Рішення

від 09.07.2013 по справі 3/232-31/286-45/305-4/453

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/232-31/286-45/305-4/453 09.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ»

до Фонду державного майна України

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство «Керуюча дирекція «Брянський машинобудівний завод»

про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Борисенко І.І.

Судді Бойко Р.В.

Мандичев Д.В.

Представники:

Від позивача: Антонов К.О. - предст. за довір.

Від відповідача: Легендзевич О.Ю. - предст. за довір.

Від третьої особи: Серебряков Р.О. - предст. за довір.;

Почаєв С.С. - предст. за довір.;

Каплін А.Ю. - предст. за довір.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Холдингової компанії «АвтоКрАЗ» до Фонду державного майна України про визнання недійсним рішення робочої групи Фонду державного майна України з проведення експертизи підтвердних документів при продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, оформленого протоколм №122 від 25.09.2001р. та затвердженого Фондом державного майна України 25.09.2001р., яким відмовлено холдингової компанії «АвтоКрАЗ» в реєстрації як учасника конкурсу з продажу пакета акцій холдингової Компанії «Луганськтепловоз»; зобов'язати Фонд державного майна України визнати ХК «АвтоКрАЗ», учасником конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром76% статутного фонду компанії; зобов'язати Фонд державного майна України визнати ХК «АвтоКрАЗ» переможцем конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії та затвердити це рішення; зобов'язати Фонд державного майна України укласти з холдинговою компанією «АвтоКРАЗ» договір купівлі - продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз»; розміром 76% статутного фонду товариства відповідно до Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженог7о наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 2000р. №1908/11/271.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2002р. у справі №3/232(суддя Хілінська В.В.) позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2002р., рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2002р. у справі№3/232 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 10.12.2002р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2002р. у справі№3/232 залишено без змін, касаційну скаргу Фонду державного майна України без задоволення.

Постановою Верховного Суду України від 25.02.2003р., постанову Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №3/232, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2002р. та рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2002р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2003р. (Суддя Ващенко Т.М.) у справі №3/232 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2003р., рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2003р. у справі№3/232 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 30.10.2003р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2003р. у справі№3/232 залишено без змін, касаційну скаргу Фонду державного майна України без задоволення.

Постановою Верховного Суду України від 30.03.2004р., постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2003р. №3/232, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2003р. та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2003р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2004р. №3/232-31/286 справу прийнято до розгляду суддею Качан Н.І. та було присвоєно їй №3/232-31/286.

Ухвалою від 08.07.2004р. першого Заступника Голови господарського суду міста Києва було призначено колегіальний розгляд справи у складі суддів: Качан Н.І., (головуюча) Калатай Н.Ф., Шабунін С.В.

Ухвалою від 27.07.2004р. в.о. Голови господарського суду міста Києва, було доручено здійснити розгляд справи №3/232 -31/286 колегіально у складі: Балац С.В. (головуючий), Коротун О.М., Шабунін С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2004р. справу №3/232-31/286 було прийнято до провадження згаданою колегією суддів, присвоєно їй №3/232-31/286-45/305 та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2004р., на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, було припинено провадження у справі №3/232-31/286-45/305.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2004р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2004р. у справі №3/232-31/286-45/305 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого Господарського суду України від 30.03.2005р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2004р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2004р. у справі №3/232-31/286-45/305 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 26.05.2005р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2005р. у справі№3/232-31/286-45/305.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2005р., (суддя Борисенко І.І.), було прийнято справу до провадження та присвоєно №3/232-31/286-45/305-4/453. Розгляд справи призначено на 13.07.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2005р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.08.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2005р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.09.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2005р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, було зупинено провадження у справі №3/232-31/286-45/305-4/453 до розгляду справи №38/375.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, було поновлено провадження у справі №3/232-31/286-45/305-4/453. Розгляд справи призначено на 02.10.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.10.2012р.

В судовому засіданні 18.10.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 08.11.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012р., на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору у справі №3/232-31/286-45/305-4/453. Розгляд справи відкладено на 29.11.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012р., було змінено назву позивача Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» на Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ».

В судовому засіданні 29.11.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 04.12.2012р.

В судовому засіданні 04.12.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 06.12.2012р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.12.2012р. було призначено колегіальний склад суддів, а саме: головуючий суддя Борисенко І.І., судді Сташків Р.Б. та Грєхова О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2012р., розгляд справи було призначено на 24.01.2013р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2013р. було призначено інший колегіальний склад суддів, а саме: головуючий суддя Борисенко І.І., судді Сташків Р.Б. та Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013р., розгляд справи було призначено на 26.02.2013р.

