Рішення

від 23.08.2013 по справі 370/176/13- ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2013 р. Справа № 370/176/13- ц

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Макарівської селищної ради Київської області про визнання недійсними рішення селищної ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати недійсним та скасувати рішення Макарівської селищної ради Київської області № 570-37-4 від 17.03.2006 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, визнати недійсними державні акти серії ЯЕ № 815011 та серії ЯЕ № 815013 на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га для ОЖБ по АДРЕСА_1 та площею 0,2265 га для ведення ОСГ за цією ж адресою, видані на ім'я ОСОБА_2 (далі - відповідач). Також просив зобов'язати Макарівську селищну раду Київської області здійснити інвентаризацію земельних ділянок по АДРЕСА_2, що належать позивачу та відповідачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу належить житловий будинок із господарськими спорудами по АДРЕСА_2.

Рішенням Макарівської селищної ради від 459-29-4 від 11.07.2005 року позивачу у власність було передано земельну ділянку площею 0,19 га за вказаною адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення 06.09.2006 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 659281, на ділянку площею 0,1265 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер ділянки 3222755102:00:002:0001.

Як пізніше з'ясував позивач, йому у власність передано ділянку меншого розміру, а ніж якою він фактично користується. Також після проведення геодезичних робіт було встановлено, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки і селищною радою у його власність було передано частину земельної ділянки, що йому належить.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, вимоги за позовом підтримав, просив їх задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_2, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. ОСОБА_2, подав суду письмову заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на ст.ст. 256, 257 ЦК України просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Макарівська селищна рада Київської області письмово повідомила суд про можливість розгляду справи за відсутності її представника.

Треті особи, зазначені у позовній заяві, про свою участь у справі не заявили, а тому відповідно до ст. 36 ЦПК України справа розглядається без участі вказаних третіх осіб.

Ухвалою суду від 23.08.2013 року провадження у даній справі в частині вимог до Макарівської селищної ради про зобов'язання провести інвентаризацію земельних ділянок закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2005 року, укладеного із ОСОБА_4, належить житловий будинок із господарськими спорудами по АДРЕСА_2. Вказаний договір зареєстровано у реєстрі права власності на нерухоме майно 13.04.2005 року.

Рішенням Макарівської селищної ради від 459-29-4 від 11.07.2005 року позивачу у власність було передано земельну ділянку площею 0,19 га за вказаною вище адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по АДРЕСА_2 без погодження меж із суміжними землекористувачами - ОСОБА_5, ОСОБА_6, (батьком відповідача).

На підставі вказаного рішення 06.09.2006 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 659281, на ділянку площею 0,1265 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер ділянки 3222755102:00:002:0001.

Судом також встановлено, що суміжним землекористувачем позивача є ОСОБА_2, якому на праві власності належать:

- земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд, у с. Калинівка Макарівського району Київської області, на підставі рішення Макарівської селищної ради від 17.03.2006 року № 570, кадастровий номер ділянки 3222755102:00:002:0005, державний акт серії ЯЕ № 815011 від 14.12.2007 року;

- земельна ділянка площею 0,2265 га для ведення особистого селянського господарства, господарських споруд, у с. Калинівка Макарівського району Київської області, на підставі рішення Макарівської селищної ради від 17.03.2006 року № 570, кадастровий номер ділянки 3222755102:00:002:0004, державний акт серії ЯЕ № 815013 від 14.12.2007 року.

Дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність відповідач отримав на підставі рішення Макарівської селищної ради від 19.11.2003 року № 176. Відповідно посилання позивача на те, що рішенням селищної ради № 570-37-4 від 17.03.2006 року відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку матеріалами справи не підтверджується.

Як вбачається із відповіді Макарівської селищної ради від 24.05.2012 року на звернення позивача, селищна рада рекомендувала позивачу замовити комплекс робіт по відновленню меж його земельної ділянки.

Зі звіту землевпорядної організації по винесенню меж земельної ділянки позивача в натуру вбачається, що правовстановлюючий документ позивача на його земельну ділянку не відповідає межам земельної ділянки, якою він користується фактично (а.с. 34-35). Вказана інформація підтверджується також планом-схемою земельної ділянки позивача, виконаної на його замовлення ТОВ «Українська експертна група».

З копії земельно-шнурової книги № 1 по с. Калинівка вул. Калинівка, Молодіжна, вбачається, що за ОСОБА_2, по АДРЕСА_1, рахується земельна ділянка площею 0,45 га. За ОСОБА_1, по АДРЕСА_2, рахується земельна ділянка площею 0,1265 га.

Згідно відповіді відділу Держземагенства у Макарівському районі Київської області від 20.08.2013 року технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, в архіві відділу не обліковується.

Вирішуючи вимоги за даним позовом суд керується наступним.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.ст. 10, 60 ЦПК України).

Також, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту порушених цивільних прав передбачені ст. 16 ЦК України, відповідно до якої ними можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, звертаючись до суду, позивач вказав, що йому у власність передано ділянку меншого розміру, а ніж якою він фактично користується, а також після проведення геодезичних робіт було встановлено, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки і селищною радою у його власність було передано частину земельної ділянки, що йому належить.

Посилання позивача на те, що відповідач захопив частину його земельної ділянки, а також те, що селищною радою у власність відповідача передано частину його земельної ділянки жодними належними та допустимими доказами не підтверджується. В матеріалах справи відсутні і докази накладання земельних ділянок відповідача на земельну ділянку позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів порушення його законних прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем ОСОБА_2, що є підставою для відмови у позові щодо визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки.

Більше того, як на підставу визнання недійсним вказаних державних актів позивачем вказано на недійсність рішення селищної ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із видачі державних актів відповідачу, що є юридично не спроможним та також не порушує прав та інтересів позивача.

Що ж до посилань позивача на невідповідність меж його земельної ділянки, вказаних у правовстановлюючому документі, межам згідно фактичного користування, то це не є підставою для визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки відповідача, а це питання має вирішуватися у іншому, встановленому законодавством орядку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у разі відмови у позові стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Макарівської селищної ради Київської області про визнання недійсними рішення селищної ради та державних актів на право власності на земельні ділянки - залишити без задоволення .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні при його проголошенні - з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир