Рішення

від 19.09.2013 по справі 910/10246/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10246/13 19.09.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/10246/13

за позовом приватного підприємства «Гаранткомплексбуд»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-дизайнерська

фірма Вектор»;

про стягнення 15500,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чумак О.В., довіреність б/н від 24.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Гаранткомплексбуд» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-дизайнерська фірма Вектор» (надалі - відповідач) про стягнення 15500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно платіжного доручення № 179 від 28.03.2011р. перерахував в якості попередньої оплати за товар кошти в розмірі 15500,00 грн. Проте, відповідач, отримавши суму попередньої оплати, не здійснив поставку товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5105,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/10246/13 (суддя Чебикіна С.О.) та призначено її розгляд на 19.06.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. розгляд справи відкладено на 31.07.2013р.

У зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. на лікарняному, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-1/450 від 31.07.2013р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/10246/13.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справу № 910/10246/13 передано для розгляду судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013р. справу № 910/10246/13 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 19.09.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 01.06.2013р., ухвал від 19.06.2013р. та від 02.08.2013р. не виконав, витребувані докази не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 01.06.2013р., ухвали від 19.06.2013р. та від 02.08.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з виставленим відповідачем рахунком-фактурою № РФ-23/23/4 від 25.03.2011р. позивач платіжним дорученням № 179 від 28.03.2011р. перерахував на рахунок останнього кошти в розмірі 15500,00 грн. за придбання товару: щебеню гранітного фракації 20-40 за ціною 46,13 грн. за тонну у загальній кількості 280 тонн.

Однак, в порушення взятих не себе зобов'язань відповідач товар на суму 15500,00 грн. не поставив.

Позивач 21.01.2013р., 14.05.2013р. та 21.05.2013р. цінним листом надсилав на адресу відповідача листи-вимоги від 19.01.2013р., від 14.05.2013р. та від 21.05.2013р., в яких просив відповідача у семиденний строк від дати отримання листа виконати зобов'язання щодо поставки товару - щебеню гранітного фракації 20-40 у кількості 280 тонн або повернути грошові кошти в розмірі 15500,00 грн.

Відповідач зазначені листи-вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 15500 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується виставленням для оплати товару рахунку-фактуру та платіжним дорученням про проведення платежу. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач, в свою чергу, прийняти його.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач звернтався до відповідача з листами-вимогами від 19.01.2013р., від 14.05.2013р., від 21.05.2013р., щодо поставки товару на суму 15500,00 грн., проте останній товар не поставив та кошти не повернув.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання грошових коштів у сумі 15500,00 грн. та не надано доказів поставки товару на вказану суму або повернення коштів позивачу. Факт не повернення коштів позивачу також підтверджується довідкою за вих. № 621/0/21-13 від 18.09.2013р., виданою ПАТ «Перший Інвестиційний Банк», в якому у позивача відкритий рахунок.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15500,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на вдповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-дизайнерська фірма Вектор» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, приміщення 182; код ЄДРПОУ 36925801) на користь приватного підприємства «Гаранткомплексбуд» (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 121; код ЄДРПОУ 13698321) 15500,00 грн. - боргу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.09.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов