Рішення

від 23.09.2013 по справі 901/2419/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.2013 Справа №901/2419/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" (вул. Дружби, 6, с. Трипілля, Обухівський район, Київська обл., 08722; вул. Хрещатик, 44, поверх 3, м. Київ)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" (вул. Українська, 21, м. Феодосія, АР Крим, 98100)

про стягнення 335745 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Шалахіна А.А, довіреність №б/н від 20.09.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 19 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" 335745,00 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 229 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 610, 611, 614 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Технопласт" своїх зобов'язань за договором на пайову участь у будівництві укладеного між відповідачем та відкритим акціонерним товариством «Укренергомеханізація», у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем, який придбав право вимоги за договором про відступлення права вимоги від 24 травня 2013 року, укладеним між останнім та публічним акціонерним товариством «Укренергомеханізація», утворилась заборгованість в розмірі 200000,00 грн. несплата якої новому кредитору у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення до суду з вимогами про її примусове стягнення з нарахованими на суму заборгованості інфляційними втратами та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Через неявку сторін у судове засідання суд, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладав, про що 13 серпня 2013 року та 27 серпня 2013 року виніс відповідні ухвали.

У судове засідання, що відбулось 23 вересня 2013 року, з'явився представник позивача, який наполягав на заявлених позовних вимогах та надав витребувані ухвалами суду документи.

Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки Головного управління регіональної статистики державної служби статистики України місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" є адреса: вул. Українська, 21, м. Феодосія, АР Крим, 98100. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Технопласт" (за договором сторона 1) та відкрите акціонерне товариство "Укренергомеханізація" (за договором сторона 2) уклали договір на пайову участь у будівництві, відповідно до пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона 1 приймає сторону 2 у пайове будівництво гаражів для збереження човнів з підсобними приміщеннями та відпочинку на земельній ділянці, щознаходиться в АР Крим, м. Феодосія, район мису Іллі та маяка, кадастровий номер земельної ділянки 0111600000010070147 (надалі - об'єкт), шляхом фінансування стороною 2 цього будівництва в обсягах та в порядку, що передбачені цим Договором.

У пункті 1.3 договору сторони узгодили, що строк закінчення будівництва і здачі об'єкту в експлуатацію червень 2008 року.

Згідно пункту 1.4 договору протягом 10 днів після закінчення будівництва об'єкту і здачі його в експлуатацію сторона 1 зобов'язується передати стороні 2 у власність окремий елінг у об'єкті, з наданням усіх необхідних документів на елінг, а також сприяти стороні 2 в оформленні права власності на даний елінг.

Передачу елінгу від сторони 1 до сторони 2, сторони домовились оформити підписанням акту приймання-передачі.

У розділі 2 договору сторони визначили порядок фінансування пайового будівництва стороною 2. Так, відповідно до пункту 2.1 фінансування пайового будівництва здійснюється стороною 2 поетапно, шляхом внесення грошових коштів до каси сторони 1 або їх перерахуванням на розрахунковий рахунок сторони 1 у строк до передачі елінгу стороні 2.

Відповідно до пункту 4. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами.

Строк цього Договору починає свій перебіг у день, визначений у пункті 4.1 цього договору та закінчується в день підписання сторонами акту приймання-передачі елінгу відповідно до пункту 1.4. даного договору, але у будь-якому випадку цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов цього договору.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 4.2, 4.3).

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Технопласт" у грудні 2007 року виставив відкритому акціонерному товариству "Укренергомеханізація" рахунок №ТМ-0000159 на суму у розмірі 1500444,00 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Укренергомеханізація", у свою чергу, на виконання умов договору перерахувало відповідачу 200000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20 грудня 2007 року.

Докази виконання відповідачем умов договору, укладеного з відкритим акціонерним товариством "Укренергомеханізація", на час розгляду спору сторонами представлені не були та в матеріалах справи на момент прийняття рішення відсутні. Отже, у відповідача виникло зобов'язання повернути отримані за договором про пайову участь у будівництві грошові кошти.

