Ухвала

від 12.09.2013 по справі 826/6340/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6340/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадженняі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брістоль Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.12.2012 р. №0027751520, яким позивачу завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 4 627,00 грн.; визнати протиправним та скасувати акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №2080/15-225 від 04.12.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року №0027751520. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року ТОВ «Брістоль Менеджмент» (код за ЄДРПОУ 33097276), за результатами якої складено Акт від 04.12.2012 №2080/15-225.

Перевіркою встановлено, на думку відповідача, порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України та п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» , в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2012 року на суму 4 627 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012р. №0027751520, яким позивачу завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 4 627,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року та аналізом бази даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)», встановлено, що ТОВ «Брістоль Менеджмент» задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (код ЄДРПОУ 33498731) на суму ПДВ 4 627,00 грн., на зазначену суму у позивача є відхилення у задекларованих сумах податкового кредиту між податковими зобов'язаннями, задекларованими ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Також, в даному акті перевірки відповідач вказує на те, що актами (від 28.11.2012 №5169/22-4/33498731, від 07.05.2012 №1160/22-4/33498731, від 12.07.2012 №2385/22-4/33498731, від 03.10.2012 №4093/22-4/33498731) ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків встановлено, відсутність реальної можливість отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством.

Крім того зазначено, що слідчим відділом ДПІ у Вишгородському районі проводиться досудове слідство по кримінальній справі №28-3597, порушеній з ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 , ч. 2 і ч.3 ст. 358 КК України , в тому числі стосовно засновника ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (код ЄДРПОУ 33498731), реально діючим підприємствам-замовникам для підтвердження перерахованих на рахунки фіктивних підприємств коштів, які в подальшому переводились у готівку та передавались разом з документами представникам підприємств, що їх перераховували, за вирахуванням процентів, які йшли в оплату за дані послуги конвертації коштів.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що правочини, які укладені між позивачем та ТОВ «Форсаж Медіа Маркет», не спричиняють реального настання правових наслідків, та слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечливими інтересам держави та суспільства, оскільки мають ознаки «фіктивних» правочинів.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням, а також вважаючи дії відповідача щодо проведення перевірки неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, між ТОВ «Брістоль Менеджмент» (Замовник) та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (Виконавець) було укладено договір №ББ 38 від 01.12.2011р. про надання клінінгових послуг (послуг з прибирання) офісного приміщення Замовника за адресою м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7 корп. 1.

На виконання даного договору були оформлені первинні документи, а саме податкова накладна від 31.12.2011р. №245 (а.с.51), та акт №81 на виконання послуг від 31.12.2011р.(а.с.50).

Судом першої інстанції встановлено, що фактичне отримання послуг прибирання позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, підтверджується, зокрема, договори купівлі-продажу нежилих приміщень, акти прийому передачі приміщень, та копія виписки з банку, що підтверджує факт оплати послуг.

Разом з тим, з банківської виписки по оборотам за 13 лютого 2012 року вбачається, що позивачем сплачена орендна плата, комунальні платежі та здійснена оплата по договору №ББ 38 від 01.12.2011р

Матеріали справи містять податкову накладну, виписану позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідачем не заперечується наявність у позивача податкової накладної, виписаною зареєстрованим платником податку.

Натомість, первинними документами з використання послуг клінінгу, що є в матеріалах справи та які досліджені судом першої інстанції, підтверджується реальність здійснення операцій, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит.

Крім того, як слідує з обставин встановлених судом першої інстанції, висновок відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента позивача з іншими суб'єктами господарювання, зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на наступне.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Форсаж-Меліамаркет»є безпідставним.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки дії відповідача щодо складання акту про результати камеральної перевірки, як службового документу, що підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації.

Посилання відповідача на матеріали криміальної справи колегія суддів не приймає до уваги, так як за своєю юридичною природою, вище перелічені документи і постанова слідчого, протокол допиту свідка, висновок експерта) є документами, якими встановлюються обставини, що мають значення лише для виконання завдань під час досудового та судового слідства в порядку, передбаченому КПК України.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, висновок експерта є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак він не є належним документом, який засвідчує відповідні юридичні факти (тобто факти, які спричинюють виникнення, зміну та припинення юридичних прав та обов'язків у суб'єктів правовідносин).

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Отже, ні податковим, ні кримінально-процесуальним законодаством, не передбачена можливість використання матеріалів кримінальної справи (та ще й на стадії досудового слідства) для цілей податкової перевірки, в тому числі не допускається, щоб на підставі цих матеріалів робились які-небудь висновки під час податкової перевірки та приймались податкові повідомлення-рішення.

Більше того, інформація, яка міститься в матеріалах кримінальної справи на стадії досудового слідства, підлягає оцінці під час судового розгляду, через що її не можна вважати достовірною, оскільки вона не міститься у вироку суду, який набрав законної сили (ч. 2 ст. 323 КПК України).

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.