний договір № 0204/3 від 02.04.2012 року, згідно вимог Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (т. 1. а.с. 108-112).

Згідно п. 2.1. вказаного договору позивачеві були надані наступні права: право на позначення палива знаком, право на рекламування знаку, право укладання субліцензійних договорів із третіми особами. У відповідності до вимог п. 4.1. вказаного договору ліцензіар отримує плату (роялті), яке розраховано згідно звіту про незалежну оцінку за визначення інтервалу найбільш імовірною ставкою роялті для ліцензійного договору на знак для товарів і послуг та складатиме 0,99 - 3,46% від суми продаж (т. 1 а.с. 246 - т. 2 а.с. 66).

У відповідності до наказу позивача № 0304/1-1 від 03.04.2012 року з метою збільшення рівня продажу палива було введено використання торгової марки EXTRA. У зв'язку із технічною важкістю відображення повного зображення торгової марки було вирішено у документах торгову марку зазначати лише у вигляді слова, а у рекламних цілях відображати повне зображення знаку (т. 2 а.с. 138).

В матеріалах справи містяться паспорти якості на паливо моторне альтернативне, на яких міститься повне зображення знаку (т. 2 а.с. 92,93), договори постачання із покупцями, у яких також визначено паливо із позначкою знаком.

З метою з'ясування планових витрат за вказаним договором позивачем замовлено у ТОВ «Майнекс» здійснення оцінки по встановленню інтервалу найбільш ймовірної ставки роялті за ліцензійним договором на знак для товарів і послуг належних ОСОБА_9, за результатами якої ТОВ «Майнекс» надано звіт незалежної оцінки встановлення інтервалу найбільш ймовірної ставки роялті за ліцензійним договором на знак для товарів і послуг.(а.с.246-250 т.1, 1-30 т.2)

Рекламування знаку згідно п. 4.1. вказаного договору здійснювалось позивачем на підставі договору на виконання робіт № 10 від 12.04.2012 року, виконання якого підтверджується актами здачі-прийняття робіт; договору на виробництво та розміщення рекламних матеріалів № 000994/2012 від 20.06.2012 року, виконання якого підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг); договору на розміщення рекламної продукції № 1008/1 від 10.08.2012 року із актом прийому-передачі послуг (т. 1. а.с. 152- 169, т. 2 а.с. 110-115). Крім того, рекламування товарного знаку, як торгової марки та відповідно палива реалізує мого позивачем, підтверджують рекламні буклети, проспекти, откритки, запальнички, календарі, ручки, щоденники із повним зображенням знаку, які наявні в матеріалах справи.

В підтвердження виконання умов ліцензійного договору в матеріалах справи містяться звіти про нарахування роялті (акт приймання-передачі ліцензійних прав) за період з 2 кварталу 2012 року по грудень 2012 року, розрахунок суми роялті за цей період, відомості щодо розміру продаж за цей же період (т. 1 .а.с. 122 -151), надані видаткові касові ордери за цей же період про сплату ліцензіару роялті за цей період на загальну суму 20677740,33 грн. (т. 2 а.с. 74-83).

З загальної суму сплаченого роялті на підставі п. 4.4. вказаного договору був сплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 350013,65 грн., що підтверджується розрахунками податку з доходів фізичних осіб за цей же період та платіжними дорученнями ( т. 2 а.с. 69-73).

Посилання апелянта, як на підставу задоволення апеляційної скарги, на використання позивачем товарного знаку як до так і після розірвання ліцензійного договору, що вказує на використання цієї торгової марки не за умовами Ліцензійного договору, колегія суддів не приймає, оскільки використання до укладення зазначеного ліцензійного договору здійснювалось на підставі усної домовленості у відповідності до вимог ТУ У 24.6.-31514949-009-2009, використання знаку після закінчення строку дії ліцензійного договору, як вірно зазначено судом першої інстанції є порушенням вимог Закону України ««Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», проте таке порушення прав ліцензіару не є предметом розгляду по цій справі та не стосується порушення вимог податкового законодавства та не впливає на правомірність віднесення позивачем витрат по сумам виплати роялті.

Аналіз показників, викладених у розрахунках сум роялті, видаткових ордерах щодо виплати роялті, сум сплаченого податку з доходів фізичних осіб та відомостей об'ємів продаж, згідно яких були розраховані суми роялті підтверджує, що використання знаку згідно ліцензійного договору суттєво вплинуло на захист палива особистого виробництва Екстра на збільшення позивачем продаж цього палива марки Екстра та відповідно прибутку підприємства. За 2 квартал 2012 року сума роялті склала - 49408,29 грн., за 3 квартал - 829485,88 грн., а за 4 квартал 2012 року вже 1188846,16 грн. (сторінка акту перевірки - 12), тобто різниця 3 та 4 кварталів щодо збільшення склала більше 350000 грн., відповідно різниця сплати податку - 70000 грн. Тобто, оскільки об'єми продажу палива збільшились, відповідно збільшилась сума роялті та податок з доходів фізичних осіб, відповідно збільшився і прибуток підприємства.

Тобто, використання знаку згідно ліцензійного договору суттєво вплинуло на збільшення продаж позивача та відповідно прибутку підприємства, що вбачається з матеріалів справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта на відсутність у позивача первинних документів підтверджуючих факт використання товарного знаку відповідно до Ліцензійного договору, оскільки це твердження спростовується дослідженими матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене, позивачем до матеріалів справи у повному обсязі надані первинні документи, які відповідають вимогам ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт використання знаку в господарській діяльності відповідно до ліцензійного договору, збільшення прибутку позивача в межах розумної економічної причини (ділової мети), що спростовує посилання відповідача на відсутність впливу використання знаку, згідно ліцензійного договору.

На підставі висланого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності у позивача порушень, встановлених перевіркою та відповідачем не доведена правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, які містять докази реального здійснення фінансово-господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ясинуватської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 р. у справі № 805/8495/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 р. у справі № 805/8495/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 26 вересня 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва