Ухвала

від 24.09.2013 по справі 801/6216/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/6216/13-а

24.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Комплекс"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим- Гришин Роман Юрійович, довіреність № 348/9/10 від 14.08.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 05.07.13 по справі № 801/6216/13-а

за позовом Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Комплекс" (вул. Маршака, 6, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98635)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим (вул.Васильєва,буд.16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2013 року позовні вимоги Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Комплекс" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0001262203 від 20.05.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Комплекс" 287,87 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду апеляційної скарги було проведено заміну відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.04.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання 26.04.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Кронт" (ЄДРПОУ 37824545) за грудень 2012 р. та ТОВ "Онікс-Трейд" (ЄДРПОУ 32898869) вересень - жовтень 2012 р., за наслідками перевірки складено акт від 30 квітня 2013 року №622/22.3/4592405/115.

За висновками даного акту встановлені порушення позивачем п.п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 23029,00 грн., у тому числі: за вересень 2012 року - 9167,00 грн., за жовтень 2012 року - 4922,00 грн., за грудень 2012 р. - 8940,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2013 року №0001262203 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 23029,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5758,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, які визначені цією статтею.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач (Замовник) мав господарські відносини з ТОВ "Онікс-Трейд" (Ппідрядник) на підставі договору підряду №б/н від 30.08.2012 р. (а.с. 57-59). Договірна ціна робіт 74724,67 грн. у т.ч. ПДВ - 12454,11 грн.

До договору підряду №б/н від 30.08.2012 р. була виписана додаткова угода від 22.10.2012 р.

Відповідно додаткової угоди від 22.10.2012 р. були внесені в договір підряду від 30.08.2012 р. №б/н такі зміни: 1. пункт 2.1 нова редакція "2.1 Договірна ціна 84532,80 грн. у т.ч. ПДВ - 14088,80 грн."

Приймання виконаних будівельних робіт було оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень-жовтень 2012р. до договору №б/н від 30.08.2012 р. (а.с. 60-66).

Також позивачем від ТОВ "Онікс-Трейд" були отримані податкові накладні №27 від 25.10.212 р. на суму 29532,80 грн. у т.ч. ПДВ - 4922,13 грн. та №30 від 30.09.2012 р. на суму 55000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 9166,67 грн., отже загалом на суму 84532,80 грн. у т.ч. ПДВ - 14088,80 грн. (а.с. 67-68).

Вказана сума податку на додану вартість у розмірі 4922,13 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді жовтня 2012 року, а сума податку на додану вартість у розмірі 9166,67 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді вересня 2012 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг у ТОВ "Онікс - Трейд" в періоді вересень-жовтень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач (Замовник) мав господарські відносини з ТОВ "Кронт" (Підрядник) на підставі договору підряду №б/н від 01.12.2012 р. (а.с. 38-39).

Згідно п. 1.1 цього Договору "Замовник" доручає, а підрядник зобов'язаний виконати особистими та найманою силою роботи по ремонту 2 поверху КП ЯМР "Комплекс" за адресою м. Ялта, вул. Маршака, буд. 6. Договірна ціна робіт 131916,00 грн. у т.ч. ПДВ - 21986,00 грн.

Приймання виконаних будівельних робіт оформлялось актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013р. до договору №б/н від 01.12.2012 р. (а.с. 40-45).

Також позивачем від ТОВ "Кронт" була отримана податкова накладна №10 від 10.12.2012 р. на суму 53640,00 грн. у т.ч. ПДВ - 8940,00 грн. (а.с. 46).

Вказана сума податку на додану вартість у розмірі 8940,00 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді грудня 2012 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг у ТОВ "Кронт" в грудні 2012 року.

Судом встановлено, що постачальники послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (вересень, жовтень, грудень 2012р.) були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість №200024020 (а.с. 53) і №100093741 (а.с. 71), та мали право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з сум податку на додану вартість, сплачених позивачем за встановленою ставкою протягом вересня, жовтня, грудня 2012р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Онікс-Трейд" та ТОВ "Кронт" були юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Висновки відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Онікс-Трейд" і ТОВ "Кронт", оскільки останні створені з метою здійснення операцій без настання реальних правових наслідків, які передбачають отримання податкової вигоди у вигодонабувачів.

Судова колегія та суд першої інстанції не погоджуються з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між позивачем та ТОВ "Онікс-Трейд" і ТОВ "Кронт", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.13р. по справі №801/6216/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.13р. по справі №801/6216/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян