Рішення

від 24.09.2013 по справі 917/1391/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. Справа № 917/1391/13

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лузит", 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155

про стягнення 14626,34 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 24.09.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 14626,34 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 3267 від 01.10.2011 року, в т.ч. 7622,95 грн. основного боргу, 6946,43 грн. пені та 56,96 грн. 3% річних.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання за № 29-02/1391 від 24.09.2013 року (а.с. 52) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого позивач у зв'язку з проведенням перерахунку просить стягнути з відповідача 7245,43 грн. заборгованості за спірним договором, у т.ч. 4562,80 грн. основного боргу, 2660,81 грн. пені та 21,82 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

У відповідності до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Подане клопотання приймається до розгляду, в зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 7245,43 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3267 від 01.10.2011 року, в т.ч. 4562,80 грн. основного боргу, 2660,81 грн. пені та 21,82 грн. 3% річних.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, надіслана на його адресу копія ухвали від 20.08.2013 року (а.с. 49) була повернута до суду поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Разом із тим, як вбачається з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 41-42), станом на 30.07.2013 року місцезнаходженням відповідача є: 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155, що співпадає із вказаною у позові адресою, внаслідок чого відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2011 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лузит" (відповідач, споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 3267 (а.с. 7-8), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Красіна, 120 - нежитлове приміщення (п. 1 договору).

У відповідності до п. 26 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3267 від 01.10.2011 року (далі - договір) даний договір укладено для опалення на період з 01.10.2011 року по 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Згідно п. п. 17, 18 договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків. Вартість 1 Гкал складає 802,18 грн. без урахування ПДВ або 962,62 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаного рахунку.

На виконання договору позивачем у період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року було відпущено відповідачеві теплову енергію на загальну суму 4562,80 грн., що підтверджується наявними у справі копіями актів приймання-передачі теплової енергії, а також виставлено відповідні рахунки на оплату відпущеної теплової енергії (а.с. 21-38).

Разом із тим, відповідач в порушення умов спірного договору за відпущену теплову енергію не розрахувався, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

У позовній заяві (з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог) позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року в розмірі 4562,80 грн., а також нараховані за період з 16.02.2013 року по 17.05.2013 року пеню в розмірі 2660,81 грн. та 3% річних в розмірі 21,82 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії, обсяги відпущеної у відповідності до договору теплової енергії, факт виставлення рахунків на оплату відпущеної теплової енергії, факт наявності заборгованості в розмірі 4562,80 грн. за відпущену згідно договору теплову енергію та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4562,80 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

У відповідності до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 21 договору в разі прострочення оплати вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, якщо інше не передбачено діючим законодавством, а також стягуються 3% річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Як вбачається позовної заяви та з розрахунку (а.с. 60), позивачем здійснено нарахування пені на суму боргу відповідно до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" (№ 686-XI від 20.05.1999 року), тобто виходячи з 1% від простроченої суми заборгованості. Разом із тим, в п. 21 договору нарахування пені було обмежене сторонами подвійною обліковою ставкою Національного банку України, яка діяла у період прострочення, доказів внесення змін до договору в цій частині позивачем до суду не надано.

За таких обставин судом за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснено власний перерахунок суми пені за заявлений період, яка склала 109,34 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за результатами перевірки наданого позивачем розрахунку (а.с. 61) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лузит" (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155, код ЄДРПОУ 25167439) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) - 4562,80 грн. основного боргу, 109,34 грн. пені, 21,82 грн. 3% річних та 1114,63 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 30.09.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.