Постанова

від 24.09.2013 по справі 911/1693/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа№ 911/1693/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Медведь А.В., довіреність №2489 від 29.10.2012 року,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

відповідача 3: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос"

на рішення господарського суду Київської області

від 11.07.2013 року

у справі №911/1693/13 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Плюс", Київська обл., м. Обухів

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С", Київська обл., м. Обухів

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос", м. Київ

про стягнення 1030304,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" про солідарне стягнення 1030304,88 грн., з яких: 962655,27 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та 67649,61 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Плюс" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 64, кв. 120, код 33123867), товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 64, кв. 120, код 24654657), товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-Б, офіс 33, код 33123812) на користь публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2А, код 14282829) 962655,27 грн. (дев'ятсот шістдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять грн. 27 коп.) заборгованості зі сплати нарахованих процентів, 67649,61 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот сорок дев'ять грн. 61 коп.) пені та 20606,10 грн. (двадцять тисяч шістсот шість грн. 10 коп.) судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.07.2013 року у справі №911/1693/13 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 67 649, 61 грн. та прийняти нове рішення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не подав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не подав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

18.05.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Донгорбанк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого відповідно до п. 1.1. Статуту позивача є Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк", (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Плюс" (позичальник) був укладений кредитний договір №2 (кредитний договір), відповідно до умов якого в редакції додаткової угоди №24 від 29.12.2010 року банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 11962183,50 грн., а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку (п. 2.1. кредитного договору).

Додатковими угодами №1 від 30.07.2007 р., №2 від 10.08.2007 р., №3 від 01.10.2007 р., №4 від 20.02.2008 р., №5 від 29.02.2008 р., №6 від 03.06.2008 р., №7 від 29.10.2008 р., №8 від 28.11.2008 р., №9 від 27.02.2009 р., №10 від 27.02.2009 р., №11 від 29.05.2009 р., №12 від 30.06.2009 р., №13 від 10.07.2009 р., №14 від 30.10.2009 р., №15 від 30.04.2010 р., №16 від 31.05.2010 р., №17 від 30.06.2010 р., №18 від 30.07.2010 р., №19 від 31.08.2010 р., №20 від 30.09.2010 р., №21 від 01.10.2010 р., №22 від 29.10.2010 р., №23 від 30.11.2010 р., №24 від 29.12.2010 р., №25 від 28.02.2011 р., №26 від 03.03.2011 р., №27 від 30.03.2011 р., №28 від 29.04.2011 р., №29 від 30.06.2011 р., №30 від 29.07.2011 р., №31 від 31.08.2011 р., №32 від 27.10.2011 р., №33 від 28.12.2011 р., №34 від 29.02.2012 р., №35 від 23.11.2012 р., №36 від 25.12.2012 р. до кредитного договору сторонами погоджувались зміни до договору щодо загальної суми кредиту, що надається позичальнику, строків та порядку сплати кредиту, а також погоджувались розміри процентних ставок за користування кредитом та строки їх сплати відповідно.

Додатковою угодою №24 від 29.12.2010 року до кредитного договору №2 від 18.05.2007 року сторони замінили розділи 1-9 кредитного договору та виклали їх в новій редакції.

Відповідно до пп. 2.1.3. кредитного договору строк повернення кредиту - 16.05.2014 р. (включно). У разі встановлення позичальнику графіку погашення кредиту, кредит підлягає поверненню відповідно до встановленого графіку погашення, який викладається у формі Додатку до договору та є його невід'ємною частиною.

Підпунктом 2.1.4. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом за строковою заборгованістю становлять 18,5% річних. Проценти за безпідставне користування кредитом за простроченою заборгованістю становлять 23,5% річних (пп. 2.1.5. кредитного договору).

Договором про внесення змін №28 від 29.04.2011 р. до кредитного договору №2 від 18.05.2007 року доповнено розділ 4 кредитного договору підпунктом 4.3.3.1., відповідно до якого за умовами реструктуризації відсотки, що враховуються на рахунку прострочених відсотків визнаються строковими. Термін сплати цих відсотків, а також строкових відсотків, які нараховані на момент реструктуризації, встановлюється 31.05.2011 р. (включно).

Додатковою угодою №33 від 28.12.2011 року до кредитного договору №2 від 18.05.2007 р. підпункт 4.3.3.1. пункту 4.3. розділу 4 кредитного договору викладено в наступній редакції: "За умовами реструктуризації проценти у розмірі 962655,27 грн. визнаються строковими. Термін сплати цих процентів встановлюється 25.10.2012 р.".

23.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (поручитель, відповідач 2) укладено договір поруки №2/5, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником (ТОВ "Сінергія-Плюс") зобов'язань, що випливають з кредитного договору №2 від 18.05.2007 року, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом у сумі 962655,27 грн. (п.п. 1.1., 2.1. договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо (п. 1.2 вказаного договору поруки).

Відповідно до п. 6.1. договору поруки порука припиняється з припиненням зобов'язання.

Крім того, 23.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" (поручитель, відповідач 3) було укладено договір поруки №2/МРL-ліміт/П, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником (ТОВ "Сінергія-Плюс") зобов'язань, що випливають з кредитного договору №2 від 18.05.2007 року, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом у сумі 962655,27 грн. (п.п. 1.1., 2.1. договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо (п. 1.2 вказаного договору поруки).

Відповідно до п. 6.1. договору поруки порука припиняється з припиненням зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором в частині надання відповідачу 1 кредиту у сумі 11962183,50 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів № 60_8 від 30.10.2009 р. та № 259_7 від 29.12.2010 р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов договору.

Відповідач 1 свої зобов'язання за кредитним договором в частині сплати процентів за користування кредитом у сумі 962655,27 грн. у встановлений пп. 4.3.3.1. кредитного договору строк не виконав, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою за рахунками кредитної заборгованості ТОВ "Сінергія-Плюс" за кредитним договором №2 від 18.05.2007 р. за період з 30.10.2009 р. по 14.04.2013 р. (включно), внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 962655,27 грн.

22.04.2013 року позивачем було надіслано відповідачу 1 вимогу №КНО-61-05-626 від 22.04.2013 р., відповідно до якої позивач вимагав погашення існуючої станом на 14.04.2013 р. заборгованості у сумі 1030304,8 грн., з яких: 962655,27 грн. - прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 67649,61 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів.

Крім того, 19.04.2013 року позивачем були надіслані відповідачу 3 та відповідачу 2, як поручителям, вимоги №КНО-61-05-610 від 18.04.2013 р. та №КНО-61-05-611 від 18.04.2013 р., відповідно до яких позивач вимагав виконання забезпечених порукою зобов'язань та погашення на протязі трьох банківських днів з моменту отримання вимоги заборгованості у сумі 1030304,8 грн., з яких: 962655,27 грн. - прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 67649,61 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів.

Проте, вказані вимоги були залишені відповідачами без розгляду та задоволення, в зв'язку з чим позивач просив суд солідарно стягнути з відповідача 1, як позичальника, та відповідачів 2, 3, як поручителів, 962655,27 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та 67649,61 грн. пені.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вже зазначалось, пп. 4.3.3.1. кредитного договору (в редакції додаткової угоди №33 від 28.12.2011р.) встановлено, що позичальник зобов'язаний сплатити 962655,27 грн. процентів в повному обсязі в термін 25.10.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем 1 своїх обов'язків за кредитним договором в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом, а також надіслання позивачем 22.04.2013 р. та 19.04.2013 р. на адресу відповідачів 1, 2, 3 листів з вимогою про виконання ними взятих на себе грошових зобов'язань у відповідача 1, як позичальника, та відповідачів 2, 3, як поручителів, виник солідарний обов'язок щодо сплати заборгованості за кредитом та процентами у повному обсязі.

Крім того, зі змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України вбачається, що порука вважається припиненою саме у разі непред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а не у разі неотримання поручителем такої вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як помилково вважає відповідач 3.

Посилання відповідача 3 на те, що оскільки передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення до нього, як поручителя, вимоги щодо виконання забезпеченого порукою зобов'язання за договором сплинув, правовідносини, що виникли за спірним договором поруки, вважаються припиненими, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи враховуючи наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки, сторонами в договорі поруки №2/МРL-ліміт/П від 23.11.2012 року не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору (п. 6.1) про його припинення з припиненням основного зобов'язання не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, суд дійшов висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.07.2012р. №6-78цс12, від 23.05.2012 р. №6-33цс12.

На підставі викладеного та враховуючи те, що встановлений п. 6.1 додаткової угоди №33 від 28.12.2011 р. строк повернення кредиту в повному обсязі закінчується 25.10.2012 р., суд дійшов висновку, що позивач, як кредитор, в силу вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, міг скористатись своїм правом пред'явлення до відповідача 3, як поручителя, вимоги про виконання забезпеченого зобов'язання до 25.04.2013 р.

Водночас, оскільки вимога про виконання забезпечених порукою зобов'язань №КН0-61-05-610 від 18.04.2013 р. було надіслана відповідачу 3 позивачем 19.04.2013 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №8563 від 19.04.2013 року та відбитком поштового штемпеля на описі вкладення у цінний лист, суд дійшов висновку, що зазначена вимога вважається пред'явленою поручителю 19.04.2013 р. тобто, в межах шестимісячного терміну від дня, коли основне зобов'язання мало бути виконано (25.10.2012 р.), що спростовує посилання відповідача 3 на припинення поруки в порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України

Посилання відповідача 3 на те, що направлена позивачем вимога №КН0-61-05-610 від 18.04.2013 р. не може вважатися належним повідомленням відповідача 3 про настання строку виконання основного зобов'язання за договором, оскільки вона була надіслана цінним, а не рекомендованим листом, як це передбачено п. 7.3. договору поруки №2/ МРL-ліміт/П від 23.11.2012 р., є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.3. договору поруки №2/ МРL-ліміт/П від 23.11.2012 р. будь-які повідомлення та/або документи, що направляються сторонами одна одній у зв'язку з цим договором, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін. Повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією стороною іншій за адресою зазначеною у цьому договорі. Сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими поручителем на сьомий календарний день з дати реєстрації кредитором рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку або в день особистого вручення поручителю, зазначений в повідомленнях та/або документах.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №279 від 05.03.2009 р., поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Тобто, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку поштове відправлення з оголошеною цінністю та рекомендоване поштове відправлення є реєстрованими листами, що приймаються для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилаються з приписуванням до супровідних документів та вручаються одержувачу під розписку, єдиною відмінністю яких є наявність/відсутність оцінки вартості вкладення у такий лист.

Таким чином, враховуючи те, що вимога №КН0-61-05-610 від 18.04.2013 р. була направлена позивачем відповідачу 3 цінним листом з описом вкладення та те, що отримання відповідачем 3 вказаної вимоги 25.04.2013 р. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №12365724, суд дійшов висновку, що відповідач 3 відповідно до п. 7.3. договору поруки був належним чином повідомлений про настання строку виконання ним своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене та те, що відповідачі 1, 2, 3 свої грошові зобов'язання перед позивачем належним чином не виконали, суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача 1, як позичальника, та відповідачів 2, 3, як поручителів, 962655,27 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом згідно договору є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів 1, 2, 3 пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом у сумі 67649,61 грн. за загальний період з 26.10.2012 р. по 14.04.2013 р.

Пунктом 6.1. кредитного договору (в редакції додаткової угоди №24 від 29.12.2010 р.) передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення кредиту/частини кредиту або несвоєчасного здійснення плати за кредит або будь-яких інших платежів відповідно до умов цього договору, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені на суму простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за весь час прострочення повернення кредиту/частини кредиту/плати за кредит за кожний день прострочення з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, сторони у вказаному пункті кредитного договору дійшли згоди про те, що ч. 6 ст. 232 ГК України про шестимісячний строк нарахування пені по даному кредитному договору не застосовується.

При цьому, період нарахування пені, яку позивач просить стягнути, відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, то позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2, 3 пені у сумі 67649,61 грн. підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос", про стягнення 1030304,88 грн. з яких: 962655,27 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та 67649,61 грн. пені є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Київської області від 11.07.2013 року у справі №911/1693/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Київської області від 11.07.2013 року у справі №911/1693/13.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 11.07.2013 року у справі №911/1693/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.