Постанова

від 25.09.2013 по справі 5009/2502/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 5009/2502/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Акулової Н.В., Алєєвої І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. у справі№ 5009/2502/12 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МИР" доВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж провизнання дій відповідача незаконними та зобов'язання відновити електропостачання за рахунок відповідача

За участю представників: позивача:Толстов А.С.; Ібрагімов М.М.; відповідача:Піх А.В.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МИР" (Позивач) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (Відповідача) про визнання незаконними дій по відключенню 23.01.2012 р. ТОВ "МИР" від електричної мережі та зобов'язання ВАТ "Запоріжжяобленерго" відновити електропостачання за рахунок відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2012 р. (суддя Гончаренко С.А.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР", визнано неправомірними дії Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж по відключенню позивача від електричної мережі та зобов'язано відповідача за власний рахунок відновити електропостачання позивача протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. (судді: Н.М. Принцевська, Н.В. Ломовцева, О.А. Скакун) рішення місцевого господарського суду скасовано та в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "МИР" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 7603 від 27.02.2004 р. (Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався постачати електричну енергію позивачу, а позивач - оплачувати її вартість на умовах цього договору та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 7.3. укладеного Договору, порядок зняття показів розрахункових приладів обліку, розрахунків за активну електроенергію та оплати за послуги по компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються Додатками №№ 4,5,6.

Як встановлено апеляційним судом, позивач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання.

30.12.2011 р. представниками відповідача у присутності представників позивача було здійснено зняття показів приладу обліку типу NP - 06TDME. 3F. TxPD № 01423927, встановленого на межі балансової належності в ТП-2450 та який обліковує електроенергію, що споживається його установками. Зняття показів приладу обліку було зафіксовано актом візуального зняття показів розрахункових засобів обліку, який був підписаний представниками позивача без зауважень. Згідно до умов договору та технічних характеристик даного приладу обліку, розрахунки за цим лічильником здійснюються по диференційованим зонам доби. Станом на 30.12.2012 р. представники сторін зафіксували покази активної та реактивної електроенергії, які склали: активна - 024932 (пік-005631, півпік-013048, ніч-006252) та реактивна - 011862.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за спожиту у грудні 2011 р. електричну енергію було надано рапорт "Про спожиту електричну енергію у грудні 2011 р.", який містив в собі недостовірні дані про обсяг фактично спожитої енергії, оскільки згідно наданого позивачем рапорту за спожиту у листопаді 2011 р. складають: пік - 003189 кВ/г, півпік - 006442 кВ/г, ніч - 003437 кВ/г, реактивна - 007778 кВар/г.

Однак зазначені позивачем у рапорті за грудень 2011 р. попередні (кінцеві) покази (пік - 005565 кВ/г, півпік - 012849 кВ/г, ніч - 006204 кВ/г, реактивна - 011770) не відповідають фактичним попереднім (кінцевим) показам за спожиту електричну енергію у листопаді 2011 р. Позивач замість попередніх (кінцевих) показів за спожиту електричну енергію у листопаді 2011 р. зазначив покази, що були зафіксовані актом візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 09.12.2011 р.

Згідно п. 12 Додатку № 4 до Договору, при виявленні представником постачальника електричної енергії під час проведення перевірки у споживача розрахункових приладів обліку факту надання споживачем недостовірних відомостей про електроспоживання в "Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію", постачальником електроенергії здійснюється перерахунок. Об'єм використаної електроенергії розраховується як різниця між виявленими при перевірці показами приладу обліку електричної енергії та останніми показами, які були надані постачальнику споживачем. Згідно п.1 Додатку 4 до Договору, розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 години останнього числа поточного місяця. Отже, обсяг спожитої позивачем електричної енергії у грудні 2011 р. було розраховано відповідачем як різницю між показами приладу обліку, зафіксованих актом візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 30.12.2011р. та останніми показами, які були надані позивачем, тобто за листопад 2011р. з урахуванням розрахункового коефіцієнту 40, що складає 474520 кВт/г на суму 497 364,8 грн., компенсація за перетоки реактивної електроенергії в грудні 2011 року 163360кВт/г на суму 3 303,22 грн.

05.01.2012 р. листом № 59/44 відповідач надіслав позивачу рахунок №7603 за спожиту електричну енергію в грудні 2011 року на суму 485 156,8 грн. (з урахуванням оплати планового платежу за грудень 2011р. у розмірі 12208,00грн.), рахунок № 7603 за послуги по компенсації за перетоки реактивної електроенергії в грудні 2011 року на суму 3 303,22 грн., що складається з різниці між показами в актах від 30.11.12 р. та 30.12.12 р. Ці рахунки позивачем сплачені не були.

Згідно до ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Відповідно до ст. 26, до ч.2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною енергією, правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ, Правила). Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (з подальшими змінами і доповненнями) регулюються взаємовідносини, пов'язані з купівлею-продажем електричної енергії, які виникають між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

П.2 Договору про електропостачання сторони зобов'язалися керуватися діючими Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок та технічними умовами.

Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п.п.3 п. 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 (Правила, ПКЕЕ), постачальник електричної енергії зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Отже, як вірно встановлено апеляційним господарським судом відключення позивача було здійснено відповідачем у зв'язку з неоплатою ТОВ "Мир" рахунків за спожиту електроенергію на загальну суму 488460,02 грн. на підставі вищезазначених нормативних актів та умов укладеного між сторонами договору.

При цьому припинення постачання електричної енергії не пов'язано з умовою технічної можливості споживання електричної енергії в обсягах, зазначених в рахунках.

До того ж, позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача незаконними. Ніяких змін предмету позову в цій частині позивачем, відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до моменту початку розгляду справи по суті, суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Проте захист таких інтересів повинен вчинятись у спосіб, передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідач по даній справі не є ані органом державної влади, ані органом влади автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, що є необхідною умовою для можливості звернення з позовом до адміністративного суду про визнання дій такого органу незаконними.

По цій господарській справі сторони є суб'єктами господарювання, і дії відповідача по відключенню позивача від електропостачання відповідають нормам чинного законодавства України, тобто, взагалі не можуть визнаватися саме як незаконні, оскільки за вищевказаними нормами у відповідача є право вчинити саме такі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовних вимогах, викладених у позовній заяві, міститься лише посилання на незаконність дій відповідача з відключення електропостачання і не викладається вимога про скасування відповідної оперативно-господарської санкції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції припустився порушень процесуального права України в частині самостійного виходу за межі позовних вимог, прийнявши рішення про визнання дій відповідача неправомірними без клопотання заінтересованої сторони, як це передбачено ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, рішення суду прийнято з порушеннями ст. 84 ГПК України, оскільки мотивувальна частина містить тільки перелік встановленого актом перевірки Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Запорізькій області № 01/20-07-140 від 13.03.2012 р. без обґрунтування мотивів прийняття цього акту в якості належного та допустимого доказу по справі з огляду на всі наявні матеріали справи у сукупності та дотримання норм ст. 43 ГПК України в частині оцінки доказів.

В зв'язку з тим, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених саме у вибраний ним спосіб захисту позовних вимог про визнання дій відповідача незаконними, в зв'язку з чим обґрунтовано не задоволені апеляційним господарським.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. у справі № 5009/2502/12 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Алєєва