Рішення

від 24.09.2013 по справі 922/3392/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 922/3392/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Грушківське" Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації, 03124, м. Київ, б-р І.Лепсе, 23а, код ЄДРПОУ 35756939; до товариства з обмеженою відповідальністю "Барс-11", 61120, м. Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ, буд. 56, код ЄДРПОУ 37797302; про стягнення 132249, 17 грн. за участю представників:

позивача - Горох О.М., довіреність №17 від 08.01.2013р.;

відповідача - не з"явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Грушківське" Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Барс-11" про стягнення суми основного боргу з урахуванням 3% річних та завданих збитків в розмірі 132249,17грн., зарахувавши вказані кошти на розрахунковий рахунок р/р 26002010005233 в ПАТ "Авант-Банк" в м. Києві, МФО 380708, код ЄДРПОУ 35756939.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором №31012013/1 від 31.01.2013р. - в порушення п.3.1. цього договору, яким встановлено, що відповідач зобов"язаний поставити продукцію на протязі 45 днів з моменту здійснення позивачем 70% передплати (п.2.2. договору), не поставив позивачу гідропідйомник ВС-22 на шасі ГАЗ-3307 (п.1.1.), в зв"язку з чим останнім, відповідно до п.6.2. договору, направлялася вимога про повернення грошових коштів в сумі 118986,00грн., яка відповідачем виконана не була і тому позивачем нараховано відповідачу на підставі ст. 625 ЦК три проценти річних в сумі 303,17грн. Також позивач вказує на те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов"язань за договором №31012013 від 31.0.2013р., позивач був змушений наймати інший гідропідйомник для здійснення своєї господарської діяльності, в зв"язку з чим позивачем понесені збитки в розмірі 12960,00грн., в якості правових підстав позивач вказує на приписи ст.219 ГК України та ст. 623 ЦК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором №31012013/1 від 31.01.2013р., а саме п.3.1. цього договору, останній не поставив позивачу гідропідйомник ВС-22 на шасі ГАЗ-3307 (п.1.1.), в зв"язку з чим позивач, окрім суми здійсненої передплати, просить суд стягнути з відповідача за період з 02.07.2013р. по 02.08.2013р., на підставі ст. 625 ЦК три проценти річних в сумі 303,17грн. Стосовно 12960,00грн. збитків позивач вказав на те, що в зв"язку з невиконанням відповідачем зобов"язань за договором №31012013 від 31.0.2013р., позивачем були понесені збитки в сумі 12960,00грн., оскільки він був змушений наймати інший гідропідйомник для здійснення своєї господарської діяльності, сплативши при цьому платіжними дорученнями №300 від 02.04.2013р. 2880,00грн., №341 від 10.04.2013р. 2880,00грн., №535 від 03.06.2013р. на суму 4320,00грн. та №589 від 17.06.2013р. на суму 2880,00грн.

Відповідач в судове засідання 24.09.2013р. свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав. Разом з цим, до суду 19.09.2013р. повернулася ухвала про порушення провадження у справі, і 11.09.2013р. повернулася ухвала про відкладення розгляду справи від 27.08.2013р., без доказів її вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", які направлялися на адресу вказану у позовній заяві, що співпадає з адресою відповідача, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №761841, який надано позивачем до суду разом з позовною заявою, - 61120, м. Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ, буд. 56.

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Водночас з довідки з ЄДР, наданій позивачем до суду 04.09.2013р. (а.с.41) вбачається, що ТОВ "Барс-11" знаходиться в стані припинення, але відомості про порушення провадження у справі про банкрутство щодо даної юридичної особи відсутні.

При цьому За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Барс-11" (постачальник) та комунальним підприємством "Грушківське" Солом"янської районної ради в м. Києві (замовник) укладено договір поставки гідропідйомника №31012013/1 від 31.01.2013р., згідно умов якого постачальник зобов"язався здійснити поставку на адресу замовника (м. Київ, б-р Лепсе, 23А) та передати у власність замовника гідропідйомник ВС-22 на шасі ГАЗ-3307, далі продукція, замовнику (п.1.1. договору). Замовник сплачує визначені у п.1.1. гідропідйомник ВС-22 на шасі ГАЗ-3307 на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п.9.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р.

Судом встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є поставкою.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Вартість продукції становить 169980,00грн. (п.2.1. договору).

На виконання п.2.2. договору, яким встановлено, що після підписання договору замовник вносить аванс в розмірі 70% від суми, що вказана в п.2.1. договору шляхом перерахунку коштів на рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку фактури, позивач сплатив відповідачу 118986,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями №112 від 11.02.2013р. на суму 59493,00грн. та №123 від 12.02.2013р. на суму 59493,00грн. (а.с. 19,20).

Сторонами встановлено, що кінцева сплата 30% від вартості продукції відбувається після поставки за вказаною в п.1.1., п.3.3. адресою та після перевірки її якості, документації для оформлення реєстрації продукції на праві власності замовником, специфікації та комплектності замовником.

Відповідач, в порушення п. 3.1. договору, в якому сторонами установлено, що постачальник зобов"язаний поставити продукцію на протязі 45 днів, з моменту виконання замовником п.2.2. договору, продукцію, визначену у п.1.1. позивачу не поставив, в зв"язку з чим позивач на підставі п.6.3. договору, згідно якого у зв"язку з неналежним виконанням умов договору постачальником замовник має право відмовитися від договору, а постачальник повернути всі сплачені кошти замовнику протягом 30 (тридцяти) днів після надсилання постачальнику даної вимоги, відповідачу 27.05.2013р. за №926/48 було направлено відповідну вимогу про повернення грошових коштів в сумі 118986,00грн. (а.с.12-15).

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як слідує з позовної заяви, відповідач продукцію, оплачену позивачем, не поставив, в зв"язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогою №926/48 від 27.05.2013р. про повернення 118986,00грн. предоплати, яка була отримана відповідачем 19.07.2012р. (а.с. 12-15), але товар не був поставлений, відповіді на вимогу відповідач не надав, не міститься такої відповіді і в матеріалах справи.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Беручи до уваги положення п.п. 4.1.3 - 4.1.5. п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р., якими встановлено, що строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; п.п.4.1.2.; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; п.п. 4.1.3.; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; п.п. 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. (Пункт 4.1 глави 4 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1267 (1254-09 ) від 08.12.2009р.), з врахуванням п.6.3. договору, термін виникнення у відповідача зобов"язання по поверненню позивачу грошових коштів настав 01.07.2013р.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду доказів про протилежне, в тому числі про повернення грошових коштів, сплачених йому позивачем в якості передплати за поставку продукції, у розмірі 118986,00грн., беручи до уваги, що строк виконання грошового зобов"язання у відповідача виник 01.07.2013р., а вимога на повернення цих коштів отримана відповідачем 13.08.2012р., суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 118986,00грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В контексті вищевикладеного, оскільки відповідач був зобов"язаний повернути грошові кошти у строк до 01.07.2013р., останній є боржником, що прострочив, при цьому прострочення виконання зобов"язання починається з 01.07.2013р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, за період з 01.07.2013р. по 02.08.2013р., в сумі 303,17грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення 12960,00грн. збитків, понесених позивачем в зв"язку з неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором поставки №31012013/1 від 31.01.2013р., суд виходить з наступного.

В силу ч.1 ст. 218 ГК України, підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Враховуючи те, що наданими до матеріалів справи підтверджується факт того, що в зв"язку з невиконанням відповідачем зобов"язань за договором №31012013 від 31.0.2013р., позивачем були понесені збитки в сумі 12960,00грн., оскільки він був змушений наймати інший гідропідйомник для здійснення своєї господарської діяльності, сплативши при цьому платіжними дорученнями №300 від 02.04.2013р. 2880,00грн., №341 від 10.04.2013р. 2880,00грн., №535 від 03.06.2013р. на суму 4320,00грн. та №589 від 17.06.2013р. на суму 2880,00грн. (а.с.21-24, а.с.42-60), те що вказані збитки позивачем понесені внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором поставки №31012013/1 від 31.01.2013р., - позовні вимоги про стягнення 12960,00грн. збитків правомірні, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Барс-11" (61120, м. Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ, буд. 56, розрахунковий рахунок р/р 26002010005233 в ПАТ "Авант-Банк" в м. Києві, МФО 380708, код ЄДРПОУ 35756939) на користь комунального підприємства "Грушківське" Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації (03124, м. Київ, б-р І.Лепсе, 23а, код ЄДРПОУ 35756939) 118986,00грн. суму основного боргу, 303,17грн. -3% річних, 12960,00грн. завданих збитків та 2644,98грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.