В судовому засіданні 26.02.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 21.03.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013р., на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору у справі №3/232-31/286-45/305-4/453. Розгляд справи відкладено на 09.04.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. було призначено інший колегіальний склад суддів, а саме: головуючий суддя Борисенко І.І., судді Сташків Р.Б. та Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р., розгляд справи було призначено на 16.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013р., на підставі ст. 20 Господарського кодексу України, було задоволено самовідвід судді Ващенко Т.М.

Справу №3/232-31/286-45/305-4/453 було передано керівництву суду для визначення іншого складу для колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.05.2013р. було призначено інший колегіальний склад суддів, а саме: головуючий суддя Борисенко І.І., судді Сташків Р.Б. та Бойко Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013р., розгляд справи було призначено на 23.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі №3/232-31/286-45/305-4/453 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство «Керуюча дирекція «Брянський машинобудівний завод».

Розгляд справи було відкладено на 20.06.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.06.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 09.07.2013р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. було призначено інший колегіальний склад суддів, а саме: головуючий суддя Борисенко І.І., судді Бойко Р.В. Мандичев Д.В.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

За останнім уточненням позовних вимог позивач просить суд:

- визнати недійсним рішення робочої групи Фонду державного майна України з проведення експертизи підтвердних документів при продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, оформленого протоколом №122 від 25.09.2001р. та затвердженого Фондом державного майна України 25.09.2001р., яким відмовлено Холдинговій компанії «АвтоКрАЗ» в реєстрації як учасника конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз»;

- зобов'язати Фонд державного майна України визнати та зареєструвати Холдингову компанію «АвтоКрАЗ» учасником конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, оголошеного Фондом державного майна України в газеті «Відомості приватизації» від 15.08.2001р. №31(168);

- зобов'язати Фонд державного майна України продовжити проведення конкурсу з продажу пакета акцій Холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду товариства за забезпечити визначення переможця цього конкурсу та укладення з ним договору купівлі - продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду товариства відповідно до Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 2000р. №1908/11/271.

В судовому засіданні 09.07.2013р., судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, з виходом до нарадчої кімнати.

Відповідно до ч. 1 ст. 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2001 року в газеті «Відомості приватизації» №31 (168) було опубліковане інформаційне повідомлення Фонду державного майна України про проведення конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» в кількості 166583258 штук, що становить 76% статутного фонду за процедурою, визначеною Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.09.00 №1908/11/271 (надалі Положення).

24.08.2001р. Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» (позивач) подав до Фонду державного майна України (відповідач) відповідну заяву про участь у цьому конкурсі разом з конкурсними пропозиціями та підтвердними документами за переліком, який наведений у листі від 24.09.01 №1681-55/1.

25.09.2001р. рішенням робочої групи Фонду державного майна України з проведення експертизи підтвердних документів при продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, оформленого протоколом №122 від 25.09.01р., позивача не було допущено до участі у зазначеному конкурсі.

Вказане вище рішення мотивоване тим, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» позивач не може бути покупцем об'єкта приватизації, оскільки на момент проведення конкурсу державі належало 36,37% статутного фонду ХК «АвтоКрАЗ».

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на наступні обставини. Приймаючи рішення про недопущення позивача до участі у конкурсі, відповідачем були неправомірно застосовані вимоги ст. 8 та ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції на дату виникнення спірних відносин), який є спеціальним законодавчим актом по відношенню до інших норм цивільного законодавства.

Позивач вказує на те, що у відповідності до наведених вище норм Закону, відповідачу було надано документ (декларація про розподіл статутного фонду товариства), що підтверджує відсутність частки державної власності України в статутному фонді цього товариства.

Крім того, 03.08.2001р. між Фондом державного майна України (продавець) та Спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега - Моторс» (покупець) було укладено нотаріально посвідчений Договір КПП-334 купівлі - продажу пакету акцій ВАТ «ХК «АвтоКрАЗ», відповідно до якого Фонд державного майна України продав СП ТОВ «Мега - Моторс» належний державі у статутному фонді Холдингової компанії «АвтоКрАЗ» пакет акцій розміром 36,37% статутного фонду компанії.

Відповідно умов п. 6 Договору купівлі - продажу від 03.08.01, право власності на придбаний пакет акцій холдингової компанії «АвтоКРАЗ» переходить до покупця (СП ТОВ «Мега - Моторс») з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Також, позивач вказує на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 01.07.98р. у справі №01/1501-97 встановлено пріоритет норм законодавства про приватизацію над загальними нормами в сфері регулювання договорів купівлі - продажу, що укладаються в ході приватизації.

З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення робочої групи Фонду державного майна України з проведення експертизи підтвердних документів при продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, оформленого протоколом №122 від 25.09.01р., не відповідає діючому законодавству України та наданим підтвердним документам, у зв'язку з чим має бути визнано недійсним.

При цьому, позивач звернув увагу суду на те, що позовна вимога відносно продовження проведення конкурсу та визначення переможця та укладання з ним договору купівлі - продажу повністю ґрунтується на чинному законодавстві України про приватизацію, та на сформованій судовій практиці.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх.

В своїх поясненнях відповідач зазначив, що позиція позивача викладена у позовній заяві не містить правових підстав, з огляду на наступні обставини.

Конкурс з продажу пакета акцій ВАТ «Луганськтепловоз» у розмірі 76% був оголошений 15.08.2001р. Проте, відповідач не допустив позивача до конкурсу, мотивуючи свою позицію тим, що станом на 01.01.2001 частка держави у статутному капіталі позивача складала 36,37% статутного капіталу та невідповідністю претендента кваліфікаційним вимогам. За результатами продажу за конкурсом зазначеного пакету акцій з 08.10.2001 частка держави у статутному капіталі товариства відсутня.

Також, відповідач зазначив, що частиною 4 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (редакція чинна на момент купівлі - продажу 36,37% пакета акцій статутного капіталу ВАТ «ХК «АвтоКрАЗ») є загальною по відношенню до всіх об'єктів приватизації (цілісних майнових комплексів, незавершеного будівництва, часток, паїв, акцій), в той час, як пункт 1 ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (чинний на момент купівлі - продажу 36,37% пакета акцій статутного капіталу ВАТ «ХК «АвтоКрАЗ»), є спеціальною нормою по відношенню до законодавства про приватизацію. В частині такого об'єкту приватизації як пакет акцій передбачає, що іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умови емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. Права на участь в управлінні, одержані доходи, тощо, які випливають з іноземних цінних паперів можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Відповідно до п. 4 ст. 5 цього ж Закону підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції чинній на момент проведення конкурсу, не могли бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищувала 25 відсотків. Таким чином, недопущення позивача до конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Луганськтепловозу» у розмірі 76% статутного капіталу у 2001 році було законним.

В ході розгляду справи, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Закрите акціонерне товариство «Керуюча компанія «Брянський машинобудівельний завод».

В своїх письмових поясненнях, третя особа просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх.

Третя особа зазначила, що є належним набувачем пакету акцій ВАТ «/Холдингова компанія «Луганськтепловоз» кількістю 166583258 штук, що становить 76,001% його статутного капіталу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» покупцями об'єктів приватизації не можуть бути юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків.

Судом було встановлено, що 15 серпня 2001 року в газеті «Відомості приватизації» №31(168) було опубліковано інформаційне повідомлення ФДМУ про проведення конкурсу з продажу пакета акцій ХК «Луганськтепловоз» в кількості 166 583 268 штук, що становить 76 % статутного фонду.

Позивачем, для участі у конкурсі було подано органу приватизації заяву разом з конкурсними пропозиціями та підтвердними документами, перелік яких наведено в листі ХК «АвтоКРАЗ» від 24.09.2001р. №1681-55/1.

25.09.2001р. відбулось засідання робочої групи з проведення експертизи підтвердних документів при продажу пакетів акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз».

За результатом проведення експертизи підтвердних документів та реєстрації учасників було прийнято рішення, оформлене протоколом №122, яким на підставі ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» та пункту 6.9 Положення про проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації та приватизації, не допущено до конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії потенційного покупця - холдингову компанію «АвтоКрАЗ».

Листом від 26.09.2001р. №10-33 11744 відповідач повідомив позивача про недопущення до участі у конкурсі з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, у зв'язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам для потенційного покупця.

При цьому відповідач керувався, зокрема, положеннями частини 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» відповідно до якої не можуть бути покупцями об'єктів приватизації юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків.

На підставі підтвердних документів установлюється відповідність учасника конкурсу вимогам статті 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» та здатність учасника конкурсу виконати специфічні умови приватизації відповідного об'єкта приватизації згідно з нормами чинного законодавства України та умовами конкурсу.

Заборонивши певним особам бути покупцями об'єктів приватизації, законодавець у частині 4 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановив правило, відповідно до якого покупці - юридичні особи зобов'язані подати до державного органу приватизації документ про розподіл статутного фонду серед учасників, та передбачив, що відповідальність за достовірність поданого документа покладається на покупця відповідно до законодавства.

В своїх вимогах позивач посилався на те, що підтвердні документи, що подавались разом з заявою на участь у конкурсі відповідають вимогам чинного законодавства України, а факт відсутності у статутному фонді позивача частки державної власності підтверджується Договором купівлі - продажу від 03.08.2001р.№ КПП-334, укладеним між відповідачем та СП ТОВ «Мега - Моторс».

Відповідно до умов вищенаведеного Договору Фонд державного майна України (продавець) зобов'язується передати у власність СП ТОВ «Мега - Моторс» (покупець) пакет акцій Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «АвтоКрАЗ», а покупець зобов'язується сплатити за вказаний пакет продажу пакета акцій, прийняти цей пакет акцій і виконати умови, передбачені цим Договором.

Право власності на придбаний пакет акцій ВАТ переходить до Покупця в момент нотаріального посвідчення цього Договору (п.6 Договору).

Отже, позивач стверджує, що станом на день оголошення проведення конкурсу з продажу акцій ХК «Луганськтепловоз» та станом на день звернення позивача із заявою про участь у вказаному конкурсу, у статутному фонді останнього була відсутня частка державної власності, про що було вказано в підтвердних документах.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом було встановлено наступне.

З наявного в матеріалах справи складу підтвердних документів вбачається, що позивачем на підтвердження розподілу статутного фонду серед учасників була подана декларація від 24.09.2001р. №1681-55/2, в якій повідомлялось про те, що 03.08.2001р. СП ТОВ «Мега - Моторс» було придбано на комерційному конкурсі 36,37% акцій ХК «АвтоКрАЗ».

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач подавав органу приватизації вказаний Договір купівлі - продажу від 03.08.2001р. № КПП-334, укладений між відповідачем та СП ТОВ «Мега - Моторс», на який позивач посилається у вищенаведеній декларації, як на підставу відсутності частки державної власності у статутному фонді ХК «АвтоКрАЗ».

Отже, Договір купівлі - продажу від 03.08.2001р. № КПП-334, укладений між відповідачем та СП ТОВ «Мега - Моторс», не входив до складу підтвердних документів, наданих органу приватизації.

Із матеріалів справи вбачається, що Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» створена у відповідності з наказом Фонду державного майна України від 24 жовтня 1995 року у формі відкритого акціонерного товариства шляхом внесення до статутного фонду контрольних пакетів акцій ряду підприємств.

В своїх твердженнях позивач вказує на те, що оскільки акції ХК «АвтоКрАЗ» існували у документарній формі, то відповідно до п. 6 Договору купівлі - продажу від 03.08.2001р. № КПП-334 право власності на пакет акцій перейшло до набувача з моменту нотаріального посвідчення вказаного Договору.

Таким чином, позивач вказує на те, що саме с 03.08.2001р., у статутному фонді останнього була відсутня частка державної власності в розмірі 36,37%.

Суд не може погодитись з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» іменні цінні папери, випущені в документарній формі, передаються новому власнику шляхом повного індосаменту.

Такий же порядок переходу та оформлення права власності на пакет акцій визначено «Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації», затвердженого Наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України і Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 2000 року №1908/11/271, відповідно до п. 8.1 якого право власності на пакет акцій ВАТ переходить до переможця конкурсу з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу та передачі цінних паперів - у випадку продажу пакета акцій, випущених в документарній формі.

Зі змісту наявного в матеріалах справи Договору купівлі - продажу від 03.08.2001р. № КПП-334 вбачається, що предметом останнього є пакет простих іменних акцій ВАТ ХК «АвтоКрАЗ» у кількості 19 330 000 штук, випущених у документарній формі, що становить 36,37% статутного фонду ВАТ.

Таким чином, вказаним Договором купівлі - продажу, визначено порядок набуття права власності на акції, як на цінний папір.

З аналізу наведених норм закону та положень Договору купівлі - продажу, слід зробити висновок, що набуття права власності на акцію ще не означає перехід корпоративних прав, які посвідчуються акцією.

Акція як документ, папір сама по собі не має якостей об'єкта цивільних правовідносин, якщо її відокремити від змісту тих правовідносин, які вона посвідчує, тобто корпоративних прав, які має власник цього документа щодо акціонерного товариства - емітента. Без корпоративних прав акція втрачає сенс.

Таким чином, центральним в розумінні акції є права, які вона посвідчує.

Відповідно момент нотаріального посвідчення Договору купівлі - продажу акцій не являється визначальним для встановлення моменту виникнення та реалізації корпоративних прав, посвідчених такими акціями.

Отже іменні цінні папери, випущені в документарній формі, передаються новому власнику шляхом повного індосаменту згідно ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Відповідно і корпоративні права, посвідчені таким цінним папером, переходять до нового власника саме з моменту здійснення попереднім власником повного індосаменту.

У відповідності до норм чинного законодавства України момент придбання особою корпоративних прав, посвідчених іменними цінними паперами, випущеними в документарній формі та момент реалізації таких прав не співпадають.

Згідно абзацу 3 ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Отже, до цього моменту новий власник іменних акцій в документарній формі, є лише власником паперу під назвою іменні акції, оскільки жодних дій по ним (участь в загальних зборах акціонерів, отримання дивідендів тощо) до внесення змін в реєстр власників іменних цінних паперів неможливо здійснювати.

Враховуючи наведене, в Договорі купівлі - продажу акцій випущених в документарній формі доцільно обумовлювати строки надання попередньому власнику реєстродержателю передавального розпорядження та інших документів, необхідних для перереєстрації права власності на цінні папери.

Згідно з підпунктом 3.3.4 розділу 3 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів містить (яке діяло на дату виникнення спірних відносин), зокрема, інформацію про власників іменних цінних паперів, зареєстрованих у системі реєстру, у тому числі інформацію щодо частки належних особі акцій у статутному фонді емітента.

Таким чином, відповідну інформацію, необхідну для подання органу приватизації документа про розподіл статутного фонду серед акціонерів, позивач міг отримати лише з системи реєстру акціонерів.

З наведеного випливає, що позивачем не було надано відповідачу у складі підтвердних документів, документи які в свою чергу належним чином підтверджували відомості розподілу статутного фонду серед учасників, а саме документи на підтвердження відсутності у майні ХК «АвтоКрАЗ» державної частки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення відповідача про недопущення позивача до конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності рішення робочої групи Фонду державного майна України з проведення експертизи підтвердних документів при продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, оформленого протоколом №122 від 25.09.2001р. та затвердженого Фондом державного майна України 25.09.2001р.

Відносно вимог позивача про зобов'язання Фонду державного майна України визнати та зареєструвати Холдингову компанію «АвтоКрАЗ» учасником конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду компанії, оголошеного Фондом державного майна України в газеті «Відомості приватизації» від 15.08.2001р. №31(168); зобов'язання Фонду державного майна України продовжити проведення конкурсу з продажу пакета акцій Холдингової компанії «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду товариства за забезпечити визначення переможця цього конкурсу та укладення з ним договору купівлі - продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» розміром 76% статутного фонду товариства відповідно до Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 2000р. №1908/11/271, слід вказати наступне.

Зазначені позовні вимоги напряму залежать від першої позовної вимоги про визнання недійсним рішення, тобто є похідними, та відповідно не підлягають задоволенню у зв'язку з правомірністю вказаного рішення.

Крім того, у відповідності до норм діючого законодавства України, суд немає відповідних повноважень брати на себе виконання функцій, які не віднесені до його компетенції.

Проведення приватизаційного конкурсу, визначення переможця і укладання з ним договору законодавством про приватизацію державного майна покладено на спеціально уповноважені державні органи.

Таким чином, вищевказані вимоги є безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, на час розгляду справи в судовому засіданні, суду стало відомо, що згідно наказу Фонду державного майна України №822 від 16.06.2010р. «Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» затверджено ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» переможцем конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» розміром 76,001% статутного капіталу товариства та кількістю 166583258 штук, оголошено в газеті «Відомості приватизації» №12 (605) від 31.03.2010року.

29.06.2010р. між відповідачем та третьою особою було укладено Договір №КПП-570 купівлі - продажу пакета акцій ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» за конкурсом, відповідно до якого третя особа придбала пакет акцій кількістю 166583258 штук, що становить 76,001% статутного капіталу ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. реєстраційний №500.

21.03.2011р. між третьою особою та відповідачем було укладено Договір №76 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

23.03.2011р. між третьою особою та відповідачем було складено акт №92 приймання - передачі пакета акцій Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», кількістю 166583258 штук, що становить 76,001% його статутного капіталу.

Таким чином, на час розгляду даної судової справи в судовому засіданні було встановлено, що власником пакета акцій ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» кількістю 166583258 штук, що становить 76,001% статутного капіталу ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» - є Закрите акціонерне товариство «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод».

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії є безпідставними та необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 35 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.І.Борисенко

Судді Р.В. Бойко

Д.В.Мандичев

Повне рішення складено: 19.07.2013р.