Рішення

від 23.09.2013 по справі 916/1933/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2013 р.Справа № 916/1933/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна";

до відповідача: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 10 355,68 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10 355,68 грн., з яких 8 578,37 грн. основного боргу; 1 487,70 грн. пені та 289,61 грн. 3 % річних, а також судових витрат, в тому числі по сплаті судового збору та витрат на адвокатську допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що внаслідок невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки №120312 від 12.03.2012 року зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого по видатковій накладній №20412011 від 02.04.2012 року, у останнього наявна заборгованість у сумі 8578,37 грн., на яку, згідно з п.9.4 договору, було нараховано пеню, а також 3% річних (ст. 625 ЦК України).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2013р. було порушено провадження у справі №916/1933/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 28.08.2013р.

В подальшому представником позивача (у судовому засіданні 28.08.2013 року) було надано інший розрахунок пені (а.с.38) на сумі 645,14 грн., проте, оскільки позивачем в процесі розгляду справи не було уточнено позовні вимоги відповідно до ст. 22 ГПК України, вимоги розглядаються судом в редакції, викладеній у позовній заяві.

Ухвалою суду від 28.08.2013р., приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представника відповідача, який повідомлявся про час та місце розгляду належним чином, шляхом надсилання судової ухвали на адресу, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.32-33), невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 23.09.2013 року.

У судове засідання, призначене 23.09.2013 року, представник позивача не з'явився, хоча був повідомлений про його час та місце під розпис, натомість від позивача на адресу суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, з огляду на прийняття керівництвом ТОВ «Трефль-Україна» рішення про зміну представника товариства у суді та затримку у отриманні підтверджуючих документів у перевізника в зв'язку зі зміною місця перебування його архіву.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу , розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приписами ч.1 ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Ч. 3 цієї ж статті зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, у зв'язку із закінченням 23.09.2013 року строку розгляду спору (з урахуванням ч.3 ст. 51 ГПК України), а також з огляду на відсутність у справі клопотання сторони про продовження строку розгляду справи, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 28.08.2013 року на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.32-33), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи, за закінченням терміну зберігання (а.с.48), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки №120312 від 12.03.2012 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю визначений договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с.10-12).

Відповідно до п. 1.2 договору, кількість ціна та вартість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.6 оплата здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України та проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов'язується повністю сплатити за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з дати отримання товару від Постачальника.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та поставив на адресу відповідача згідно видаткової накладної № 20412011 від 02.04.2012 року (а.с.15-16) товар на загальну суму 8 578, 37 грн.

Факт поставки позивачем товару на адресу відповідача підтверджується накладною про здачу товару перевізникові (а.с.17), вантажною декларацією перевізника ТОВ «Торговий дім «Міст експрес» № 004-0329726 від 02.04.2012 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.37), листом ТОВ «Торговий дім «Міст експрес» №1324/2013 від 16.08.2013 року, адресованого позивачу, згідно якого перевізник ТОВ «Торговий дім «Міст експрес» повідомляє та підтверджує факт надання послуг з доставки вантажу отримувачу ФОП ОСОБА_1 (а.с.36).

Однак відповідач, отримавши товар згідно вантажної накладної, свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 8 578,37 грн.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору 21.05.2013 року за № 48/05/2013 на адресу відповідача направив претензію (а.с.20), відповідно до якої сповістив про наявність у нього заборгованості у розмірі 8 578,37 грн., згідно договору поставки №120312 від 12.03.2012 року та просив її сплатити у добровільному порядку. Між цим, претензією позивач повідомив відповідача про нараховану пеню відповідно до п. 9.4 договору, яка склала на момент направлення претензії 1350, 21 грн.

Крім того, позивач своєю вимогою попередив відповідача, що у разі невиконання ним заявлених у претензії вимог у встановлений термін, він буде змушений звернутися до суду з метою примусового стягнення грошових коштів, що призведе в подальшому і до відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Факт направлення позивачем відповідачу претензії та її отримання останнім підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення (а.с.22).

Однак, відповідного реагування на претензію позивач не отримав, заборгованість по договору та пеню відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду із відповідним позовом за захистом своїх порушених інтересів.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 8 578,37 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Трефль-Україна» в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 487, 70грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 9.4 договору сторони встановили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 5.7 договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, судом, при перевірці розрахунку пені (а.с.8) було встановлено їх методологічну помилковість, у зв'язку з чим судом, з урахуванням приписів ч.6.ст.232 ГК України, за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний розрахунок пені.

Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 8578.37 03.05.2012 - 02.11.2012 184 7.5000 % 0.041 % 646.89

Таким чином, загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову складає 646.89 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на останнього.

Щодо клопотання позивача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 1 200 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до п. 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року № 7 встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді , розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст. 48 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування понесення ним витрат позивач посилається на укладений 15.07.2013 року між позивачем (замовником) та адвокатським бюро «Галина Бідула та партнери» (виконавцем) договір про надання юридичних послуг (а.с.41).

Згідно предмету вказаного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати наступні юридичні послуги, в порядку передбаченим чинним законодавством України:

- ознайомлення з документами, необхідних для підготовки позову до господарського суду Одеської області про стягнення боргу з ФОП ОСОБА_1 в сумі 8 578,37 грн.;

- аналіз діючого законодавства та судової практики, пов'язаних із предметом позову;

- підготовка позовної заяви до господарського суду Одеської області про стягнення боргу з ФОП ОСОБА_1 у сумі 8 578, 37 грн.

П.4.1 вказаного договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту виконання зобов'язань, але не довше як до 30.09.2013р.

Як свідчать подані позивачем документи, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.40) по вказаному договору було підписано між сторонами 17.07.2013 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позовна заява по справі була складена 28.06.2013 року, що підтверджується її титульною сторінкою (а.с.2), та була направлена відповідачу 11.07.2013р. (а.с.4-5).

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок про те, що оформлення позовної заяви по даній справі вищевказаним адвокатським бюро не було неможливим, оскільки на час її підготовлення між позивачем (замовником) та адвокатським бюро «Галина Бідула та партнери» (виконавцем) не існувало правовідносин з цього приводу.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 1 200 грн. за послуги адвоката є непереконливою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1, код ЄДРПОУ 34279302) основну суму боргу у розмірі 8 578 /вісім тисяч п'ятсот сімдесят вісім/ грн. 37 коп., 646 /шістсот сорок шість/ грн. 89 коп. пені, 289/двісті вісімдесят дев'ять/ грн. 61 коп. 3% річних та 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.