Постанова

від 19.12.2006 по справі 11/388-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/388-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19.12.2006                                                           Справа № 11/388-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:

від позивача: Іпатова В.В.- уповн. предст.,  дор. № б/н від 22.11.2006р.

від  відповідача: Шевченка О.А. -ст. держ. подат. інсп.,  дов. №6/9/10-139 від 10.01.2006р., Таранчук А.В.- гол. держ. рев-інсп., дов. № 14704/9/10-039 від 07.11.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу               

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон  

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003962301/1 від 14.08.2006р.

Провадження у справі відкрито за позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено на 170833,34грн. суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ), визначено 12730,40грн. податкового зобов'язання з ПДВ та 1273,04грн. штраф.

Позивач стверджує, що формував податковий кредит з ПДВ за наявності достатніх підстав для цього, отримуючи від контрагентів - приватного підприємця Кочмар П.М. та ТОВ "Регіон-Агро" - податкові  накладні з ПДВ та сплативши ПДВ у вартості набутого товару.

Позивач вважає,  що має надмірну сплату ПДВ, сплативши його складовою у вартості товару. Така надмірність сплати у оцінюваних відносинах підпадає під підставу для бюджетного відшкодування за п.1.8 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ).

Також позивач зауважує про неможливість зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за повноваженнями органу державної податкової служби за п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181), неможливість визначення податкового зобов'язання  в разі виявлення завищення бюджетного відшкодування.

Відповідач позов не визнав, надав письмові  заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному.

Податок на додану вартість є непрямим видом податку, оскільки сплачується кожним  покупцем у ціні придбання товару і сплата такого податку закінчується лише при остаточному споживанні оподатковуваної вартості товару.

За змістом Закону про ПДВ право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку, надходженні податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання  по сплаті ПДВ в ціні товару.

Надходження податку до бюджету при перевірці не встановлено.

Позивач декларував податковий кредит з ПДВ за операціями з набуття зернових культур у приватного підприємця Кочмар П.М. та ТОВ "Регіон-Агро".

Декларування кореспондуючих податкових зобов'язань з ПДВ та виконання цих зобов'язань особами, в яких попередньо набувались товари вказаними продавцями перевірка не встановила.

Приватний підприємець Кочмар П.М. продавав позивачу товари, начеб-то набуті у приватного підприємця Поліщук О.О. Насправді Поліщук О.О. вказаному суб'єкту цих товарів не продавала, походження товарів не відоме.

ТОВ “Регіон-Агро” придбавав пшеницю у ТОВ “Асканія”, останнє купувало її у приватного підприємства “Петровське”, яке 22.02.2005р. господарським судом Херсонської  області визнано банкрутом у справі № 6/57-5-05, відповідно, кореспондуючих податкових зобов'язань не декларувало та не сплачувало.

С у д    в с т а н о в и в:

Податковим  повідомленням-рішенням № 0003962301/1 від 14.08.2006р. Державна  податкова інспекція у м. Херсоні зменшила Науково-виробничому  приватному підприємству "Днепр-2" на 170833,34грн. суму бюджетного відшкодування з ПДВ; при цьому з врахування вже фактично вчиненого відшкодування суми 12730,40грн. контролюючий орган визначив платнику податку цю суму в якості податкового зобов'язання та визначив 1273,04грн. штрафу.

Це податкове повідомлення-рішення мотивоване посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки № 1671/23-7 від 24.05.2006р., застосуванням п.1.3, 1.8 ст.1, п.п.7.4.1, 7.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", результатами розгляду адміністративної скарги позивача-платника ПДВ у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Позов про визнання нечинним вказаного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

За позицією ДПІ у м. Херсоні, викладеною в акті № 1671/23-7 від 24.05.2006р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2", код ЄДРПОУ 31006992 за період: вересень та листопад 2005р." та в письмових запереченнях проти позову, в якості порушень, що стали підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, визначення податкового зобов'язання з ПДВ та штрафу наводяться наступні обставини: "По першому ланцюгу відносин основним постачальником сої та гороху  НВПП «Днепр-2»є ПП Кочмар, код 1990122239, Черкаська область м. Тальне - відповідь за вх. №34506 від 08.12.2005р. на запит №13834 від 28.11.2005р. В свою чергу ПП Кочмар придбав сою від ПП Поліщук О.О. (1718901589) згідно податкової накладної: № 14 від 03.09.2005 р. на загальну суму -150000,00 грн., у т.ч. Г1ДВ - 30000.00 грн.

Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва за вх. №3650 від 18.04.2006р. ПП Поліщук О.О. (1718901589) було надано-пояснення, що взаємовідносин ПП Кочмар не відбувалось та з 13.05.2005р. фінансово –господарська діяльність приватного підприємця була припинена.

По першому ланцюгу основним постачальником  пшениці НВПП "Днепр-2" с ТОВ “Регіон –Агро”, код 31389922 - відповідь за вх. №6373 від 13.03.2006р. на запит №1914 від 27.02.2006р. В свою чергу ТОВ “Регіон-Агро” придбало пшеницю від ТОВ “Асканія” (335133108321) згідно податкової накладної: № 51 віл 22.11.2005 р. на загальну суму -845000,04 грн., у т.ч. ПДВ –140833,34грн. Від Мелітопольської ОДПІ у м. Мелітополі отримано відповідь за в.х.2274 від 16.03.2006р., що ТОВ “Асканія” було придбано продукцію від ПП "Петровське" (312183321105) згідно податкової накладної № 21 від 23.11.2005р. на загальну суму   819000,00 грн., у т.ч. ПДВ –136500,0 грн.

Згідно отриманої відповіді від Генічеської МДПІ у Херсонській області за в.х. №3897 від 25.04.2006р. ПП "Петровське" за заявою Управління Пенсійного фонду України в Генічеському р-ні Херсонської області порушено справу 14.02.2005р. про банкрутство зазначеного підприємства. Постановою від 22.02.2005р. №6/57-5-05 Господарського суду боржника визнано банкрутом. По декларації з ПДВ за листопад 2005р. підприємство звітувало про відсутність фінансово - господарської діяльності, сума податкових зобов"язань по загальній декларації складає 0.0 грн., а по спеціальній (для сільськогосподарських товаровиробників) декларації складає - 100.00 грн.

Ненадходження до бюджету ПДВ по ПП "Петровське" складає:

- у листопаді 2005 р. –140833,34грн."

Відповідно до ч.2 ст.71  Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тут слід зауважити, що сторони мають різні погляди на те, що ж саме є підставами для відшкодування  від'ємного значення ПДВ з Державного бюджету України: позивач вважає, що такими підставами є належно сформований податковий кредит з ПДВ, який перевищує податкові зобов'язання, сплата цього ПДВ контрагенту у господарських відносинах, отримання податкової накладної з ПДВ від цього контрагента; відповідач вважає, що такими підставами буде лише надмірне надходження ПДВ до Державного бюджету України, тобто надходження ПДВ до бюджету від контрагента - продавця.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів відсутності підстав (про яку - відсутність - стверджує як про встановлений факт за актом перевірки) ні для відшкодування ПДВ позивачу, ні для формування податкового кредиту з ПДВ, ні в одному, ні в іншому з наведених розумінь цих підстав.

Пунктом 7.4 ст.7 Закону про ПДВ визначено, що  податковий кредит звітного періоду складається із усіх сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку по ставках, встановлених Законом про ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, що й було встановлено відповідачем.

Законодавець також у підпункті 7.7.1 та підпункті 7.7.2 ст.7 Закону про ПДВ визначив суму податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, яка вираховується як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету у строки,  встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається  до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ передбачені вичерпні підстави, при наявності яких платнику податку - покупцю товару, заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, а саме: не підлягають включенню до податкового кредиту витрати, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) або банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За п.п.7.4.1 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається з суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 цього Закону та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-  придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,  а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

НВПП "Днепр-2" доведені, ДПІ у м. Херсоні під час перевірки підтверджені та не оспорюються під час провадження у адміністративній справі факти і отримання від приватного підприємця Кочмар П.М. та ТОВ "Регіон-Агро" податкових накладних з ПДВ і оплати НВПП "Днепр-2" на користь приватного підприємця Кочмар П.М. і ТОВ "Регіон-Агро" вартості придбаного товару, складовою якої є ПДВ.

Зменшення контролюючим органом позивачу суми відшкодування з ПДВ, визначення податкового зобов'язання та штрафу відбулося у зв'язку з твердженням про те, що постачальники підприємця Кочмар П.М. та ТОВ "Регіон-Агро" –контрагентів позивача не декларували та не сплачували податкові зобов'язання, кореспондуючий яким спірний податковий кредит позивач формував після ланцюга відносин.

Зміст наведених статей Закону про ПДВ свідчить, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця на суму бюджетного відшкодування.

Відповідач не встановив несплати  ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові органи не можуть нараховувати покупцю податок на додану вартість, застосовувати штраф, зменшувати покупцю бюджетне відшкодування з ПДВ при  несплаті цього податку продавцем, а тим паче особою, у якої товар попередньо набуто цим продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для зменшення, нарахування, застосування у саме таких обставинах: з такими обставинами законодавство не пов'язує можливості такого зменшення, нарахування, застосування.

Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

Надмірність сплати ПДВ у оцінюваному випадку також має місце: за визначенням у п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ  бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,  передбачених цим Законом - якраз згаданим п.п.7.7.1 ст.7 Закону про ПДВ передбачений такий випадок, який трапляється в разі наявності від'ємного значення суми, розрахованої за  п.п.7.7.1 ст.7 Закону про ПДВ, і не залежить, як вже вказано, від сплати чи несплати ПДВ іншою ніж цей платник особою - особою, в якої набував товар продавець.

Розуміючи формально  не визнану прецедентність права на Україні, та все ж приймаючи до уваги:

а) що різна судова практика застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах є підставою за ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду Верховним Судом України постанов Вищого адміністративного суду України (така ж по суті процесуальна норма є і в господарському процесі);

б) прецедентною є практика Європейського суду з прав людини, а за ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права -

          - суд обґрунтовано вважає, що застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах має бути однаковим - правильним. При цьому суд лише констатує, що розуміння у цій справі змісту нормативних актів, щодо достатності підстав виникнення права податкового кредиту з ПДВ, підстав для бюджетного відшкодування з ПДВ, розмежування відповідальності покупців і продавців у сфері  оподаткування податком на додану вартість, співпадає з таким же їх застосуванням при вирішенні аналогічних питань у Постанові Верховного Суду України від 26.09.2006р. за результатами вирішення скарги ТОВ "Квадрант" про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.04.2006р. у справі за позовом ТОВ "Квадрант" до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення.

Задовольняючи позов, суд відносить судовий збір у справі на Державний бюджет України.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

постановив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003962301/1 від 14.08.2006р., щодо зменшення Державною податковою інспекцією у м. Херсоні  Науково-виробничому  приватному підприємству "Днепр-2" на 170833грн. 34коп.  бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначення 12730грн. 40коп. податкового зобов'язання  з податку на додану вартість та 1273грн. 04коп. штрафу.

3. Повернути Науково-виробничому  приватному підприємству "Днепр-2" (код 31006992) з Державного бюджету України 6грн. 80коп. зайво сплаченого держмита про що видати довідку.

4. Стягнути з Державного бюджету України (Уповноважений територіальний орган - Управління Державного казначейства у Херсонській області, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь Науково-виробничому  приватному підприємству "Днепр-2" (код 31006992, м. Херсон, вул. Радянська, 48, рахунок № 260092540, Обласна ФАКБ Соц. роз."Укрсоцбанк", код банку 352015) 3грн. 40коп. витрат зі сплати судового збору.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою позивача.

5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня  складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                                  В.В. Чернявський

                                                        У повному обсязі постанову

                                                                    складено  25.12.2006р.