Рішення

від 23.09.2013 по справі 906/900/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" вересня 2013 р. Справа № 906/900/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Макаревича В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Грінчук Н.А., дов. №03/11 від 02.01.2013р.

від відповідачаів: не з"явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир)

до:

відповідача: 1)Закрите акціонерне товариство "Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор"" (м. Коростень)

відповідача: 2) Приватного підприємства "Колізей Плюс" (м. Київ)

про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 27.08.2004р.

За клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду спору строк розгляду спору продовжувався судом згідно ч.1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.08.2004р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор"" та Приватним підприємством "Колізей Плюс", а також просить повернути до державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області будинок культури, що в процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфоровий завод".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. У судовому засіданні 23.09.2013 уточнив, що позовна вимога про повернення майна - будинку культури, який знаходиться за адресою: м.Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 24 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна є вимогою згідно ст.388 ЦК України про витребування із чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Колізей плюс" (м. Київ, вул. Будіндустрії буд.7) майна - будинку культури, який знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 24.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2013р. до суду надійшла телеграма від ліквідатора ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфоровий завод"" про відкладення розгляду справи у зв"язку із зайнятістю у іншій справі.

Згідно автоматизованої системи "Діловодство" господарського суду Житомирської області 26.03.2013р. у справі №20/5007/703-Б/12 прийнято постанову про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м.Коростень), що зареєстроване виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області 05.08.1994 р. за юридичною адресою: 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, буд. 4, ідентифікаційний код 0310350; відкрито ліквідаційну процедуру Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м.Коростень) строком на 12 місяців до 26.03.2014р. включно; призначено ліквідатором Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м.Коростень) арбітражного керуючого Джяутова Валерія Вінцентасовича (ліцензія серії АВ № 456339 від 12.02.2009р., місце проживання: м. Київ, вул. О.Ольжича, буд. 18-А, кв. 71, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів: 2694910033) за його згодою. На даний час зазначена постанова оскаржена у встановленому порядку та знаходиться на перегляді у вищій інстанції.

Відповідач 1 - Закрите акціонерне товариство "Акціонерне товариство закритого типу " Коростенський фарфоровий завод"" письмового відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи у повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач 2 - Приватне підприємство "Колізей плюс" письмового відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.

Ухвали господарського суду від 26.06.2013, від 04.07.2013р., від 06.08.2013р., від 12.08.2013р. та від 27.08.2013р., що були направлені відповідачу 2 за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (м. Київ, вул. Будіндустрії буд.7), повернулися до суду з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Інші адреси господарському суду позивачем не повідомлялись.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач 2 станом на 29.08.2013 значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ України за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7 (а.с. 108).

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи № 906/900/13.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.1992р. між Фондом державного майна України (орендодавець) і Організацією орендарів Коростенського фарфорового заводу (орендар) був укладений договір оренди майна № Д-949, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно згідно з актом передачі в оренду (додаток №1 до договору) основні та оборотні засоби державного підприємства "Коростенський фарфоровий завод", а саме: основні засоби, незавершене капітальне будівництво, запаси та витрати, в тому числі незавершене виробництво, грошові кошти, статутний фонд, амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва (а.с. 27-35).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України №003-ПП від 14.07.1993р. було затверджено план приватизації державного майна орендного виробничо - торговельно - комерційного підприємства "Коростенський фарфоровий завод" (а.с.75).

Згідно альтернативного плану приватизації Орендного виробничо-торговельно - комерційного підприємства "Коростенський фарфоровий завод" відповідачу безоплатно серед інших об'єктів був переданий об"єкт соціально-побутового призначення - будинок культури ( а.с. 5-7).

27.09.1993р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Житомирській області (продавець) та організацією орендарів Коростенського фарфорового заводу (покупець) був укладений договір купівлі-продажу державного майна Орендного виробничо - торговельно - комерційного підприємства "Коростенський фарфоровий завод", згідно якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Орендного виробничо-торгівельно-комерційного підприємства "Коростенський фарфоровий завод", який знаходиться за адресою: 260100 м. Коростень, Житомирської області, вул. Б. Хмельницького, 4 на земельній ділянці загальною площею 15,85 га, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору.

Право власності на відчужене майно переходить до покупця з моменту підписання цього договору купівлі - продажу (п.1.2 договору купівлі-продажу).

Таким чином Орендне виробничо-торгівельно-комерційне підприємство "Коростенський фарфоровий завод" в порядку приватизації шляхом викупу набуло у власність обумовлене договором купівлі - продажу від 27.09.1993р. майно - цілісний майновий комплекс , який знаходиться за адресою: 260100 м. Коростень, Житомирської області, вул. Б. Хмельницького, 4 .

Відповідно до п. 1.4 договору купівлі-продажу, об"єкти соціально-культурного призначення загальною вартістю 10094000 карбованців згідно Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" передані підприємству безоплатно.

Як вбачається з Реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств (а..с. 17), довідки від 26.08.2004 , наданої до БТІ Закритим акціонерним товариством "Акціонерне товариство закритого типу" Коростенський фарфоровий завод""(а.с. 60), реєстраційного посвідчення Коростенського МБТІ від 23.06.2002 (а.с. 61) нежитлова будівля будинку культури знаходиться за адресою: вул.Богдана Хмельницького, 24, що не співпадає з адресою майна - цілісного майнового комплексу, яке знаходиться за іншою адресою: 260100 м. Коростень, Житомирської області, вул. Б. Хмельницького, 4 , набутого підприємством у власність.

Необхідно зазначити, що приватизація Орендного виробничо-торговельно - комерційного підприємства "Коростенський фарфоровий завод" здійснювалась у відповідності до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, що діяла в період з 19.02.1993р. по 26.01.1994р.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( у редакції, чинній на момент приватизації державного підприємства) встановлено, що до об"єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними ( цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об"єктів державного земельного та житлового фондів, а також об"єктів соціально - культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно ч.1,2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( у редакції, чинній на момент приватизації державного підприємства), ст. 1 Тимчасового Положення " Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р., що діяло на момент виникнення спірних правовідносин та ст. 1 Закону України від 09.12.2011р. №4107-VІ " Про фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об"єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об"єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Необхідно зазначити, що ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( у редакції, чинній на момент приватизації відповідача 1) також не містить імперативних вказівок на безоплатну передачу об'єктів соціально - побутового призначення саме і виключно у власність орендних підприємств.

Відповідно до ст. 10 Конституції України 1978 року, що діяла на час виникнення спірних відносин, в Україні існувала державна (загальнонародна) і колгоспно-кооперативна власність.

Із вказаної норми Конституції також вбачається , що ніхто не мав права використовувати державну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Згідно ст. 4 Закону України "Про власність" №697-ХІІ від 07.02.1991, який діяв на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Статтею 34 цього Закону визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, об"єкти соціально - культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до п.3 ст. 10 Закону України " Про підприємства в Україні" № 887-ХІІ від 27.03.1991, що діяв до набрання чинності Господарським кодексом України, відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціоні) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти, направляються виключно на інвестиції.

Як вбачається з нової редакції Статуту Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор", товариство є правонаступником Орендного підприємства "Коростенський фарфоровий завод" (п. 3.3 Статуту).

Майно товариства складається з основних фондів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображається в балансі балансі товариства (п. 3.4 Статуту).

Згідно п.3.5 Статуту, товариство є власником:

- майна, переданого йому засновником;

- майна, одержаного в результаті його фінансово - господарської діяльності;

- іншого майна, набутого на підставах, незаборонених законодавством.

Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження належним йому майном відповідно до цілей своєї діяльності.

Засновник вносить до Статутного фонду майно, що належить Організації орендарів, здобуте шляхом господарської діяльності Орендного підприємства та шляхом викупу державного майна згідно з Планом приватизації та договором купівлі- продажу від 27.09.1993р., реєстраційний № 2-3570 (п. 5.3 Статуту).

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затверджене наказом ФДМУ та Міністерством економіки України від 19.05.1999р. за №908/68), органом управління вищезазначеним державним майном є Фонд державного майна, який контролює наявність, використання та зберігання державного майна та приймає рішення про способи управління таким майном.

Пункт 1.4 вищезазначеного Положення передбачає такі способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі: здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про державну програму приватизації" та інших нормативно - правових актів; передача майна у комунальну власність у порядку у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності"; передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98р. № 1482; передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

Слід зазначити, що не є доказом права власності юридичної особи на майно факт його перебування на її балансі, оскільки останній є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов"язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) юридичної особи, про що зазначено в роз"ясненнях Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з судовим захистом права державної власності" від 29.04.1994р.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, що майно - нежитлова будівля будинку культури, яка знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 24 було створено за кошти підприємства та належало Орендному виробничо -торговельно - комерційному підприємству "Коростенський фарфоровий завод".

В переліку нерухомого майна, переданого у власність покупцю ЗАТ АТЗТ "Коростенський фарфор" правонаступнику Орендного виробничо - торговельно - комерційного підприємства "Коростенський фарфоровий завод", відсутній такий об'єкт нерухомого майна, як будинок культури у м. Коростені по вул. Б. Хмельницького, 24 (а.с. 12 -13).

Таким чином, суд приходить до висновку, що будинок культури у м. Коростені по вул. Б. Хмельницького, 24 не перейшов у власність відповідача 1 та не вибував з державної власності.

Відповідно до акту перевірки утримання, зберігання та використання державного майна - будинку культури, який при приватизації не увійшов до статутного капіталу, але залишився на балансі ЗАТ АТЗТ "Коростенський фарфор" від 19.12.2012р. Регіональним відділенням Фонду державгого майна України по Житомирській області було встановлено, що будинок культури, який знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 24 був проданий Закритим акціонерним товариством "Акціонерним товариством закритого типу "Коростенський фарфор"" Приватному підприємству "Колізей плюс" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.08.2004р., який посвідчений приватним нотаріусом Добролежею Л.Г. (а.с. 14-16).

Безпосередньо недійсність правочинів встановлена положеннями статей 215 та 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із п. 3 наказу ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до вимог Цивільного кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладений правочин, а саме, договір купівлі - продажу від 27.08.2004р. суперечить чинному законодавству, згідно якого державне майно (будинок культури) вибуло з державної власності без достатніх правових підстав, а тому підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимоги з врахуванням заявленого усно уточнення в судовому засіданні 23.09.20123 про витребування із чужого незаконного володіння та повернення у власність держави в особі Фонду державного майна України будинку культури, який знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 24, то в цій частині вимоги позивача суд також вважає, такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом встановлено наявність обставин та підстав, що підтверджують право власності держави в особі уповноваженого органу - Фонду державного майна України на нерухоме майно будинок культури, який знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 24.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Суд приходить до висновку, що Приватне підприємство "Колізей плюс" (м. Київ, вул. Будіндустрії буд.7) є добросовісним набувачем вказаного майна - будинку культури, який знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 24.

Згідно з ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, з урахуванням наведених доводів та норм закону, а також презумпції добросовісного набувача Фонд державного майна України має право витребувати зазначене нерухоме майно з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Приватне підприємство "Колізей плюс" (м. Київ, вул. Будіндустрії буд.7).

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння. Зокрема, правом на подання віндикаційного позову наділені як власники, так і титульні володільці, які на час подання позову не володіли цим майном. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, незалежно від того чи знає він про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Оскільки, як встановлено судом позивачем в ході розгляду цієї справи доведено факт володіння відповідачем спірним нерухомим майном - будинком культури без відповідної правової підстави, судом задовольняється позовна вимога про повернення майна - витребування із чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Колізей плюс" (м. Київ, вул. Будіндустрії буд.7) майна - будинку культури, який знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 24 та повернення його у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій - неправомірного відчуження будинку культури сторони відповідача 1 Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариства закритого типу "Коростенський фарфор", господарський суд покладає сплату судового збору згідно ст.49 ГПК України на відповідача 1 Закрите акціонерне товариство - Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор".

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, ст.ст. 203, 330, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 7, 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" із змінами, ст.ст. 4, 34 Закону України "Про власність" №697-ХІІ від 07.02.1991 із змінами, ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" № 887-ХІІ від 27.03.1991 із змінами, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.08.2004р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Акціонерним товариством закритого типу "Коростенський фарфор"" (11500, м.Коростень, вул.Богдана Хмельницького, 4 , ідентифікаційний код 00310350">00310350) та Приватним підприємством "Колізей Плюс" (м. Київ, вул. Будіндустрії буд.7, ідентифікаційний код 33053358) , посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського округу Житомирської області Добролежею Л.Г., зареєстрований в реєстрі за №4907.

3. Витребувати із чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Колізей плюс" (м. Київ, вул. Будіндустрії буд.7, ідентифікаційний код 33053358) будинок культури, який знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 24 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та зобов'язати Приватне підприємство "Колізей плюс" (м. Київ, вул. Будіндустрії буд.7, ідентифікаційний код 33053358) повернути у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 20, ідентифікаційний код 13578893) будинок культури, що знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 24.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор"" (11500, м.Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 4 , ідентифікаційний код 00310350">00310350) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м.Житомир, вул. 1-го Травня,20, ідентифікаційний код 13578893):

- 2867,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Макаревич В.А.

Повне рішення складено: 26.09.2013р.

Відомість розсилки:

1- у справу

2- позивачу

3- ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор" - 11500, м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 4 - реком. з повідом.

4, 5- ПП "Колізей Плюс" на адресу: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії , буд. 7 - реком. з повідом. ; та на адресу: м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 24 - реком. з повідом.