Рішення

від 25.09.2013 по справі 397/1249/13-ц н/п : 2/397/444/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2894/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Безуматов М.В.

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

іменем України

25.09.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Авраменко Т.М., Черниш Т.В.,

за участю секретаря - Діманової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_2 до Вищевирищаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

26 червня 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Вищевирищаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про визнання за нею права власності на земельні ділянки кадастровий номер 3520582000:02:001:2018 площею 0,8848 га, кадастровий номер 3520582000:02:001:2014 площею 0,847 га в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою нотаріуса від 29 березня 2013 року їй відмовлено в оформленні права на спадщину у зв'язку з відсутністю державних актів на ці земельні ділянки.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд довільно застосував норму ст. 1225 ЦК України, доповнивши її зміст положенням, які не містить ця норма. Законодавством не визначено порядок оформлення спадкоємцями права власності на спадкове майно при відсутності правовстановлюючих документів.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надіслав.

Позивача, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання особисто не з'явилася.

Представник позивачки підтримав апеляційну скаргу повністю і пояснив, що нині померлий чоловік позивачки, спільно з ОСОБА_4 успадкували після смерті ОСОБА_5 по ? частині земельних ділянок кадастровий номер 3520582000:03:000:0193 площею 3,54 га і кадастровий номер 3520582000:03:000:0203 площею 3,39 га. По ? частині цих ділянок належить ще одному спадкоємцю - ОСОБА_6 Отримавши свідоцтва про право на спадщину, спадкоємці розпочали виготовлення земельної документації щодо поділу успадкованої земельної ділянки. ОСОБА_4 і ОСОБА_6 отримали державні акти на землю на відведені їм земельні ділянки, але ОСОБА_3 не встиг отримати такі документи за свого життя.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду спарви, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 08 грудня 2010 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 успадкували після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/2 частки (тобто по ? кожен) земельної ділянки НОМЕР_1 кадастровий номер 3520582000:03:000:0203 загальною площею 3,39 га та 1/2 частку земельної ділянки НОМЕР_2 кадастровий номер 3520582000:03:000:0193 загальною площею 3,54 га, які знаходяться на території Вищеверещаківської сільської ради.

Право на ? частину кожної з цих земельних ділянок перейшло до ОСОБА_6, також спадкоємця померлого ОСОБА_5 за заповітом.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 звертався до Центру Державного земельного кадастру з заявами про виконання роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на успадковані частини земельних ділянок.

У відділ Держземагенства у Олександрівському районі наявна виготовлена технічна документація із землеустрою, щодо відведення ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 земельних ділянок на території Вищеверещаківської сільської ради. Однак державні акти на зазначені земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3 не виготовлялися і не видавалися.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, який перебував з позивачкою у шлюбі і з якою вони на день його смерті проживали спільно в АДРЕСА_1.

За життя він заповіту не лишив.

Згідно свідоцтвом про право на спадщину за законом, ОСОБА_2 успадкувала ще одну земельну ділянку свого чоловіка НОМЕР_3, яка знаходяться на території Вищеверещаківської сільської ради, після смерті ОСОБА_3, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №029434 від 28 грудня 2002 року.

Постановою державного нотаріуса Новгородківської районної державної нотаріальної контори Голобородько О.В. від 29 березня 2013 року відмовлено позивачці по справі у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спірні земельні ділянки так, як нотаріусу не надано правовстановлюючі документи на ім'я спадкодавця на ці земельні ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_3 не здійснив реєстрацію права власності не земельні ділянки, не отримав державні акти за землю, а отже і не набув право власності на спірні земельні ділянки. У зв'язку з відсутністю у спадкодавця прав на ці земельні ділянки такі права не могли перейти до позивачки в порядку спадкування.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте оскаржуване рішення цим вимогам закону не відповідає.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_3 набув речові права на успадковані земельні ділянки - право володіння та право користування ними - з часу її відкриття.

Ч. 1 ст. 1297 та ч. 1 1299 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 1299 ЦК України право розпорядження, як складова права власності, спадковим нерухомим майном виникає у спадкоємця з часу державної реєстрації його права власності (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно чи його державної реєстрації не позбавляє його права на спадщину.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 і отримав свідоцтва про право на спадщину висновок суду першої інстанції про те, що йому не належала спадщина є помилковим.

Виникнення у позивачки права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті ОСОБА_3, який одержав свідоцтва про право на спадщину, але не здійснив державної реєстрації свого права.

Оскільки в нотаріальному порядку позивачка оформити спадщину не можу, її право підлягає захисту судом.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (ч. 2 ст. 1278 ЦК України).

Реалізуючи своє право на поділ спадщини, спадкоємці ОСОБА_5 звернулися за виготовленням технічної документації із землеустрою на окремі земельні ділянки, які виділені із спадкового майна.

Згідно технічної документації із землеустрою (а.с. 34 - 49, 50 - 65), земельні ділянки спадкоємців були визначені на місцевості. Згідно актів ОСОБА_3 передано на зберігання межові знаки. Присвоєно кадастрові номери виділеним земельним ділянкам.

Відповідно до цієї технічної документації спадкоємцям ОСОБА_4 і ОСОБА_6 30 березня 2012 року, тобто після смерті ОСОБА_3, видано державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 3520582000:02:001:2017 площею 0,8848 га і земельну ділянку кадастровий номер площею 3520582000:02:001:2015 площею 0,8469 га, а ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 3520582000:02:001:2016 площею 1,7694 га і земельну ділянку кадастровий номер 3520582000:02:001:2013 площею 1,6938 га.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_3 не отримав державних актів на право власності на земельні ділянки кадастровий номер 3520582000:02:001:2018 площею 0,8848 га, кадастровий номер 3520582000:02:001:2014 площею 0,8470 га.

Так, як спадщину між спадкоємцями ОСОБА_5 фактично була розподілена і земельні ділянки виділені в натурі, позивачка правомірно і обгрунтовано просить суд визнати за нею право власності на спірні земельні ділянки.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Вищевирищаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, на земельні ділянки: кадастровий номер 3520582000:02:001:2018 площею 0,8848 га, кадастровий номер 3520582000:02:001:2014 площею 0,847 га, які розташовані на території Вищевирищаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: