Рішення

від 23.09.2013 по справі 111/2450/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

23.09.2013 2/111/623/2013

Справа №111/2450/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року (27 вересня 2013 року повний текст) смт. Леніне

Ленінський районний суд АР Крим

у складі: головуючого судді:Українець Л.І.

при секретарі: Красільніковій К.Ю.

з участю представника прокуратури Ленінського району -Білогрищенко О.А., представників відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника Белінської сільської ради Каменченко І.Я., представника відповідача-третьої особи Клюцева С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Леніне цивільну справу за позовом прокурора Ленінського району АРК до Бєлінської сільської ради, ОСОБА_3, Міськрайонного управління Держземагенства у м. Керчі та Ленінському районі АРК про визнання рішень недійсними, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, -

-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із позовною заявою до відповідачів про визнання рішень недійсними, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що в порушення вимог водного та земельного законодавства Бєлінською сільською радою були прийняті рішення про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0058 га для будівництва та обслуговування човнового гаражу, яка знаходиться в 2-х кілометровій зоні прибережної захисної смуги та виданий на підставі рішень державний акт на право власності на дану земельну ділянку. Оскільки передача земельної ділянки у власність відбулася з порушенням діючого законодавства, просить суд визнати рішення Бєлінської сільської ради 16 сесії 5 скликання від 13.12.2007 року та 35 сесії 5 скликання від 24.09.2009 року недійсними, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії АБЖ №909780, зобов'язати Міськрайонне управління Держземагенства у м. Керчі та Ленінському районі АРК скасувати державну реєстрацію державного акту та зобов'язати ОСОБА_3 повернути Бєлінській сільській раді земельну ділянку площею 0,0058 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Представник прокуратури Ленінського району -Білогрищенко О.А., у судовому засіданні позов з уточненнями підтримав, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, та його представники ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник Белінської сільської ради Каменченко І.Я. у судовому засіданні позов не визнали та заяви про застосування строків позовної давності при вирішенні спору.

Представник відповідача-третьої особи ЧК «Меркурій»Клюцев С.О.у судовому засіданні з позовом не погодився, просить у його задоволенні відмовити, оскільки фактично прокурор заявив позов в інтересах човнового кооперативу. а не в інтересах держави. А спору з відповідачами у ЧК «Меркурій немає так як ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка АДРЕСА_1 у кооперативі під будівництво човнового гаража і право власності на нього після введення в експлуатацію споруди було зареєстроване за ним в БТІ лише після оформлення права на човновий гараж правління надало ОСОБА_3 дозвіл на приватизацію земельної ділянки під гаражем. Просить у задоволенні повністю відмовити.

Представник Міськрайонного управління Держземагенства у м. Керчі та Ленінському районі АРК у судове засідання не з'явився повторно, був повідомлений належним чином прин неявки суду не повідомив,заперечень на позов не надіслав.

Вислухавши пояснення сторін дослідивши письмові докази по справі, суд знаходить позов не обгрунтовним і таким, що задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позов прокурора заявлений з пропуском строку позовної давності без поважних причин і підстав для його поновлення немає.

Так рішенням 9-ї сесії 23 скликання Белінської сільради від 7 травня 1999року був затверджений генплан с.Золоте .(а.с. 118) за схемою генплану в п.8 експлікації зазначена база маломірних суден на 150 місць(а.с.119). за генпланом (а.с.120) впорядкована схема забудови Човнового кооперативу Меркурій , якому передана земля в постійне користування відповідно державного акту серії Б №014116 на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради №109 від 14.1991року, що підтверджується також Статутом човнового кооперативу Меркурій зі схемою гаражів(а.с. 69-7) та відповідач бичков станом на 2013рік є членом гаражно-човнового кооперативу Меркурій згідно списку та водночас співзасновником кооперативу відповідно до п.2.3,4.4 Статуту(а.с.57-68) .За умовами цього статуту члену кооперативу надане п.6.1 право володіти, користуватися і розпоряджатися зведеними гаражами. Із п.9.8 статуту земля кооперативу складається із земельних ділянок наданих йому в оренду або придбаних у власність.

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 13.12.2007 року ,виданого на підставі рішення від 17.10.2007 року №105, вбачається. що відповідачу ОСОБА_3 належить на праві власності гараж АДРЕСА_1 (а.с.28),29) та підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 13.12.2007року(а.с.31-31). Сторони не оспорюють обставини, що гараж, введений в експлуатацію 17.10.2007року(а.с. 35-38) збудований відповідачем як співзасновником кооперативу.

Як власнику нерухомого майна-гаража для його обслуговування рішенням Бєлінської сільської ради 16 сесії 5 скликання від 13.12.2007 року ОСОБА_3 дозволено складання техдокументації по передачі земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 0,001 га(а.с.13).

На його виконання була розроблена технічна документація (а.с.7-21), яка затверджена на 35 сесії 5 скликання Бєлінської сільради від 24.09.2009 року. На цю земельну ділянку кадастровий номер 0122781200:03:001:0139 площею 0,0058га для обслуговування човнового гаражу АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії АБЖ №909780 від 28.04.2010 року(а.с.39-40).

Згідно витягу про грошову оцінку земельної ділянки її вартість становить 4763 грн. 28 коп.(а.с. 42) .

Доводи прокурора про те що зазначені рішення та державний акт є недійсними з підстав того, що була порушена процедура оформлення державного акту, та що спільна земельна ділянка передана відповідачу ОСОБА_3 в межах 2-х кілометрової прибережної захисної смуги і що прокуратурі стало відомо про це лише в червні 2013 року з матеріалів технічної документації, суд не приймає до уваги, оскільки впродовж 2007-2010 років жодних спірних правовідносин між сторонами не виникало, що підтвердили в судовому засіданні самі сторони і всі рішення сільської ради піддавались в зазначений період прокурорському нагляду .

Відповідно до ч.2 ст. 58 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для створення сприятливого режиму водних об,єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою . Частиною 3 ст. 60 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою , а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації. Відповідно до ч.1,5 ст. 88 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об,єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Згідно ч.5,6 ст. 87 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами . Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються КМ України. Відповідно до п. 4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою КМУ №486 від 08.05.1996 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.

Отже на час виникнення спірних правовідносин розмір та межі прибережної захисної смуги встановлювалися за проектами землеустрою та повинні були знаходитися в межах водоохоронних зон, розміри і межі яких також визначалися окремим проектом землеустрою на основі нормативно-технічної документації. Аналогічна правова позиція щодо необхідності встановлення меж прибережної захисної смуги викладена в постанові Верховного суду України від 22.05.2013 року по справі №6-25цс13.

Сторонами не оспорювалось, що як на час виникнення спірних правовідносин так і на даний час розмір та межі прибережної захисної смуги на території Ленінського району АРК не встановлені.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Таким чином, дані обставини суд вважає встановленими.

Посилання прокурора на ч.3 ст. 60 ЗК України та ч.5 ст. 88 ВК України в редакціях, що діє на даний час суд вважає неприйнятним, оскільки зміни до даних статей були внесені Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02.12.2010 року, який набрав чинності 05.01.2011 року, і відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, оскільки на час видачі спірних рішень та отримання відповідачем державного акту (а також і на даний час) межа прибережної захисної смуги Азовського моря на території с.Золоте Бєлінської сільради сільської ради Ленінського району АРК відповідно до приписів законодавства не була встановлена, на думку суду будь-які обмеження щодо виділення земель громадянам у власність, пов'язані із 2-х кілометровою прибережною захисною смугою, на той час застосовуватися не могли.

Доказів того, що виділенням земельної ділянки відповідачу було завдано шкоди режиму водного об,єкту - Азовського моря матеріали справи не містять.

Згідно ч.1 ст. 125 ЗК України право власності а право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3, внаслідок проведення певної передбаченої законодавством процедури, розроблення необхідних документів та їх погодження у відповідних державних органах отримав державний акт про право власності на спірну земельну ділянки, а отже став власником даної земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, яка ратифікована Україною, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року, майном у значенні ст. 1 Першого протоколу Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним із органом публічної влади. У даному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органів публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулися порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Отже навіть за наявності порушення вимог діючого законодавства (якого на час прийняття спірного розпорядження та видачі державного акту суд не вбачає) під час передачі земельної ділянки у власність відповідачу з боку органів державної влади при відсутності вини самого громадянина, дана обставина не може бути підставою для позбавлення відповідача його права власності на земельну ділянку. Доказів того, що відповідач своєю діяльністю порушують земельне або природоохоронне законодавство, загрожують режиму водного об'єкту - Азовського моря, прокурором не надано.

За таких обставин на підставі наданих та досліджених сторонами доказів суд вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими і знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 87, 88 ВК України, ст. 58, 60, 125 ЗК України, ст.ст. 3,7,10,88, 130, 131, 179, 208,209, 212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 27 вересня 2013 року.

Суддя Українець Л.І.