Ухвала

від 19.09.2013 по справі 801/4024/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4024/13-а

19.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 04.07.13 у справі № 801/4024/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосфера" (вул. Чапаєва, 53, кв. 12,с.Чистеньке,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97570)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термосфера" звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Держаної податкової служби з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2013 року №0000312200 та №0000332200.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.13 у справі № 801/4024/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосфера" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 01.04.2013 року №0000312200 та №0000332200.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

Суд, керуючись положенням пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження у справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріально та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.02.2013 року по 04.03.2013 року Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Термосфера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ТОВ "Термосфера":

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.138.8.1 п.138.1, п.138.2 , п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, у загальній сумі 2067,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 2067,00 грн.

- п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст. 185, п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 1798,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 1798,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 422/22.0/35978957 від 11.03.2013 року.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 01.04.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000312200, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2067,00 грн. за основним платежем,

№0000332200, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 1799,00 грн., у тому числі 1798,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської операції ПП «ВКФ «Сельпроммаш» у квітні 2011 року у зв'язку з невідповідністю первинних документів нормам діючого законодавства.

Невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства слідує з того, що у названого вище підприємства відсутні можливості (основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби тощо) для ведення господарської діяльності. Внаслідок цього, правочини, укладені ПП «ВКФ «Сельпроммаш» зі своїми контрагентами, у тому числі ТОВ «Термосфера», мають ознаки нікчемності.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно визначено суму податкового кредиту з податку на додану вартість та суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ПП "ВКФ "Сельпроммаш" за квітень 2011 року (правильно сформовано податковий кредит та зобов'язання, у повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують реальне виконання угод позивача з його контрагентом та підтверджено реальне використання у господарській діяльності отриманих послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Отже, валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Разом з тим, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Колегією суддів безперечно встановлено, що між ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сельпроммаш» та позивачем були договірні правовідносини з поставки товару та надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, сторонами виконано укладений договір та за ним настали правові наслідки. Судом першої інстанції безперечно встановлено, що придбані позивачем товари та послуги використані ним у його господарській діяльності.

Реальність господарських операцій за договором позивач підтвердив первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у матеріалах справи та досліджені судом. Зауважень до первинних документів відповідач не вказав.

На підставі вищезазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем фактично було отримано товари від контрагента ПП «ВКФ «Сельпроммаш», проведено оплату їх вартості та використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

В акті перевірки відповідачем було зроблено посилання на те, що контрагент позивача ПП «ВКФ «Сельпроммаш» не знаходиться за юридичною адресою, що свідчить, зокрема, про нікчемність правочину.

У зв'язку з цим, за висновками податкового органу, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з названим контрагентом.

Колегія суддів зауважує, що такі доводи є неспроможними з наступних підстав.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 си.228 ЦК України).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтердження.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.197; п.1 ч.1 ст. 198; ст.200; п.1. ч.1 ст. 205; ст.206; ст.212; ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року у справі № 801/4024/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна