Рішення

від 24.09.2013 по справі 904/6100/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.13р. Справа № 904/6100/13

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Білки

до Приватного підприємства "ДНІПРОТРАНСЛОГІСТІК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 9773,96 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, договір № 66 від 01.08.2013 року, адвокат;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Дніпротранслогістік" та з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви просить стягнути на свою користь заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу у загальній сумі 9773,96 грн., з яких: 9500,00 грн. - основний борг, 270,16 грн. - 3 % річних, 03,80 грн. - інфляційні втрати. Судовий збір у сумі 1720,50 грн., а також витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1250,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем умов контракту-заявки № 05/08 від 08.08.2012 року у частині оплати наданих послуг перевезення з посиланням на двосторонній акт виконаних робіт від 14.08.2012 року та міжнародну товарно-транспортну накладну СMR № 061980.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 939781.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи був відкладений з 03.09.2013 року на 24.09.2013 року.

У судовому засіданні 24.09.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Пвід час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Перевізник, позивач) та Приватним підприємством "Дніпротранслогістік" (далі - Експедитор, відповідач) було укладено контракт-заявку № 05/08 (далі - Договір) відповідно до умов якої позивач як перевізник прийняв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу автомобілем VOLVO НОМЕР_2 за маршрутом м. Самара (Росія) - м. Київ (Україна). Адреса завантаження: Росія, м. Самара, вул. Алма-Атинська, 29 "Самарський Металургійний Завод", 121 корпус, цех 38, 3 поверх, Вента-Транс. Розвантаження: м. Київ; відповідно до СМR. У свою чергу відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих послуг протягом 15 банківських днів після надання оригіналів СМR, рахунку і акта виконаних робіт. Вартість послуг - 9500,00 грн.

Виконання Перевізником умов Договору підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 061980 з відміткою про доставку та отримання вантажу за призначенням, двостороннім актом виконаних робіт від 14.08.2012 року на суму 9500,00 грн. та рахунком № 9 від 21.08.2013 року на суму 9500,00 грн. (а.с. 13, 34, 38).

Підписаний сторонами двосторонній акт виконаних робіт від 14.08.2012 року на суму 9500,00 грн. містить застереження про те, що робота виконана в повному обсязі і відповідає умовам Замовника та акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами згідно Договору.

30 серпня 2013 року на адресу відповідача було надіслано рахунок № 9 від 21.08.2013 року, що вбачається з відповідного опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку № 1663 та поштового повідомлення про вручення цього відправлення 02.09.2013 року (а.с. 36,37).

07 вересня 2013 року відповідно до опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку № 2031 на адресу відповідача було направлено СMR № 061980, акт виконаних робіт від 14.08.2012 року (а.с. 35).

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем наданих послуг з перевезення вантажу у сумі 9500,00 грн.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином та у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання. Натомість, відповідач доказів сплати заборгованості у сумі 9500,00 грн. за контрактом-заявкою № 05/08 від 08.08.2012 року суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 9500,00 грн.

За прострочення сплати боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 30.08.2012 року по 05.08.2013 року у сумі 270,16 грн. та інфляційні втрати за той же період (з 30.08.2012 року до 05.08.2013 року) у сумі 03,80 грн.

Дату, з якої нараховані 3% річних та інфляційні втрати позивач зазначив 30.08.2013 року, тобто зі спливом 15 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт від 14.08.2012 року. Однак, відповідно до умов укладеного договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату наданих послуг протягом 15 банківських днів після надання оригіналів СМR, рахунку і акта виконаних робіт. Позивачем не надано доказів на підтвердження надання ним відповідачу та отримання останнім зазначених документів 14.08.2012 року чи хоча б до дати подання позову до суду - 06.08.2013 року, що унеможливлює визначення дати, з якої має здійснюватись нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині щодо стягнення 3% річних у сумі 270,16 грн. та інфляційних втрат у сумі 03,80 грн.

Щодо позовних вимог в частині покладення на відповідача судових витрат з оплати послуг адвоката у сумі 1250,00 грн. та судового збору у сумі 1720,50 грн., суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року (з подальшими змінами та доповненнями) № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2013 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір № 66 про надання правової допомоги адвокатом (а.с. 21-23). Згідно з додатком № 2 до зазначеного договору вартість правової допомоги у розгляді господарської справи за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Дніпротранслогістік" визначена у сумі 1250,00 грн. (а.с. 24) Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 26 від 30.08.2013 року позивачем оплачені послуги адвоката ОСОБА_2 у сумі 1250,00 грн. (а.с. 25).

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1250,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1672,27 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дніпротранслогістік" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Берінга, буд. 124, ідентифікаційний код 36494944) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у сумі 9500,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1250,00 грн., судовий збір у сумі 1672,27 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2013 року.

Суддя І.І. Колісник