Рішення

від 24.09.2013 по справі 308/11238/13-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11238/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі - Матіко Я.Ю.

за участю представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тарновецької сільської ради Ужгородського району, реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії з реєстрації права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 вересня 2003 року №2-505, посвідченого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори вона є спадкоємицею майна зазначеного спадкодавцем ОСОБА_3 в заповіті, зокрема приватизованої земельної ділянки площею 1,56 га розташованих на території Тарновецької сільської ради. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №025306 від 11.10.2002 р.

З метою реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,56 га, власником якої вона стала на підставі заповіту, вона звернулась до реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області з заявою про державну реєстрацію прав та обтяжень, але 13.06.2013 року рішення №3142359 їй було відмовлено та повідомлено, що єдиним документом, який посвідчував право власності на земельну ділянку станом до травня 2009 року був відповідний державний акт, а відтак надане їй - ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може бути прийняте, як підстава для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим вона змушена звертатись до суду.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1508 га, яка розташована на території Тарновецької сільської ради, цільове призначення - ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 2124886800:10:018:0011, яку вона отримала за заповітом матері ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-505 від 11.09.2003 р. Зобов'язати реєстраційну службу Ужгородського МРУЮ здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за її довірителькою ОСОБА_1

Представник Тарновецької сільської ради в судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі, проти позовних вимог не заперечує.

Представник реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду письмове клопотання згідно якого просить прийняти до уваги, що реєстраційна служба не оспорює права власності позивачки на земельну ділянку і не може його визнати, оскільки до повноважень органу державної реєстрації прав входить лише державна реєстрація прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації. Винесення судом позитивного рішення щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку є достатнім для реєстрації права власності, а тому вважає, що вимоги позивачки про зобов'язання реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ зареєструвати за нею таке право власності є недоцільним.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 вересня 2003 року №2-505, посвідченого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 являється спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3, яке складається з: ? частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1; приватизованих земельних ділянок площею 0,43 га та 1,56 га розташованих на території Тарновецької сільської ради; прав власності на майновий пай в розмірі 9214 грн., що становить 0,20631%майна пайового фонду КСП ім. Горького с . Тарнівці; грошових вкладів з належними до нього процентами та компенсаційними виплатами.

ОСОБА_3 була власником земельні ділянки площею 1,56 га на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК №025306 від 11.10.2002 р.

За приписами ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції, діючій на момент отримання Свідоцтва про право на спадщину) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.

Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 06.05.2009р. №439 не регулює відносини, що виникли на підставі Свідоцтва про спадщину, так як він був прийнятим значно пізніше від дати видачі цього Свідоцтва.

Судом встановлено, що з метою реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,5608 га (уточнено розміри згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2100089742013 від 30.04.2013 року) ОСОБА_1 звернулася до реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області з заявою про державну реєстрацію прав та обтяжень, однак реєстратор відмовив їй у проведенні державної реєстрації права на земельну ділянку, пояснивши, що єдиним документом, який посвідчував право власності на земельну ділянку станом до травня 2009 року був відповідний державний акт, а Свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може бути прийняте як підстава для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Також роз'яснено, що згідно ЗУ «Про державний земельний кадастр» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 01.01.2013 р. змінено порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно»

Згідно ч.4 ст.13, ч.4 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна відповідно до ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом, згідно ст.16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ч.2 ст.373 ЗК України право власності не землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, загальною площею 1,5608 га, що розташована на території Тарновецької сільської ради, цільове призначення - ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124886800:10:018:0011, яку вона отримала за заповітом матері ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-505 від 11.09.2003 р., не порушує права третіх осіб, суд приходить до висновку, що за нею слід визнати право власності на зазначене нерухоме майно.

Вимоги позивача в частині зобов'язання реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області здійснити державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку до задоволення не підлягають.

Статтею 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих державному органу реєстрації прав разом із заявою.

Керуючись ст. ст. 321, 382, 1218 ЦК України, ст.ст.125, 126 ЗК України, ст. ст. ст. 4, 5, 14, 60, 208, 209, 212-214, 218, 294 ЦПК України, суд,-

Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,5608 га, яка розташована на території Тарновецької сільської ради Ужгородського району, цільове призначення - ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 2124886800:10:018:0011, яку вона отримала за заповітом матері ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори 11.09.2003 р. та зареєстрованого в реєстрі за №2-505

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Микуляк П.П.