Постанова

від 20.09.2013 по справі 804/9695/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 р. Справа № 804/9695/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представників позивача Васюхіна Є.Ю., Бурлакова О.В., Бурлакової М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімінтех-2» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімінтех-2» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000751520 від 25.04.2013 року та №0000821510 від 26.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, письмових заперечень не надав. У судовому засіданні 16.08.2013 року представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі Дніпропетровська ОДПІ) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімінтех-2» (надалі ТОВ «Агрохімінтех-2») з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Нові технології та матеріали» (код 34984006) за період з 01.03.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2013 року №403/150/34735840.

Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення:

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

25.04.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751520, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 417,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000821510 від 26.04.2013 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 14 895,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі Закон України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Пункт 7.5 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У підпункті 7.4.5 вищезгаданого Закону України зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищенаведені норми права передбачають, що складові податкових зобов'язань формуються платником податків на підставі відповідних первинних документів, що складаються під час здійснення господарських операцій по придбанню товарів (робіт, послуг).

У відповідності до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом досліджено первинні документи позивача та встановлено, що між ТОВ «Агрохімінтех-2» та ТОВ «Нові технології та матеріали» укладено договір від 01.01.2009 року №Б/н на вантажно-розвантажувальні роботи, згідно умов якого замовник (ТОВ «Агрохімінтех-2» в особі Митюк А.Г.) доручає, а виконавець (ТОВ «Нові технології та матеріали» в особі ОСОБА_8.) приймає на себе вантажно-розвантажувальні роботи та складування товару згідно вимог. На виконання вказаного договору ТОВ «Агрохімінтех-2» поставлено товари, про що виписано акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

Між позивачем та ТОВ «Нові технології та матеріали» укладено договір від 03.01.2010 року №0301/2 на вантажно-розвантажувальні роботи, виконання якого підтверджується актами прийома-передачі та здачі-прийняття робіт, податковими накладними.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків цих первинних бухгалтерських документів.

Крім того, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Нові технології та матеріали» (код ЄДРПОУ 34984006) було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованим платником податку на додану вартість, відтак будь-яких перепон з приводу укладення, а також виконання господарських договорів з ним, а надалі і включення витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Як вбачається з акту перевірки, свої висновки про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності, тобто оформлення формально складених документів без фактичної реалізації товарів, податковий орган обґрунтовує вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.06.2012 року по кримінальній справі №412/42/2012, яким притягнуто до кримінальної відповідальності фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_9

Зі змісту даного вироку судом встановлено, що 06.03.2007 року на підставі наданих в Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Дніпропетровського міського виконавчого комітету документів проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Нові технології та матеріали», присвоєно код ЄДРПОУ 34984006, засновником та директором якого виступив ОСОБА_8, після чого всіма засновницькими, установчими документами, печаткою і іншими реквізитами підприємства заволодів ОСОБА_9 В період з 06.03.2007 року по 02.12.2010 року, коли незаконна діяльність ОСОБА_9 була припинена правоохоронними органами, та він, маючи в розпорядженні установчі, реєстраційні документи, печатку, поточні банківські рахунки СПД, контролюючи та керуючи діями формального власника та директора підприємства ОСОБА_8, використав ТОВ «Нові технології та матеріали» для здійснення незаконної діяльності з переведення грошових коштів з безготівкової у готівкову форму.

Проте суд не погоджується з твердженням відповідача про беззаперечну відсутність фактичного здійснення господарської діяльності підприємством позивача на підставі вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

Так, згідно Ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25.02.2013 року вказаний вирок не містить вказівок про визнання засновницьких документів ТОВ «Нові технології та матеріали» недійсними, а також визнання вказаної юридичної особи фіктивною, даний вирок по справі №412/42/2012 стосується лише дій підсудних.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналізуючи вказаний вирок, суд враховує, що наведена норма поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

За відсутності в сукупності наведених належних доказів протиправної діяльності та наявності вини в діях «Агрохімінтех-2», факту обізнаності про протиправну діяльність контрагента, донарахування податкових зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним.

Крім того, вирок у кримінальній справі не може бути доказом незаконності дій іншого платника (позивача) та фіктивності спірних господарських операцій, якщо останній не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Таким чином, посилання податкового органу на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.06.2012 року по кримінальній справі №412/42/2012 не може вважатись обґрунтованим, вказаний вирок не може бути доказом по даній справі, оскільки ним не встановлено факту укладення господарських правочинів між позивачем та його контрагентом з метою оформлення документів без фактичного здійснення господарської діяльності. Вказані доводи відповідача є припущенням, на яких не може ґрунтуватися рішення про донарахування податкових зобов'язань.

Виходячи з викладеного, висновок відповідача про заниження податку на прибуток в сумі 47 436,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 17 250,00 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи, а отже підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 204,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімінтех-2» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000751520 від 25.04.2013 року та №0000821510 від 26.04.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімінтех-2» судові витрати у розмірі 204,00 грн. (двісті чотири гривні нуль копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко