Постанова

від 20.09.2013 по справі 803/1820/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 року Справа № 803/1820/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Балуха Р.В.,

представника відповідача Януль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року № 0000542200, № 0000552200 та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» (далі - ТзОВ «Волиньзапчастина, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року № 0000542200, № 0000552200 та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Нововолинською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волиньзапчастина» щодо встановлення фінансово-господарських взаємовідносин та розрахунків з ПП «Аеромакс сервіс» та ПП «Галичторг» за період з 01.01.202010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 15.04.2013 року був складений акт № 301/77/2201/33211369.

На підставі акту перевірки Нововолинською ОДПІ 26.04.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000542200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 243544,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 175608,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 67936,50 грн. та № 0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 241346,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 201440,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 39906,00 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про відсутність господарських операцій з ПП «Аеромакс сервіс» та ПП «Галичторг» помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а в подальшому товари використані в господарській діяльності позивача.

Також вказує на те, що посилання відповідача на акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс сервіс» та те, що порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва ПП «Галичторг» не може бути підставою для збільшення ТзОВ «Волиньзапчастина» сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки позивач не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Крім того, в матеріалах перевірки відсутній вирок суду який би набрав законної сили про те, що контрагента позивача притягнуто до кримінальної відповідальності.

Також позивач зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду матеріалів податкової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 26.04.2013 року № 0000542200, № 0000552200 та зобов'язати відповідача усунути допущені порушення прав і законних інтересів позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, письмових поясненнях та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у письмовому запереченні на адміністративний позов від 05.09.2013 року та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що ТзОВ «Волиньзапчастина» під час проведення перевірки не було надано документів, які підтверджують реальне транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця, актів прийому-передачі, документів складського обліку, що підтверджують оприбуткування товару, матеріальних звітів, сертифікатів відповідності на придбаний товар та інших документів, які б підтверджували фактичне надходження на підприємство товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та використання їх у господарській діяльності. Також не встановлено матеріально-відповідальну особу, яка б відповідала за оприбуткування та списання ТМЦ на складі. Шляхові листи не підтверджують транспортування ТМЦ, оскільки позивачем не було надано первинних документів щодо оприбуткування та списання паливо-мастильних матеріалів на автомобіль, що перевозив ТМЦ, а також відсутність заборгованості по підзвіту за придбане паливо.

В зв'язку з ненаданням таких документів та на підставі отриманих даних про порушення кримінальної справи відносно контрагента позивача, акту зустрічної звірки та акту перевірки таких підприємств податковим органом було встановлено, що ПП «Аеромакс сервіс» та ПП «Галичторг» ніяких товарів ТзОВ «Волиньзапчастина» не реалізовували. Фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Волиньзапчастина» здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання останнім податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Тому, договори, укладені між ТзОВ «Волиньзапчастина» та його контрагентами не спричинили реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні наслідки для платника податку шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи вищевикладене вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Як встановлено судом, ТзОВ «Волиньзапчастина» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює, серед іншого, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Судом встановлено, що Нововолинською ОДПІ на підставі направлення від 12.01.2013 року № 266 та наказу від 25.03.2013 року № 257 в період з 29.03.2013 року по 04.03.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Волиньзапчастина» щодо встановлення фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Аеромакс сервіс» та ПП «Галичторг» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, про що складено акт від 15.04.2013 року № 301/77/2201/33211369.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог статтей 3, 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статтей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 201440,00 грн., в тому числі: за 3 квартал 2010 року в сумі 22532,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 33040,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 20134,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 55114,00 грн., за 4 квартал 2011 року - 18594,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 41321,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 10705,00 грн.; в порушення статтей 3, 4, підпункту 7.3.1. пункту 7.3, підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2., 198.3., 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 175608,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 18026,00 грн., за жовтень 2010 року - 26432,00 грн., за червень 2011 року - 17508,00 грн., за липень 2011 року - 14497,00 грн., за серпень 2011 року - 15857,00 грн., за вересень 2011 року - 17572,00 грн., за грудень 2011 року - 16168,00 грн., за січень 2012 року - 8872,00 грн., за лютий 2012 року - 15928,00 грн., за березень 2012 року - 14553,00 грн. та за квітень 2012 року - 10195,00 грн.

В основу акту перевірки покладено дані, отримані працівниками Нововолинської ОДПІ на підставі актів зустрічної звірки та перевірки ПП «Аеромакс сервіс» та ПП «Галичторг», якими встановлено, що дані підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції з врахуванням часу, місцезнаходження майна, тощо.

Таким чином, відповідач вважає, що вищевказані контрагенти ніяких товарів ТзОВ «Волиньзапчастина» не реалізовували та ніяких послуг не надавали. Фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Волиньзапчастина» здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання останнім податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Тобто, договори, укладені між ТзОВ «Волиньзапчастина» та його контрагентами, зазначеними в акті перевірки, не спричинили реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

На підставі акту перевірки, 26.04.2013 року Нововолинською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000542200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 243544,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 175608,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 67936,50 грн. та № 0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 241346,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 201440,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 39906,00 грн.

Позивач не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС у Волинській області від 28.05.2013 року № 2155/10/10.2-06 та Міністерства доходів і зборів України від 08.08.2013 року № 8514/6/99-99-10-0115 первинна та повторна скарги ТзОВ «Волиньзапчастина» залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 26.04.2013 року № 0000542200 та № 0000552200 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Волиньзапчастина» в цій частині підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з пунктом 1.4 статті1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, у відповідності до норм Закону України «Про податок на додану вартість» за наявності у платника податків належним чином оформленої податкової накладної останній вправі включити суму ПДВ до податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватись в межах його господарської діяльності.

Разом з тим, відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В зв'язку з ненаданням позивачем документів, які підтверджують реальне перевезення товарно-матеріальних цінностей, а саме: товаро - транспортних накладних, актів прийому-передачі, документів складського обліку, матеріальних звітів, сертифікатів відповідності на придбаний товар та інших документів, які б підтверджували фактичне надходження на підприємство ТМЦ та використання їх у господарській діяльності, не встановлено матеріально-відповідальну особу, яка б відповідала за оприбуткування та списання ТМЦ на складі, а також на підставі отриманих даних про порушення кримінальної справи відносно контрагента позивача, актів зустрічної звірки та перевірки таких підприємств, податковим органом зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем із підприємствами з ознаками фіктивності, що і стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Нововолинської ОДПІ про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та його контрагентами судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Як встановлено судом, передумовою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за період, охоплений перевіркою, слугували правовідносини, що склалися у нього з ПП»Аеромакс сервіс» та ПП «Галичторг».

Так, 01.09.2010 року між ТзОВ «Волиньзапчастина» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/09-10 з ПП «Аеромакс сервіс» (продавець), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти товар, ціна та кількість якого вказана в накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Доставка товару, здійснюється транспортом покупця. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових засобів в термін не пізніше тридцяти днів з моменту відвантаження товару та фактичного отримання його покупцем. Прийомка продукції по кількості та якості проводиться згідно діючих інструкцій на складі покупця.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано податкові, видаткові накладні (Т.I, а.с. 114-144).

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (Т. I, а.с. 165-175).

ТМЦ оприбутковано на складі, про що свідчать відповідні картка рахунку та журнали-ордери (Т. I, а.с. 156-164, 176-249, Т. II, а.с. 1-19).

Транспортування товару на склад позивача здійснювалось його транспортом, про що свідчать подорожні листи (Т.I, а.с.145-155).

Також між ТзОВ «Волиньзапчастина» та ПП «Галичторг» було укладено наступні договори:

- агентські договори (на умовах комісії) від 01.06.2011 року № 06116, від 24.06.2013 року № 6-2403, від 20.07.2011 року № 7-2002. Відповідно до умов яких, принципал доручає, а агент приймає на себе зобов'язання за винагороду вчинити від свого імені, але за рахунок принципала комплекс юридичних і фактичних дій, спрямованих на придбання запасних частин для принципала згідно специфікацій.

- договір купівлі-продажу від 01.09.2011 року № 9-0116, предметом якого були запасні частини.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами виписано накладні на відпуск ТМЦ, податкові, видаткові накладні, звіти агента про придбання товарів (робіт, послуг) для принципала, акти здачі-приймання послуг агента, подорожні листи (Т. II, а. с.62-250, Т. III, а. с.1-160).

Розрахунок за придбаний товар проведено повністю, про що свідчать платіжні доручення (Т. II, а. с.20-59).

Придбані у вказаних контрагентів товарно-матеріальні цінності та послуги в подальшому позивачем були використані в господарській діяльності, що підтверджується договорами про закупівлю послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобілів, на виконання робіт з технічного обслуговування автомобілів, на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, наказами про штатний розпис, звітами форми 1 ДФ (Т.III, а.с. 190-210, Т. IV, а.с 5-34).

Судом також встановлено, що ТзОВ «Волиньзапчастина» є орендарем нерухомого майна (приміщення та надання послуг по їх утриманню) у орендодавця ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське», що підтверджується договором оренди від 01.02.2008 року № 01/02/08-20.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

На підставі документів, складених контрагентами ТзОВ «Волиньзапчастина» позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати відповідних звітних періодів.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню ТМЦ у вищевказаних контрагентів, а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформований правомірно. При цьому ТзОВ «Волиньзапчастина» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Як зазначено в акті перевірки від 15.04.2013 року № 301/77/2201/33211369 ТзОВ «Волиньзапчастина» включено до складу податкового кредиту у вересні 2010 року ПДВ в сумі 18026,00 грн. та у жовтні 2010 року в сумі 26432,00 грн. та віднесено до валових витрат у 3 кварталі 2010 року витрати в сумі 90130,00 грн. і у 4 кварталі 2010 року в сумі 132160,00 грн. по фінансово-господарських операціях з придбання товару у ПП «Аеромакс сервіс».

Також перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту 131150,00 грн. ПДВ, в тому числі: у червні 2011 року в сумі 17508,00 грн., у липні 2011 року - 14497,00 грн., у серпні 2011 року - 15857,00 грн., у вересні 2011 року - 17572,00 грн., у грудні 2011 року - 16168,00 грн., у січні 2012 року - 8872,00 грн., у лютому 2012 року - 15928,00 грн., у березні 2012 року - 14553,00 грн., у квітні 2012 року - 10195,00 грн., та віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати в сумі 655750,00 грн., в тому числі у 2-4 кварталах 2011 року - 408010,00 грн., у першому півріччі 2012 року - 247740,00 грн. по фінансово-господарських операціях з придбання товару у ПП «Галичторг».

Підставою для викладення висновків в акті перевірки стали відомості, отримані Нововолинською ОДПІ від податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача: ПП «Аеромакс сервіс» та ПП «Галичторг».

Зокрема, перевіркою ПП «Аеромакс сервіс» (акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.06.2012 року № 507/2204/35897868 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року»), встановлено, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, які економічно необхідні для виконання чи здійснення діяльності. Крім того, вказане підприємство за податковою адресою відсутнє та фактичне місцезнаходження останнього не встановлене.

Також, актами перевірок ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 02.02.2012 року №76/23-209/36545438 та від 07.07.2012року № 954/22-4008/36545438 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.07.2009 року по 14.11.2011 року та з 01.11.2011 року по 02.07.2012 року ПП «Галичторг» встановлено, що слідчим відділом УСБ України у Львівській області в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що невстановлені особи в період з 2009 року по 2011 рік придбавали у власність ряд суб'єктів господарської діяльності, в тому числі і ПП «Галичторг» без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності, призначивши директором особу, з числа підставних осіб. Так впродовж 3 кварталу 2011 року на розрахункові рахунки ПП «Галичторг» від суб'єктів господарської діяльності за фіктивними операціями грошові кошти, в якості оплати за придбані ТМЦ, надані послуги та виконані роботи, а також сформовано податковий кредит на суму 1000000,00 грн., що заподіяло державі велику матеріальну шкоду, передбачену частиною 2 статті 205 КК України. Тому, фінансово-господарська діяльність ПП «Галичторг» здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про відсутність реальності операцій.

Таким чином, з позиції відповідача, на підставі акту зустрічної звірки, актів перевірок ПП «Аеромакс сервіс» та ПП «Галичторг» констатовано, що вказані суб'єкти підприємницької діяльності не могли фактично здійснювати поставку продукції на ТзОВ «Волиньзапчастина», оскільки відсутні за юридичною адресою, відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, порушено кримінальні справи відносно посадових осіб, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та підприємством - покупцем, що відповідно до пунктів 1 та 2 статті 215, пунктів 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України свідчить про нікчемність таких угод, які в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак, з такими твердженнями податкового органу погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

З врахування викладених норм суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковим органом не доведено умислу посадових осіб позивача та його контрагентів на укладення угод, які суперечать інтересам держави і суспільства.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзОВ «Волиньзапчастина» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ та надання послуг, відтак валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цих операцій ТзОВ «Волиньзапчастина» сформовані правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Щодо посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс сервіс», то суд зазначає, що зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувалась реальність виконання даних угод, укладених між ТзОВ «Волиньзапчастина» та контрагентами, а висновки зроблені на підставі актів перевірок податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача. Також під час проведення перевірки податковим органом не взяті до уваги наявні первинні документи у позивача, які свідчать про реальне виконання угод.

Що стосується даних, встановлених в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ПП «Галичторг», то суд до уваги їх не приймає, оскільки відповідачем в судове засідання не представлено доказів того, що встановлені фактичні обставини у даній кримінальній справі були підтверджені вироком суду, який набрав законної сили.

Також суд зазначає, що податковим органом фактично виявлені порушення в ланцюгу постачальників другої черги без фактичного дослідження реальності господарських операцій позивача.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Одночасно, суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що у вказаних контрагентів позивача відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження таких обставин, а висновки Нововолинської ОДПІ фактично ґрунтуються на висновках, викладених в актах перевірок контрагентів позивача без фактичного з'ясування контролюючим органом реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було надано доказів про транспортування товару, їх якість, актів приймання-передачі, документів складського обліку, оскільки в матеріалах справи наявні такі документи. А щодо сертифікатів відповідності на придбаний товар, то суд зазначає, що їх відсутність в сукупності з наданими первинними документами не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у контрагентів, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Нововолинською ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та контрагентами.

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Нововолинської ОДПІ від 26.04.2013 року № 0000542200 та № 0000552200, винесені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов в цій частині до задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача усунути допущені порушення прав та законних інтересів щодо розгляду клопотання про витребовування доказів, не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 19 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 року № 1203 особа, яка подала скаргу на податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, має право, зокрема, подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом державної податкової служби, який розглядає скаргу.

В даному випадку винесена постанова суду, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ, тому підстав для розгляду зазначеного клопотання немає.

Тобто, враховуючи зазначене, будь-яких додаткових зобов'язань відповідача для відновлення прав позивача після скасування податкового повідомлення-рішення не потрібно.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган при розгляді скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2294,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 15.08.2013 року № 1891.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 26 квітня 2013 року № 0000542200 та № 0000552200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 47, ідентифікаційний код 33211369) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 25 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк