Постанова

від 26.09.2013 по справі 813/5911/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року 11 год. 27 хв. Справа № 813/5911/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Шимборської О.А.,

представника відповідача - Кельбаса Р.А.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2013 року № 0000421510.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки відповідача стосовно нереальності господарських операцій, здійснених із контрагентом позивача - ТзОВ «Центус», є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 26.09.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила, зазначила, що під час проведення перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із ТзОВ «Центус», не мали реального характеру. Документи, представлені позивачем як докази фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, не можуть свідчити про виконання такими договірних зобов'язань.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» з питань підтвердження відображення в податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Центус» за період грудень 2011р., січень, березень, липень, серпень, вересень 2012 року, результати якої відображені в акті перевірки № 3001/15-40/13838294 від 21.05.2013 року.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000421510 від 18.07.2013 року, яким ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 127 909,50 грн., у тому числі за основним платежем на суму 85 273 грн. та штрафними санкціями 42 636,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» оскаржило його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит- це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника позивача спірний податковий кредит сформований ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Центус».

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його вищевказаним контрагентом не було. Свою позицію обґрунтовує наступним. В процесі проведеної перевірки, результати якої оскаржуються позивачем встановлено, що в ТзОВ «Цонтус» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД».

До таких висновків податковий орган дійшов на підставі висновків перевірки позивача та Акту № 1696/23.4/32775845 від 17 травня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Центус» (ЄДРП0У - 32775845) щодо підтвердження господарських відносин із Тзов «Мегіур» (ЄДРПОУ - 33338822) за період травень 2012 p., червень 2012 p., липень 2012 р., ТзОВ «Дидактика» (ЄДРПОУ - 34735238) за період грудень 2011 p., січень 2012 p., березень 2012 p., квітень 2012 р., ТзОВ «Центус Медікал» (ЄДРПОУ - 32921761) за період березень 2012 p., червень 2012 p., липень 2012 р., ПП «Екоскан Сервіс» (ЄДРПОУ - 33517827) за період вересень 2012 p., листопад 2012 р., ПНВП «Техніка», (ЄДРПОУ - 19099225) за період серпень 2012 р.».

Судом взято до уваги те, що ТзОВ «Центус» не доведено реальність здійснення господарських операцій з позивачем, не підтверджено часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активі складських приміщень і транспортних засобів), що свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної економічної діяльності підприємства.

До того ж, судом встановлено, що 01.04.2011 року між позивачем та ТзОВ «Центус» було укладено договір консигнації № 48-к, відповідно до якого консигнант - ТзОВ «Центус» зобов'язувався поставляти товари консигнатору для їх продажу, а консигнатор зобов'язувався приймати товари на реалізацію та від свого імені і за обумовлену цим договором винагороду продавати ці товари третім особам. При цьому, як вбачається із п. 9 вказаного договору, який врегульовує умови поставки товару, факт отримання товару консигнатором підтверджується видатковою накладною на поставку.

Як вбачається з матеріалів справи подані на розгляд суду видаткові накладні сформовані на підставі договору консигнації № 48-к від 01.04.2011 року, проте у них немає підписів уповноважених на прийняття товару від імені ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» осіб. Зокрема це видаткова накладна від і 02.12.11р. № ЦО-О5918, від 09.12.11р. № ЦО-000194, від 19.01.12р. № ЦО-000225, від 23.01.12р. № ЦО- 0004152, від 02.07.12р. № ЦО-0004154, від 05.07.12р. № ЦО-0004292, від 11.07.12р. № ЦО-0004449, від 11.07.12р. № ЦО-0004452, від 18.07.12р. № ЦО-0004606; від 05.09.12р. № ЦО-0005566, від 05.09.12р. № ЦО- 0005563, від 17.09.12р. № ЦО-0005804, від 17.09.12р. № ЦО-0005813.

До того ж, факт виконання договірних зобов'язань відповідно до вищевказаного договору позивач обгрунтовує посиланням на податкові накладні, які, як встановлено судом, виписані у зв'язку з виконанням інших договорів, зокрема:

- податкова накладна від 02.12.11р. № 105918, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 01.04.11р.;

- податкова накладна від 05.12.11р. № 105955, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 01.04.11р. №31-К;

- податкова накладна від 05.12.11р. № 105954, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 05.11.09 № 134;

- податкова накладна від 07.12.11р. № 106044, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 05.11.09р. № 134;

- податкова накладна від 07.12.11р. № 106045, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 01.04.11р. №31 - К;

- податкова накладна від 05.12.11р. № 106046, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 12.12.11р. № 106125, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 01.04.11р. № 31 -К;

- податкова накладна від 14.12.11р. № 106186, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 05.11.09р. №134;

- податкова накладна від 15.12.11р. № 106219, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 05.11.09р. № 134;

- податкова накладна від 15.12.11р. № 106220, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 05.11.09р. № 134;

- податкова накладна від 15.12.11р. № 106223, в якій міститься посилання на договір купівлі продажу від 01.04.11р. № 31 - К;

- податкова накладна від 15.12.11р. № 106224, в якій міститься посилання на договір купівлі- продажу від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 19.12.11р. № 106277, в якій міститься посилання на договір купівлі- продажу від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 19.12.11р. № 106284, в якій міститься посилання на договір купівлі-продажу від 05.11.09р. № 134;

- податкова накладна від 19.12.11р. № 106285, в якій міститься посилання на договір купівлі- продажу від 05.11.09р. № 134;

- податкова накладна від 21.12.11 № 106366, в якій міститься посилання на договір поставкі від 05.11.09р. № 134;

- податкова накладна від 22.12.11р. № 106389, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 26.12.11р. № 106444, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 26.12.11р. № 106446, в якій міститься посилання на договір поставки від 05.11.09р. №134;

- податкова накладна від 26.12.11р. № 106447, в якій міститься посилання на договір поставки від 05.1 1.09р. № 134;

- податкова накладна від 28.12.11р. № 106541, в якій міститься посилання на договір поставки від 05.11.09р. № 134;

- податкова накладна від 29.12.11р. № 106576, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 29.12.11р. № 106577, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 26.12.11р. № 106443, в якій міститься посилання на договір поставка від 01.04.11 № 31-К;

- податкова накладна від 10.01.12р. № 53, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-к;

- податкова накладна від 10.01.12 № 46, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11 № 48;

- податкова накладна від 12.01.12р. № 163, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11 № 31-К;

- податкова накладна від 16.01.12р. № 226, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 16.01.12р. № 216, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 48;

- податкова накладна від 18.01.12р. № 326, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 48;

- податкова накладна від 19.01.12р. № 372, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-к;

- податкова накладна від 24.01.12р. № 479, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 48;

- податкова накладнавід 02.01.12р. №438, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 25.01.12р. № 526, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-к;

- податкова накладна від 26.01.12р. № 554, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 25.01.12р. № 526, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31-К;

- податкова накладна від 30.01.12р. № 636, в якій міститься посилання на договір поставки від 01.04.11р. № 31 -к.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, в матеріалах справи відсутні податкові накладні виписані на виконання умов договору консигнації № 48 -к від 01.04.11р., що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за наслідками відображення таких операціі в податковому обліку та нівелює правове значення інших документів долучених до матеріалів справи в якості підтвердження виконання таких господарських операцій.

Суд аналізуючи матеріали справи встановив, що документи долучені позивачем в якості підтвердження факту транспортування товару на адресу позивача не відповідають вимогам нормативно-правових приписів. Зокрема, як вбачається з поданих на розгляд документів, транспортування товару здійснювалось перевізником - ПП «Нічний Експрес» залученим ТзОВ «Центус» для перевезення вантажів на умовах договору № 874 від 17.05.04р.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України. Господарським кодексом України, Законом України «Про транспортно експедиторську діяльність». Законом України «Про транспорт», а також іншиминормативно правовими актами, що видак ться відповідно до них.

Аналіз предмету вказаного договору свідчить про те, що він за своєю юридичною природою договором про транспортне експедирування.

Істотні умови договори транспортного експедирування та перелік документів, які підтверджують факт його виконання регламентовані ст.9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність».

Зокрема, відповідно де положень зазначеної статті, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.97р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспоргнимн накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортн накладну на перевезення вінтажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник' повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник» засвідчує всі екземпляри то шрно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувач) третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається І еревізнику.

З врахуванням вищевикладеного, належними документами, які підтверджують факт надання послуг з транспортного експедирування є товарно-транспортні накладні, яких не долучено до матеріалів справи. Відтак, їх відсутність свідчить про непідтвердження факту транспортування товару на адресу позивача, що знову ж таки, додатково підтверджує висновки акту перевірки щодо формування позивачем податкового кредиту виключно шляхом документування нереальних господарських операцій в податковому обліку в цілях отримання податкової вигоди.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених із ТзОВ «Центус».

На підтвердження реальності господарських операцій із вищевказаним контрагентом позивач представив первинні бухгалтерські документи ( податкові, видаткові накладні, платіжні відомості, вищевказаний договір консигнації, специфікації). Проте відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах, не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ним та вказаним вище контрагентом.

Суд бере до уваги те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов'язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована не на реальне настання правових наслідків, а на формування платниками податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що договір консигнації № 48-к від 01.04.2011р. укладений між ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» та ТзОВ «Центус» не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а вчинений з метою незаконного формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в акті перевірки № 3001/15-40/13838294 від 21.05.2013 року. При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем та не доведено фактичний характер господарських операцій, здійснених із ТзОВ «Центус».

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30 вересня 2013 року.

Суддя Сакалош В.М.