Ухвала

від 01.10.2013 по справі 826/4904/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4904/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гідротехніка» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Торговий Дім «Гідротехніка» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, в якій відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий Дім «Гідротехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Промоптторг 1» за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04 грудня 2012 року за № 1120/22-8/32981244, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток, а саме: пп. 5.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 99 485, 00 грн. та встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.2.3, пп. 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 86 874, 60 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0014572208 від 18 грудня 2012 року яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 124 356, 00 грн. в тому числі за основним платежем - 99 485, 00 грн. та штрафні санкції - 24 871, 00 грн.;

- № 00145622208 від 18 грудня 2012 року яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 180 594, 00 грн. в тому числі за основним платежем - 86 875, 00 грн. та штрафні санкції - 21 719, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між TOB ТД «Гідротехніка» та TOB «Промоптторг 1» були укладені договори поставки № ПО-07041 від 07 квітня 2010 року, № ПОТ- 07053 від 07 травня 2010 року, № ПОТ - 0263 від 02 червня 2010 року, № ПОТ - 0173 від 01 липня 2010 року, № ПОТ - 05082 від 05 серпня 2010 року. Предметом договорів було постачання гідравлічного (насосного) обладнання.

Відповідно до змісту вказаних договорів, ТОВ «Промоптторг 1» зобов'язувалось поставити позивачеві товар, у строк не пізніше трьох робочих днів з моменту набрання договором чинності (пп. 2.1 Договорів). Кількість, якість та найменування товару визначалось накладною, яка є невід'ємною частиною договору (пп. 1.2 Договорів), а позивач зобов'язувався прийнять такий товар та оплатити протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження товару (пп. 4.3 Договорів).

Поставка товару підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних.

Оплата отриманих від ТОВ «Промоптторг 1» товарів здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень.

Отриманий товар від ТОВ «Промоптторг 1» поставлявся та зберігався на складських приміщеннях КП «Спецжитлофонд», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг.

Оплата послуг зберігання товару на складських приміщеннях КП «Спецжитлофонд» підтверджується копіями виписок з особового рахунку позивача, та копіями рахунків на оплату, які наявні в матеріалах справи.

В подальшому товар поставлений від TOB «Промоптторг 1» було реалізовано позивачем АТ «Нова лінія» що підтверджується видатковими накладними, транспортними накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей та рахунками - фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських договорів TOB «Промоптторг 1» було внесено до Єдиного державного реєстру і зареєстровано платником податку на додану вартість

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 статті 7 вищевказаного Закону України - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону України - датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону - до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Аналогічні положення закріплені й в діючому Податковому кодексі України, а саме в положеннях статей198, 138-139.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При вирішенні даної справи, суд враховую правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та TOB «Промоптторг 1», а саме, факт виконання вказаних договорів поставки підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, копіями платіжних доручень, копіями актів наданих послуг за зберігання товарів на складських приміщеннях КП «Спецжитлобуд», копіями банківських виписок на оплату за зберігання товару КП «Спец житлофонд», копіями договорів поставки.

Подальша реалізація позивачем отриманого товару АТ «Нова лінія», підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, транспортними накладними, рахунками фактури.

Тобто, з аналізу фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів поставки та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та валові витрати, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та контрагентом ТОВ «Промоптторг 1».

Колегія суддів зазначає, що скасування свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Промоптторг 1» відбулось 21 січня 2011 року, при цьому правовідносини між позивачем та ТОВ «Промоптторг 1» мали місце у період з квітня 2010 року по серпень 2010 року включно.

Наведені обставини свідчать, що на момент укладання договорів, ТОВ«Промоптторг 1» було не лише належним чином зареєстровано як суб'єкт господарювання, а й являлось платником податку на додану вартість.

Крім того, слід зауважити, що Вирок Печерського районного суду м. Києва, яким до кримінальної відповідальності притягнуто громадянина ОСОБА_3, у даному випадку також не може свідчити про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Промоптторг 1».

Як вбачається із змісту зазначеного вироку суду, підсудним фіктивно було створено ТОВ «Промоптторг 1», тобто без мети зайняття господарською діяльністю, при цьому у 2009 році ОСОБА_3 вийшов з числа учасників ТОВ «Промоптторг 1», а подальша діяльність товариства не була предметом розгляду даної кримінальної справи.

Відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що визнання винним директора контрагента позивача не спростовує той факт, що ТОВ «Промоптторг 1» та TOB ТД «Гідротехніка» мали належний правовий статус та могли займатися законною діяльністю.

Окрім того, необхідно зазначити, що вказаний вирок жодним чином не висвітлює взаємовідносини між TOB ТД «Гідротехніка» та TOB «Промоптторг 1», а тому він не має приюдиційного значення для вирішення даної адміністративної справи.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження TOB ТД «Гідротехніка» податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 04 грудня 2012 року № 1120/22-8/32981244 про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.