Постанова

від 27.11.2008 по справі 2а-2798/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-2798/08

Справа № 2а-2798/08

Україна

Харківський

окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27"

листопада 2008 р.                                                                                                                        

м. Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Перцової Т.С.

при секретарі - Ульященко Л.М. 

за участю представників сторін :

позивача - 

Чернової О.А.

прокурора - Пилипенко О.Г.

першого відповідача - Чайкіна І.Б.

другого відповідача - не з'явився

третя особа - не з'явився

            Розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну

справу за позовом прокурора Комінтернівського району м.Харкова в інтересах

держави в особі  Державної податкової

інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова до ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і

Компанія”, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача - ТОВ „Компанія „Брокер” про визнання недійсними

правочинів та господарських зобов'язань і застосування наслідків визнання

господарських зобов'язань недійсними відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району м.Харкова звернувся

до адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі  Державної податкової інспекції у Комінтернівському

районі м.Харкова до ПТ „Ломбард

Інтергралфінанс і Компанія”, ОСОБА_1, в якому просив

суд визнати фіктивним договір від 18.04.2005 року №9, укладений між

ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія”, визнати фіктивною угоду

(правочин) позики, укладену між ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і

Компанія” на підставі договору від 18.04.2005 року №9 та виконаний сторонами на

загальну суму 1 370 000,00 грн., визнати недійсним господарські зобов'язання

між ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія” за угодою (правочином)

позики, укладені між ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія” на

підставі договору від 18.04.2005 року №9, визнати фіктивним договір

купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року №182-К, укладений між

ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія”, за яким ОСОБА_1. було

продано ТОВ „Компанію „Брокер”, яке діяло за рахунок та в інтересах ПТ „Ломбард

Інтергралфінанс і Компанія”, один простий вексель №3227995716, що емітований

29.03.2006 року ПП „Нертус-Ц”, загальною номінальною вартістю 1 000 000 грн.,

визнати фіктивною угоду (правочин) купівлі-продажу цінних паперів, укладений

між ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія” на підставі договору

від 11.05.2005 року №182-К, визнати недійсним господарське зобов'язання між

ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія” за угодою (правочином)

купівлі-продажу цінних паперів, укладеною між ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард

Інтергралфінанс і Компанія” на підставі договору від 11.05.2005 року №182-К та застосувати наслідки визнання господарських зобов'язань

недійсними, що передбачені ч.1 ст. 208 ГК України.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні

вимоги, які були прийняті судом, та просив суд визнати недійсними правочин позики, укладений гр.. ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард

„Інтегралфінанс і Компанія” на підставі договору позики від 18.04.2005 року №

9, визнати недійсними господарські зобов'язання між гр. ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард

Інтергралфінанс і Компанія” за правочином позики, укладеним між гр.. ОСОБА_1.

та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія” на підставі договору позики від

18.04.2005 року № 9, визнати недійсним правочин купівлі-продажу цінних паперів,

укладений на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005

року № 182-К між гр. ОСОБА_1. та ТОВ „Компанія „Брокер”, яке діяло за рахунок

та в інтересах ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія”, визнати недійсними

господарські зобов'язання між гр. ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і

Компанія” за правочином купівлі-продажу цінних паперів, укладеним на підставі

договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К між гр..

ОСОБА_1. та  ТОВ „Компанія „Брокер”, яке

діяло за рахунок та в інтересах ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія”  та застосувати наслідки визнання

господарських зобов'язань недійсними, що передбачені ч.1 ст. 208 ГК України.

Ухвалою суду від 18.04.2008 року залучено до участі у

справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача - ТОВ „Компанія „Брокер”.

В судовому засіданні представник позивача підтримав

уточненні позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В

обґрунтування уточнених позовних вимог представник позивача вказав, що

18.04.2005 р. між ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія" та гр.

ОСОБА_1. було укладено договір позики від 18.04.2005 р. №9 та вчинено правочин

позики, відповідно до умов якого ПТ

"Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія" надає гр. ОСОБА_1. грошові кошти у позику, а гр. ОСОБА_1., відповідно,

зобов'язується повернути ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс и Компанія" суму позики та виплатити відсотки

за користування запозиченими коштами у розмірі 2-х відсотків річних.

11.05.05 р. між гр. ОСОБА_1. та ТОВ

"Компанія "Брокер", яке діяло в інтересах та за рахунок ПТ

"Ломбард "Інтегралфінанс і компанія" на підставі договору доручення на операції з цінними паперами від 25.04.2005

р. № 74-К, був укладений договір купівлі-продажу

цінних паперів від 11.05.2005 р. №182-К, за яким гр. ОСОБА_1. було продано 1 простий вексель № 3227995716, емітований

29.03.2005 року ПП "Нертус-Ц",

номінальною вартістю 1000000,00 грн., договірна вартість складає 999700,00 грн.

25.05.05 р. проведено взаємозалік

зустрічних однорідних вимог між ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і компанія" та гр. ОСОБА_1. по

договору позики № 9 від 18.04.2005 р. та договору купівлі-продажу цінних

паперів № 182-К від 11.05.2005 р. на суму 999700,00гри., про що зроблена проводка Д-т 6852 - К-т 3771.

Щодо взаємовідносин з ПТ "Ломбард

"Інтегралфінанс і Компанія" гр. ОСОБА_1. у поясненнях від 05.12.2005 р., наданих старшому оперуповноваженому

Балаклійського відділу податкової міліції Управління податкової міліції

ДПА у Харківській області, пояснила, що у травні 2005 року дочка її знайомої

ОСОБА_2, на ім'я ОСОБА_3, запропонувала гр. ОСОБА_1. отримати винагороду у розмірі 200,00грн. шляхом підписання деяких

документів необхідних для оформлення кредиту. Гр.ОСОБА_1. на вищезазначену

пропозицію погодилась. У м. Харкові ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1. зустрілися з

чоловіком на ім'я ОСОБА_4. Ніякими

іншими відомостями про вказаного чоловіка гр. ОСОБА_1. не володіє. Гр. ОСОБА_1, віддала ОСОБА_4свій паспорт та

підписала, не читаючи, документи. Деякий

час ОСОБА_4 був відсутній, після повернення він віддав гр. ОСОБА_1. паспорт та грошові

кошти у сумі 200,00грн.

Також, гр.ОСОБА_1, засвідчила, що про

факт отримання нею у позику від ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія" грошових коштів вона

дізналася зі слів оперуповноваженого

Балаклійського відділу податкової міліції ДПА у Харківської області. Крім того, гр. ОСОБА_1. повідомила,

що ніяких грошових коштів від ПТ "Ломбард-Інтегралфінанс і Компанія"

вона на отримувала та не мала наміру отримувати,  у подальшому не повертала, та не сплачувала відсотки за користування позикою.

Як зазначає представник Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова, з викладених обставин вбачається, що

правочин позики, вчинений між ПТ "Ломбард Інтегралфінанс и Компанія" та гр.ОСОБА_1.  на підставі договору позики від 18.04.2005р. №9, а також правочин

купівлі-продажу цінних паперів, укладений на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005р.

№182-К між гр. ОСОБА_1. та ТОВ

"Компанія "Брокер", яке діяло за рахунок та в інтересах ПТ

"Ломбард "Інтегралфінанс і

Компанія", суперечать нормам чинного законодавства, а також порушують інтереси Держави та моральні засади

суспільства. З посиланням на ч.3 ст. 203 та ч.1 ст. 234 ЦК України представник позивача зазначає, що правочин (угода) позики, укладеної між

ПТ "Ломбард

"Інтегралфінанс і Компанія" та гр. ОСОБА_1. відповідно до договору позики від 18.04.2005р. № 9 є фіктивним. Наведені

обставини, на думку представника позивача свідчать, що правочин позики від

18.04.2005 року № 9 та правочин купівлі-продажу цінних паперів, укладений на

підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2005 року № 182-К були укладені з

порушенням ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України

є підставою для визнання правочину недійсним. Крім того, представник позивача

зауважує, що повернення займу за правочином

позики, укладеним на підставі договору

позики від 18.04.2005р. №9, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є порушенням положень ЦК України про договір

позики, а саме ст.1049 ЦК України. Також, представник позивача стверджує, що, при укладанні та виконанні правочину (угоди)

позики між ПТ "Ломбард

"Інтегралфінанс і Компанія" та гр. ОСОБА_1. були порушені інтереси держави

та суспільства, а саме: виходячи з умов правочину (угоди) позики у формі

договору від 18.04.2005 р. №9, гр.. ОСОБА_1.

отримує від ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і Кампанія" позику, за користування якою

платить 2 відсотки річних від суми позики. Фактично гр. ОСОБА_1. відсотки ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і

Компанія" не сплачувала, чим економічним інтересам держави було

заподіяно збитків у вигляді несплати ПТ

"Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія" податку на прибуток з розміру

суми оплати відсотків за користування позикою. Як зазначив представник

позивача, при укладенні та виконанні оспорюваного правочину позики ні ПТ

"Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія", ні гр. ОСОБА_1., в

порушення вимог законодавства України, не довели до відома спеціально

уповноважених органів про вчинення між ними правочину позики, на суму більше

ніж 80000,00грн., що в свою чергу свідчить про укладення оспорюваного правочину

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що в свою

чергу свідчить про наявність у ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і

Компанія" умислу по оспорюваної угоді на приховування від оподаткування

прибутків та доходів, тобто вказана угода та господарське зобов'язання за нею

були вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Представник прокурора підтримав позицію представника

позивача та просив суд уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник першого відповідача, ПТ "Ломбард

"Інтегралфінанс і Компанія", в судовому засіданні заперечував

проти задоволення позовних вимог. Незгоду з позовними вимогами обґрунтовував

посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях на позов, у зв'язку

з чим, просив суд відмовити прокурору Комінтернівського району м. Харкова, який

виступив в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у

Комінтернівському районі м.Харкова у задоволені позову в повному обсязі.

Другий відповідач, ОСОБА_1., та третя

особа, ТОВ „Компанія „Брокер” в судове засідання не з'явилися,

про час та місце розгляду справи повідомлялися

повістками з поштовими повідомленнями.

У відповідності до ст. 35 КАС України

другий відповідач та третя особа є належно

повідомленими

про дату, час та місце судового засідання. Другий відповідач та третя особа  правом участі в судовому засіданні не скористалися, про причини не прибуття до суду не повідомили, а тому їх відсутність в

судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за

наявними в ній матеріалами.

Вислухавши доводи представника позивача та прокурора,

дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2005 р. між ПТ

"Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія" та гр.. ОСОБА_1. було

укладено договір позики від 18.04.2005 р. №9 та вчинено правочин позики,

відповідно до умов якого ПТ "Ломбард

"Інтегралфінанс і Компанія" надає гр. ОСОБА_1. грошові кошти у позику, а гр. ОСОБА_1., відповідно,

зобов'язується повернути ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія" суму позики та виплатити відсотки

за користування запозиченими коштами у розмірі 2-х відсотків річних.

Відповідно до договору позики від

18.04.2005 р. №9, ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія" зобов'язується

передати гр. ОСОБА_1. у позику грошові кошти у розмірі 2000000,00грн.

22.04.2005 року гр. ОСОБА_1. видано із каси через повірену особу Голубева О.І. 400

000,00грн. (ВКО № 7 від 22.04.05

року), про що зроблена проводка Д-т 3771 - К-т 3772.

27.04.05 через розрахунковий рахунок

видано 365000,00 грн. (п/д № 35 від 27.04.05 року), 10.05.05 року -

1005000,00грн. (п/д № 49 від 10.05.05 року), про що в бухгалтерському обліку зроблені проводки Д-т

3771 - К-т 311. Всього гр. ОСОБА_1. за

договором позики №9 від 18.04.2005 видано 1 770 000,00грн.

29.04.05 року гр. ОСОБА_1. було

повернуто частину позики грошовими коштами через повірену особу Голубєва 0.І. у сумі

572400,00грн., 09.06.05 року у сумі 65000,00грн. (ПКО №26 від 09.06.05 року), 10.06.05 року у

сумі 130000,00грн. (ПКО № 29 від 10.06.05 року) та 22.06.05 року у сумі 2900,00 грн. (ПКО № 33 від 22.06.05

року), про що були зроблені проводки Д-т 3772 - К-т 3771.

11.05.05 р. між гр. ОСОБА_1. та ТОВ

"Компанія "Брокер", яке діяло в інтересах та за рахунок ПТ

"Ломбард "Інтегралфінанс і компанія" на підставі договору доручення на операції з цінними паперами від 25.04.2005

р. № 74-К, був укладений договір купівлі-продажу

цінних паперів від 11.05.2005 р. №182-К, за яким гр. ОСОБА_1. було продано 1 простий вексель № 3227995716, емітований

29.03.2005 року ПП "Нертус-Ц",

номінальною вартістю 1000000,00 грн., договірна вартість складає 999700,00 грн.

25.05.05 р. проведено взаємозалік

зустрічних однорідних вимог між ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і компанія" та гр. ОСОБА_1. по

договору позики № 9 від 18.04.2005 р. та договору купівлі-продажу цінних

паперів № 182-К від 11.05.2005 р. на суму 999700,00гри., про що зроблена проводка Д-т 6852 - К-т 3771.

ДПІ у Комінтернівському районі м.

Харкова від Управління боротьби з відмиванням

доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Харківській області отримана інформація стосовно ПП "Нертус-Ц"

(код 33009246), яке мало взаємовідносини з ПТ "Ломбард

"Інтегралфінанс и Компанія" (код 33410809).

Згідно листа від 04.12.2007 р.

№20425/23-2  ДПІ у Жовтневому районі м.

Луганська  вбачається, що провести зустрічну перевірку ПП

"Нертус-Ц" не є можливим у зв'язку з тим, що згідно з постановою

Господарського суду Луганської області від 07.06.2006р. по справі №9/238 пн-ад визнано недійсним запис про державну

реєстрацію та припинено юридичну особу ПП "Нертус-Ц" (код 33009246).

Як свідчать матеріали справи щодо взаємовідносин з ПТ "Ломбард

"Інтегралфінанс і Компанія" гр. ОСОБА_1., остання у своїх поясненнях від

05.12.2005 року, наданих старшому оперуповноваженому Балаклійського відділу податкової

міліції Управління податкової міліції ДПА у Харківській області, вказала, що у

травні 2005 року дочка її знайомої ОСОБА_2, на ім'я ОСОБА_3, запропонувала гр.

ОСОБА_1. отримати винагороду у розмірі

200,00грн. шляхом підписання деяких документів необхідних для оформлення

кредиту. Гр. ОСОБА_1. на вищезазначену пропозицію погодилась. У м. Харкові

ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1. зустрілися з чоловіком на ім'я ОСОБА_4. Ніякими іншими відомостями про вказаного чоловіка

гр. ОСОБА_1. не володіє. Гр. ОСОБА_1,

віддала ОСОБА_4свій паспорт та підписала, не читаючи, документи. Деякий час ОСОБА_4 був відсутній, після повернення

він віддав гр. ОСОБА_1. паспорт та грошові кошти у сумі 200,00грн.

Також, гр.ОСОБА_1, засвідчила, що про

факт отримання нею у позику від ПТ "Ломбард "Інтегралфінанс і Компанія" грошових коштів вона

дізналася зі слів оперуповноваженого

Балаклійського відділу податкової міліції ДПА у Харківської області. Крім того, гр. ОСОБА_1. повідомила,

що ніяких грошових коштів від ПТ "Ломбард-Інтегралфінанс і Компанія"

вона на отримувала та не мала наміру отримувати, у подальшому не повертала, та не

сплачувала відсотки за користування позикою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному

випадку вимоги про визнання недійсним правочину позики, укладеного між

гр.. ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард „Інтегралфінанс і Компанія” за договором від

18.04.2005 року № 9 та визнання недійсними господарських зобов'язань на

підставі вказаного договору від 18.04.2005 року № 9, визнання недійсним

правочину купівлі-продажу цінних паперів, укладений на підставі договору

купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К між гр.. ОСОБА_1. та

ТОВ „Компанія „Брокер” та визнання недійсними господарських зобов'язань на

підставі вказаного договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року

№ 182-К, не можуть бути предметом позову виходячи з

наступного.

В обґрунтування позову про визнання недійсними

правочинів та господарських зобов'язань прокурор Комінтернівського

району м. Харкова послався на статті 207, 208 Господарського кодексу України

(далі - ГК України) та ст. 215 Цивільного Кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання

визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі

виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду

стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання

однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а

також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі

наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути

повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування

виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до

статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є

таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у

частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не

вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину

(угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону

України від 4 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в

Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із

позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами,

вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,

посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише

суд.

Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою

конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках,

обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в

доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони

належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як

такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного

судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку

адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Що стосується позовних вимог  в частині застосування наслідків ст. 208 ГК України, суд зазначає наступне.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені

частиною 1 статті 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі

виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна

застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових

платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням

була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є

необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства.

Для вирішення питання

про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним,

передбачених ст. 208 ГК України, необхідно встановити наявність тих обставин, з

якими закон пов'язує їх недійсність, а саме наявність протиправної мети при

здійсненні зобов'язання.

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме

укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави та суспільства

визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала

договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність

умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин

справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і

суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо

допускали настання протиправних наслідків.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що

питання доказування наявності або відсутності умислу особи на вчинення дій, які

суперечать інтересам держави або суспільства належить до кримінального

судочинства. Тобто, для застосування вказаних санкцій, позивач повинен надати

належні докази, наприклад вирок суду про притягнення до кримінальної

відповідальності посадових осіб відповідача або відповідачів за відповідну

злочинну дію.

Належних та допустимих доказів щодо наявності

умислу (наміру) хоча б у одного з контрагентів спірної угоди на момент її укладання

та мети укладення, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та

настання відповідних наслідків, позивач суду не надав. Тобто, позивач не

виконав обов'язків, покладених на нього ст. 71 КАС України.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що

встановлені частиною 1 статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням

строків, установлених статтею 250 цього

Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення

порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених

законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків,

передбачених законом.

При укладенні спірних

договорів №03-09 від 01.08.2006 року та обізнаності

позивача з цим фактом позовна заява була подана до суду 29.01.2008

р.,

тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст.208 ГК України, була

заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення,

передбаченого ст.250 цього Кодексу, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17,

86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            Провадження у справі в

частині позовних вимог про визнання недійсним правочину позики, укладеного між

гр.. ОСОБА_1. та ПТ „Ломбард „Інтегралфінанс і Компанія” за договором від

18.04.2005 року № 9 та визнання недійсними господарських зобов'язань на

підставі вказаного договору від 18.04.2005 року № 9, визнання недійсним

правочину купівлі-продажу цінних паперів, укладений на підставі договору

купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К між гр.. ОСОБА_1. та

ТОВ „Компанія „Брокер” та визнання недійсними господарських зобов'язань на

підставі вказаного договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року

№ 182-К - закрити.

В задоволені позову прокурора Комінтернівського району м.Харкова в інтересах держави в

особі  Державної податкової інспекції у

Комінтернівському районі м.Харкова до ПТ „Ломбард Інтергралфінанс і Компанія”,

ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача - ТОВ „Компанія „Брокер” про застосування наслідків

визнання господарських зобов'язань недійсними відповідно до ч.1 ст. 208 ГК

України - відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про

апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному

обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної

скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений

для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова

набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова

суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову виготовлено в повному обсязі та підписано

01.12.2008 року.

           Суддя                                                                                      Т.С.

Перцова