ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 вересня 2013 року 09:05 № 826/12928/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ілюшко С.А.
від відповідача: Стецюк Б.О.
від третьої особи : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Газотрон» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вайліс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 000103227,-
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Газотрон» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 000103227, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 3 600 грн. за основним платежем та на 900 грн. за штрафними санкціями.
Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на недійсності, на думку ДПІ, первинних бухгалтерських документів за взаємовідносинами з третьою особою, про незаконність відображення їх у податковій звітності та про недієздатність контрагента позивача.
У той же час, як зазначає позивач, операції фактично виконані, товар оплачено, операції документально оформленні, що, відповідно, за наявності податкової накладної є підставою для формування спірних сум податкових вигод.
Позивач також зазначає, що якщо перевірка проводилась на підставі п/п. 78.1.11. ПК України, то прийняття спірного рішення взагалі є передчасним.
З урахування наведеного, позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою від 19.08.2013 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.09.2013 р.
До участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог залучено ТОВ «Вайліс».
У позивача крім іншого витребувано : податкові декларації позивача; банківські виписки; платіжні доручення; оборотно-сальдові відомості; товарно-транспортні накладні; докази наявності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів для здійснення спірних операцій, економічне обґрунтування цін на замовлені товари; докази використання позивачем придбаної продукції у власній господарській діяльності та/або її подальшої реалізації.
У третьої особи витребувано : пояснення по суті спору та всі наявні документи, які стосуються заявлених позивачем позовних вимог, а також всі наявні первинні документи на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій із позивачем за спірний період, а саме: докази наявності у спірному періоді на підприємстві необхідних трудових ресурсів для здійснення спірних операцій із позивачем; докази наявності транспортних засобів для здійснення спірних операцій, докази наявності складських приміщень для зберігання продукції; докази придбання спірної продукції у заводу виробника або третіх осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо); сертифікати відповідності на спірну продукцію тощо.
Ухвала судді про відкриття провадження у справі отримана позивачем 27.08.2013 р.
Проте, у судове засіданні 12.09.2013 р. ні директор позивача, ні представник не з'явилися, витребуваних судом матеріалів позивачем не було надано. Однак, до канцелярії суду надійшла телеграма від директора про те, що представник знаходиться у відпустці, у зв'язку з чим директор просив відкласти розгляд справи.
У зв'язку з наведеним, розгляд справи було відкладено на 23.09.2013 р. про що особам, які беруть участь у справі, направлено повістки, де, крім іншого, витребувано у ПП «Газотрон» докази поважності причин неприбуття у судове засідання 12.09.2013 р. керівника підприємства та представника підприємства. Повістка отримана ПП «Газотрон» 17.09.2013 р., тобто з дотриманням строку встановленого ч. 3 ст. 35 КАС України.
У судове засідання 23.09.2013 р. з'явився представник позивача, проте, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання, як і витребуваних судом документів, не надав.
З огляду на те, що для розгляду справи двічі призначалося судове засідання та позивачем не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню витребуваних судом документів та які б обмежували позивача у наданні додаткових пояснень по суті спору, які позивачу пропонувалося надати ще у судове засідання 12.09.2013 р., судом, враховуючи встановлені строки розгляду справи, відмовлено у задоволенні клопотання представника про відкладення розгляду справи та справу розглянуто з урахуванням приписів ч. 6 ст. 71 КАС України.
Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.
Третя особа двічі була викликана у судові засідання, однак, направлена їй за визначеною в ЄДР адресою копія ухвали про відкриття провадження та повістка у наступне судове засідання, не вручені з незалежних від суду причин (підприємство не розшукано ), у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особа в судові засідання не з'являлася, доказів поважності причин неприбуття, як і витребуваних документів на підтвердження фактичного виконання спірних операцій не надала.
Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, та те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Газотрон» (код з ЄДР 30309694; адреса: 03057, м. Київ, Солом'янський район, вул. Металістів 17, кімната 401) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Вайліс» (код з ЄДР 35445186; 07300, Київська обл., місто Вишгород, вул. Ватутіна, 69) за період з 01.01.2009 р. по 31.09.2012 р.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.01.2013 Р. № 381/22.7/30309694 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки та наказу про проведення перевірки від 24.01.2013 р. № 137, вона проведена на підставі п/п. 78.1.1. ПК України, що спростовує доводи позивача відносно можливого проведення перевірки на підставі п/п. 78.1.11. ПК України.
Згідно з Актом перевірки позивач протягом 2010 року здійснював діяльність за спрощеною системою оподаткування за ставкою єдиного податку 6%. Згідно свідоцтва від 10.05.2009 р. позивач є платником ПДВ та звітував щоквартально.
Під час перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вайліс» здійснювались взаємовідносини на підставі наступних документів: податкова накладна № 300619 від 30.06.2010 р., видаткова накладна № 290603 від 29.06.2010 р.
Наведені документи, як і рахунок, не містять визначення базису поставки .
Номенклатура поставки:
- корпус ІГЗ.700.001 вартістю 5 720,00 грн. без ПДВ, ПДВ 1144 грн.
- основа ІГЗ.700.002-1, 11 шт., вартістю 4950 грн. без ПДВ, ПДВ - 990 грн.
- поршень ІГЗ.700.241-С, 11 шт., вартістю 2750 грн. без ПДВ, ПДВ - 550 грн.,
- штуцер ІГЗ.700.003, 11 шт., вартістю 1980 грн. без ПДВ, ПДВ 396 грн.,
- штуцер ІГЗ.700.003-С, 11 шт., вартістю 2090 грн. без ПДВ, ПДВ 418 грн.,
- ущільнення ІГЗ.700.243, 10 шт., вартістю 510 грн. без ПДВ, ПДВ 102 грн.
Загальна вартість 18 000 грн. без ПДВ, ПДВ 3600 грн.
Суму ПДВ включено до складу податкового кредиту з ПДВ за 2 кв. 2010 р. у сумі 3600 грн.
В Акті перевірки зазначено про отримання від органів податкової міліції постанови від 19.01.2012 р. про порушення кримінальної справи по ряду СГД, у т.ч. і по ТОВ «Вайліс». Як вказано в Акті перевірки у зазначеній постанові зазначається про порушення 19.01.2012 р. СП ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення СГД, у т.ч. ТОВ «Вайліс» з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
Зокрема, зазначається, що в ході обшуків та огляду виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, систему «Банк-клієнт», а також інші матеріали підприємств з ознаками фіктивності, у т.ч. ТОВ «Вайліс», які упродовж 2009 - 2011 років використовувались в злочинних схемах із створення штучної видимості законності здійснення господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.
Допитана як свідок ОСОБА_3 підтвердила, що їй відомі зазначені підприємства та пояснила, що зазначені підприємства створені та використовувались протягом 2009 - 2011 років без мети ведення господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації коштів ; поставка товарів та надання послуг оформлювалось лише по документам , а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.
Зазначена особа підтвердила, що у неї на ноутбуці, виявленому під час обшуку встановлена 1С Бухгалтерія зазначених фіктивних підприємств.
Крім того, в Акті перевірки зазначається, що зареєстрований директор ТОВ «Вайліс» ОСОБА_4 не є громадянином України та згідно інформації Прикордонної служби України перетинав державний кордон 27.11.2009 р. о 06:10 (в'їзд) - 28.11.2009 р. о 00:15 (виїзд).
Згідно з протоколом допиту цієї особи від 18.07.2012 р., який проведено слідчим слідчого управління Слідчого комітету РФ по Нижегородській області, ОСОБА_4 (повар за фахом ) заявив, що ніколи не був директором і головним бухгалтером ТОВ «Вайліс» і ця назва йому невідома. По адресі у м. Вишгороді він ніколи не був. Товариство не реєстрував, ліцензії не отримував. За період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. державний кордон України не перетинав.
Ця особа також зазначила, що до діяльності ТОВ «Вайліс» відношення не має, тому не має документів, які підтверджували його повноваження як директора та головного бухгалтера.
Враховуючи наведене, а також те, що на думку ДПІ, спірні операції не виконувались, відповідач прийшов в Акті перевірки до висновку про порушення позивачем 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставність формування позивачем спірних сум податкових вигод за відносинами з контрагентом.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає, що у період оформлення спірних операцій, відносини щодо оподаткування ПДВ та формування податкового кредиту з ПДІ регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ).
Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.
Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним також положення п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.
Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити , містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.
Зокрема , такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.
Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.
В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача (їх невиконання контрагентами) та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.
В даному випадку, як з боку позивача, так і з боку третьої особи , як під час перевірки , так і під час розгляду справи , не надано доказів здійснення перевезення продукції (ТТН, дорожніх листів), хоча зазначені документи витребовувались у позивача податковим органом у листі-запиті від 24.12.2012 р. № 27918/10/22-410 та судом у позивача та третьої особи ухвалою від 19.08.2013 р.
У той же час, необхідність наявності цих документів обумовлюється характером операції, видом продукції та виходячи з територіальної віддаленості позивача від його контрагента.
В контексті наведеного також не надано доказів наявності у контрагента та позивача власних або орендованих транспортних засобів, доказів списання пального у зв'язку з його використанням, які і доказів замовлення цих транспортних засобів у інших осіб, наявність яких або замовлення яких є об'єктивно необхідним враховуючи характер спірної операції.
З відповіді Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем від 28.03.2012 р. № 45/1317, наданої на запит ПМ, вбачається відсутність зареєстрованих за контрагентом т/з.
Слід додати, що під час розгляду справи не надано взагалі будь-яких відомостей щодо джерел надходження до контрагента (наявності у контрагента) матеріальних ресурсів, які надалі обумовлювались поставкою на користь позивача, як і доказів наявності у контрагента власних або орендованих складських приміщень, виробничого обладнання (площ), трудових ресурсів.
Наведені відомості, щодо наявності у контрагентів відповідних ресурсів, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача при укладанні угод відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів, обумовлюється звичайною діловою практикою, характером та специфікою угод (обумовлених операцій).
Під час розгляду справи представник позивача не зміг навести і місць відвантаження продукції.
Позивачем при цьому також не надано будь-яких первинних документів щодо подальшого руху придбаної продукції (використання у власній діяльності, облік на складі, використання для виробництва), відомості що витребовувались судом відповідно до ухвали від 19.08.2013 р., як і не надано власне доказів наявності у позивача складу, виробничих площ.
Щодо юридичної значимості первинних документів, які за загальним правилом є підставою для формування даних податкового обліку, слід зазначити, що рахунок від 02.06.2010 р., на підставі якого оформлювались домовленості щодо поставки, видаткова накладна від 29.06.2010 р. № 290603 не містять визначення посади та прізвища особи, яка їх підписала. Податкова накладна у свою чергу не містить визначення прізвища особи, яка підписала п/н.
У зв'язку з цим слід зазначити, що відсутність у первинних документах таких обов'язкових реквізитів як даних, що можуть ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та посади цієї особи (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV) позбавляє ці документи юридичної значимості для цілей формування бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку, а отже і юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод.
Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірної операції, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлені договором товари були поставлені позивачу саме цим контрагентом, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.
З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкова накладна без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
З матеріалів перевірки та супроводжуючих документів вбачається, що контрагент позивача взагалі знаходився поза межами контролю формального (номінального) керівника та в даному випадку не доведено здійснення фактичної господарської діяльності зазначеним підприємством. При цьому, відсутні докази, у т.ч. за даними з ЄДР, щодо наявності повноважень у інших осіб на вчинення певних дій від імені цього підприємства, а згідно з відомостями з баз даних ДПІ інші працівники у період оформлення спірної операції на підприємстві відсутні .
Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.
При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій .
Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданої операції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Газотрон» (код з ЄДР 30309694; адреса: 03057, м. Київ, вул. Металістів, 17 к. 401) - залишити без задоволення .
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2013 р.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2013 |
Оприлюднено | 30.09.2013 |
Номер документу | 33783483 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Кармазін О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні