Рішення

від 12.09.2013 по справі 910/13863/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13863/13 12.09.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/13863/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні комунікації»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Селен»;

про стягнення 18403,92 грн.

Представники сторін:

від позивача: Вахатов О.В., довіреність № 12 від 17.06.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні комунікації» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Селен» (надалі - відповідач) про стягнення 18403,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно платіжного доручення № 03831 від 23.06.2011р. перерахував в якості попередньої оплати за товар кошти в розмірі 18403,92 грн. Проте, відповідач здійснив поставку товару неналежної якості, який на підставі накладної № ВТ-00000001 від 13.01.2012р. був повернутий останньому позивачем. При цьому, відповідач кошти, отримані за товар не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 18403,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/13863/13 та призначено її розгляд на 12.09.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 12.09.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надано витребувані судом докази.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 22.07.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 22.07.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та отримана останнім 31.07.2013р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2011р. відповідач надіслав факсом позивачу рахунок № С-00001284 від 27.04.2011р. на загальну суму 18403,92 грн. із зазначенням асортименту та ціни товару.

Як вбачається з вказаного рахунку, рахунок являється договором купівлі-продажу між продавцем та покупцем. Оплата цього рахунку означає згоду з умовами поставки товару.

23.06.2011р. позивач платіжним дорученням № 03831, копія якого залучена до справи, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 18403,92 грн., при цьому у рядку «призначення платежу» вказавши, що кошти перераховуються згідно рахунку № С-00001284 від 27.04.2011р. за відповідний товар.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується рахунком № С-00001284 від 27.04.2011р., який був прийнятий позивачем до виконання та зазначений в якості підстави платежу в платіжному дорученні № 03831 від 23.06.2011р. Відповідно до цього договору, відповідач зобов'язався поставити товар на суму 18403,92 грн., а позивач, у свою чергу, прийняти його.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання домовленостей, досягнутих між сторонами, 11.10.2011р. відповідач на підставі видаткової накладної № С-00001284, копія якої наявна в матеріалах справи, передав позивачу товар вартістю 18403,92 грн.

13.01.2012р. позивач на підставі накладної (повернення постачальнику) № ВТ-00000001 від 13.01.2012р. повернув товар відповідачу, у зв'язку з неможливістю його використання у господарській діяльності позивача через певні конструкторські недоліки.

Частиною першою статті 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Положеннями ст. 675 Цивільного кодексу України визначено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі- продажу.

Приписами статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання коштів від позивача в сумі 18403,92 грн. та повернення товару останнім на зазначену суму за накладною № ВТ-00000001 від 13.01.2012р.

07.08.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 10149 від 06.08.2012р. з вимогою повернути кошти в сумі 18403,92 грн., отримані за товар, який був повернутий на підставі накладної (повернення постачальнику) № ВТ-00000001 від 13.01.2012р.

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач претензію позивача за вих. № 10149 від 06.08.2012р. залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 18403,92 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на вдповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Селен» (03148, м. Київ, вул. Волинська, 48/50; код ЄДРПОУ 21560424) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні комунікації» (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, офіс 506; код ЄДРПОУ 30488720) 18403 грн. 92 коп. - боргу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.09.2013р. Суддя А.І.Привалов А.І. Привалов