Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/14032/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14032/13 26.09.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Вест"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток"

про стягнення 69933,75 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Климович Т.Д.(дов. від 18.07.2013)

Від відповідача: Шинкарук М.М.(дов. від 18.03.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору № UA 040/03/13 від 14.03.2013 у розмірі 69 933,75 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2013 порушено провадження у справі №910/14032/13 та призначено до розгляду на 08.08.2013.

Представник позивача в судове засідання 08.08.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 08.08.2013 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 12.09.2013.

В судовому засіданні 12.09.2013 було оголошено перерву на 26.09.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 26.09.2013 прибули представники позивача та відповідача і надали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що строк оплати у відповідача не настав, оскільки позивач в порушення умов п. 4.2. договору не надіслав відповідачу оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних СМR.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2013 між ТОВ «Альянс-Вест»(далі позивач, перевізник) та ТОВ «Трейдінг Восток» (далі відповідач, експедитор)був укладений договір UA 040/03/13 на транспортне обслуговування (далі ДОГОВІР).

За даним Договором(п.1) ПЕРЕВІЗНИК здійснює перевезення вантажів, наданих ЕКСПЕДИТОРОМ, а ЕКСПЕДИТОР бере на себе зобов'язання оплачувати послуги ПЕРЕВІЗНИКА в порядку та на умовах, викладених в даному Договорі.

Конкретні умови перевезень вантажів, а саме, кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники,графік подачі транспорту,строки виконання, вартість послуг ПЕРЕВІЗНИКА зазначаються в Заявках на перевезення, які є невід ємними частинами даного договору і надаються ПЕРЕВІЗНИКАМ перед кожним перевезенням або групою перевезень.

Згідно п.4.3. Договору оплата здійснюється через 15-20 днів після отримання оригіналів документів(рахунку ПЕРЕВІЗНИКА , акту виконаних робіт, оригіналу CMR).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору в період з 27 березня по 04 квітня 2013 експедитор подав перевізникові ряд заявок:

- заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 500241 /13 від 14.03.2013, відповідно до якої позивач здійснив перевезення вантажу по маршруту м.Малканія(Польща)- п/п Ягодин, п/п Ягодин - м.Чорнобиль(Україна) на суму 15 750 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 27.03.2013, рахунком № 46 від 27.03.2013р., CMR. Документи на оплату згідно поштової квитанції відправлені відповідачеві 27.03.2013;

- заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 500277/13 від 21.03.2013, відповідно до якої позивач здійснив перевезення вантажу по маршруту м.Малканія(Польща) - п/п Ягодин, п/п Ягодин -м.Чорнобиль(Україна на суму 15 750 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 28.03.2013, рахунком № 48 від 28.03.2013, CMR. Документи на оплату згідно поштової квитанції відправлені відповідачеві 29.03.2013;

- заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 500279/13 від 22.03.2013, відповідно до якої позивач здійснив перевезення вантажу по маршрут)/ м.Малканія(Польща)- п/п Ягодин, п/п Ягодин - м.Чорнобиль(Україна) на суму 15 750 грн., що стверджується актом здачі-прийняття робіт від 28.03.2013, рахунком № 49 від 28.03.2013, CMR. Документи на оплату, згідно поштової квитанції відправлені відповідачеві 29.03.2013;

- заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 500245/13 від 28.03.2013, відповідно до якої відповідач здійснив перевезення вантажу по маршруту м.Малканія(Польща)- п/п Ягодин, п/п Ягодин - м.Чорнобиль(Україна) на сум 15 750 грн., що стверджується актом здачі-прийняття робіт від 04.04.2013, рахунком № 54 від 04.04.2013, CMR. Документи на оплату, згідно поштової квитанції відправлені відповідачеві 06.04 2013.

Всього позивачем відповідачу послуг було надано по договору на суму 63 000,00 грн.

Проте, всупереч умов Договору експедитор не виконав своїх обов'язків по оплаті послуг перевізника.

12.06.2013 позивач надіслав відповідачу претензію на суму невиконаних зобов'язань - 63 000,00грн., яку відповідач отримав 19.06.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що строк оплати у нього не настав, оскільки позивач в порушення умов п. 4.2. договору не надіслав відповідачу оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних СМR.

Однак матеріали справи свідчать, що всі необхідні для оплати документи, в тому числі і СМR позивач направив відповідачу 27.03.2013, а тому заперечення відповідача є безпідставними.

Отже, станом на день звернення до суду розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів відповідачем не здійснено та за боржником рахується заборгованість в розмірі 63 000,00 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 63 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на транспортне обслуговування № UA 040/03/13 від 14.03.2013 в сумі 63 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 5 433,75 грн.

Відповідно до п.4.4. Договору у випадку прострочення оплати рахунків ПЕРЕВІЗНИКА, ЕКСПЕДИТОР виплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Д.О. щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вирішено «в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1,3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці)».

У зв'язку з наведеним суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованої пені у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка становить:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 15750 20.04.2013 - 09.06.2013 51 7.5000 % 0.041 %* 330.10 15750 10.06.2013 - 17.07.2013 38 7.0000 % 0.038 %* 229.56 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 31500 20.04.2013 - 09.06.2013 51 7.5000 % 0.041 %* 660.21 31500 10.06.2013 - 17.07.2013 38 7.0000 % 0.038 %* 459.12

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 15750 01.05.2013 - 09.06.2013 40 7.5000 % 0.041 %* 258.90 15750 10.06.2013 - 17.07.2013 38 7.0000 % 0.038 %* 229.56 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 2 167,46 грн.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 2 167,46 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 1 500,00 грн.

В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду:

Договір про надання правової допомоги від 09.07.2013 з адвокатом Климович Т.Д., акт прийому-передачі виконаних робіт, платіжне доручення №151 від 16.07.2013 на суму 1 500,00 грн. за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У зв'язку з наведеним суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 1 500,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Вест" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Ігорівська, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 36058165) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Вест"(44300, Волинська обл., м. Любомль, вул. 1 Травня, 136, код ЄДРПОУ 33309042) основну заборгованість в розмірі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп., пеню в сумі 2 167(дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 46 коп., витрати на адвоката в розмірі 1 500(одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 640(одна тисяча шістсот сорок) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 01.10.2013