Рішення

від 25.09.2013 по справі 913/2339/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 вересня 2013 року Справа №913/2339/13

Провадження №32/913/2339/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м.Луганськ, ЄДРПОУ 35554719

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметаллсервис», м.Луганськ, ЄДРПОУ 36605313

про стягнення 6962,25 грн.

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Шепіль Ю.М. - заст. нач. юр. від.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметаллсервис», м.Луганськ про стягнення заборгованості в сумі 6891 грн. та 3% річних у розмірі 71,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №06/12 від 06.12.2012р. в частині проведення оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №9101612877460.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 06.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромметаллсервис» (покупець) був укладений договір №06/12.

У відповідності до п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передавати у власність покупця відходи споживання, які прийшли в непридатність або втратили споживчі властивості виробів промислового та побутового призначення, їх частин обладнання, механізмів, конструкції або інших джерел - брухт чорних металів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

За приписами п.1.2, п.1.3 підписаного сторонами договору 1 т брухту виду 500 становить 1500 грн. без НДС, 1 т брухту виду 501 (жесть) становить 1000 грн. без НДС. Сума договору орієнтовно становить 9000 грн.

Пунктом 1.4 договору №06/12 від 06.12.2012р. сторони узгодили строк дії договору з 06.12.2012р. по 31.12.2013р.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт передання відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

За змістом п.4.6 договору №06/12 від 06.12.2012р. зобов'язання продавця по термінам передачі товару, кількості товару вважаються виконаними з моменту підписання прийомо-здавального акту представниками продавця та покупця.

Як свідчать матеріали справи, 15.04.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Ровеньківський департамент Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромметаллсервис» було підписано прийомо-здавальний акт №06/12-1, у відповідності до якого позивач здав, а відповідач прийняв брухт чорних металів виду 500 та 501 (ж) на загальну суму 6891 грн.

Прийомо-здавальний акт №06/12-1 від 15.04.2013р. підписаний та скріплений печатками сторін, внаслідок чого з урахуванням приписів п.4.6 договору №06/12 від 06.12.2012р. приймається судом в якості належного доказу передання позивачем товару відповідачу.

Крім того, аналогічні за змістом відомості щодо передання товару містить видаткова накладна №06/12-1 від 15.04.2013р.

З боку відповідача факт прийняття товару на загальну суму 6891 грн. саме на виконання умов договору №06/12 від 06.12.2012р. не спростований. При цьому, доказів існування між сторонами інших договірних відносин з купівлі-продажу брухту до матеріалів справи не представлено. Наразі, судом також враховано, що переданий на підставі прийомо-здавального акту №06/12-1 від 15.04.2013р., видаткової накладної №06/12-1 від 15.04.2013р. товар відповідає предмету укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт передання відповідачу товару на загальну суму 6891 грн. за договором №06/12 від 06.12.2012р.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи зі змісту п.7.1, п.7.3 договору №06/12 від 06.12.2012р. оплата за товар здійснюється після його прийняття шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 календарних днів. Оплата здійснюється за накладними та рахунком.

Як зазначалося вище, прийомо-здавальний акт №06/12-1 щодо передання товару на суму 6891 грн. було підписано продавцем та покупцем 15.04.2013р.

Також, 15.04.2013р. позивачем було оформлено видаткову накладну №06/12-1, яку відповідач підписав без зауважень та заперечень, та виписано рахунок на оплату №06/12-1 від 15.04.2013р.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст п.7.1, п.7.3 договору №06/12 від 06.12.2012р., господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за вказаним правочином настав.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача на підставі норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромметаллсервис» за одержаний товар не розрахувалося.

При цьому, наявні у видатковій накладній №06/12-1 від 15.04.2013р. відомості щодо продажу товару на умовах передоплати, судом до уваги не приймаються з огляду на визначені у п.7.1 договору №06/12 від 06.12.2012р. умови оплати товару. Крім того, судом враховано пояснення позивача, які в силу вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України є доказами у справі, стосовно того, що попередній розрахунок за товар на суму 6891 грн. не здійснювався.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №06/12 від 06.12.2012р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметаллсервис» про стягнення 6891 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті, Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 71,25 грн. за період з 21.04.2013р. по 23.08.2013р. на суму переданого, але не оплаченого товару, що становить 6891 грн.

Наразі, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за період з 23.04.2013р. (з урахуванням того, що 20.04.2013р. та 21.04.2013р. є вихідними днями) по 23.08.2013р. на суму 69,67 грн. (3% / 365 = 0,0082192%; 6891 грн. * 0,0082192% * 123 днів прострочення = 69,67 грн.).

Таким чином, судом частково задовольняються вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про стягнення 3% річних в сумі 71,25 грн., а саме на суму 69,67 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметаллсервис», м.Луганськ про стягнення заборгованості в сумі 6891 грн. та 3% річних у розмірі 71,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметаллсервис» (91053, Луганська обл., м.Луганськ, Ленінський район, вулиця Шелкового, будинок 35, код ЄДРПОУ 36605313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» (91047, м.Луганськ, Ленінський район, Квартал Пролетаріату Донбасу, будинок 166, код ЄДРПОУ 36605313) заборгованість в сумі 6891 грн., 3% річних - 69,67 грн., а також судовий збір в розмірі 1720,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.09.2013р.

Суддя Ю.О. Паляниця