Крім того, судом встановлено, що 24 травня 2013 року публічне акціонерне товариство «Укренергомеханізація» (за договором сторона 1) та товариство з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" (за договором сторона 2) керуючись статями 512- 519 Цивільного кодексу України уклали договір про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1 якого, сторона 1 як первісний кредитор передає, а сторона 2 як новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором згідно договору про пайову участь у будівництві від 12 грудня 2007 року (основний договір), укладеному між стороною 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Технопласт» (за договором - боржник).

За цим договором сторона 2 одержує право замість сторони 1 вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором. При цьому, сторони домовились спільно визначати порядок та умови погашення боргу (пункти 1.2, 1.3 договору).

У розділі 2 публічне акціонерне товариство «Укренергомеханізація» та товариство з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" закріпили свої права та обов'язки, зокрема, сторона 1 повинна передати стороні 2 всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору. Сторона 1 несе зобов'язання щодо інформування боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного договору, шляхом надсилання копії цього договору рекомендованим поштовим відправленням або вручення особисто під розписку представнику боржника. Сторона 2 отримані кошти від погашення боргу в направляє на заходи, що визначаються стороною 1. Частина коштів у розмірі 5% від стягнутого боргу залишається у розпорядженні Сторони 2.

Сторони договору про відступлення права вимоги дійшли згоди, що відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору (пункт 4.3).

На виконання умов договору про відступлення права вимоги публічне акціонерне товариство «Укренергомеханізація» листом за вих. №27/05 від 27 травня 2013 року повідомило боржника (відповідача по справі), що згідно умов договору відступлення права вимоги від 24 травня 2013 року (копія якого додавалась до листа) кредитором щодо всіх грошових зобов'язань, що випливають із договору від 12 грудня 2007 року, є товариство з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс", у зв'язку з чим, боржнику запропоновано добровільно виконати своє грошове зобов'язання, перерахувавши на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" суму заборгованості (а.с. 19).

Аналогічну вимогу боржнику було направлено і 27 червня 2013 року у листі за вих. №27/06, що підтверджується квитанцією поштового відділення від 27.06.13 №6096 (а.с. 65).

Стверджуючи, що у добровільному порядку сума заборгованості у розмірі 200000,00 грн., що виникла на підставі договору на пайову участь у будівництві товариством з обмеженою відповідальністю "Технопласт" новому кредитору оплачена не була, останній скористався своїм правом на звернення до суду з метою примусового стягнення всієї суми боргу з нарахованими на неї інфляційними втратами та 3% річних.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, предметом спору у справі є вимога про захист цивільних прав нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" у зобов'язанні за договором на пайову участь у будівництві, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Технопласт" та відкритим акціонерним товариством "Укренергомеханізація".

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором на пайову участь у будівництві, укладеного з відкритим акціонерним товариством "Укренергомеханізація", на час розгляду спору належним чином не виконав, у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів передачі елінгу від сторони 1 до сторони 2 за основним договором (акт приймання-передачі) не надав, як не надав і доказів повернення отриманих від відкритого акціонерного товариство "Укренергомеханізація" грошових коштів.

Згідно з частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 Цивільного кодексу України).

У свою чергу частиною 1 статті 513 названого кодексу встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до приписів статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із регламентації вищенаведених правових норм в сфері відносин з відступлення права вимоги, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання. При цьому зміст основного зобов'язання, яке стало предметом уступки права вимоги, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Також, законодавець визначив, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Втім, в тексті договорів відсутні будь-які обмеження щодо зміни кредитора, зокрема і щодо обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні.

Також, слід зазначити, що договір про відступлення права вимоги є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Як вже зазначалось судом, про нового кредитора товариство з обмеженою відповідальністю "Технопласт" було повідомлено листами від 27 травня 2013 року та 27 червня 2013 року.

Будь-яких обмежень на передачу права вимоги нарахувань інфляційних, а також 3% річних, не встановлено.

Разом з тим, з часу відступлення права вимоги заборгованість, яка виникла за відповідачем складає 200000,00 грн. та останнім не погашалась. Докази зворотного на час розгляду справи відповідачем представлені не були, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо повного повернення грошових коштів за договором про пайову участь у будівництві на суму 200000,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем спірної суми основної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 200000,00 грн. на користь нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" підлягають задоволенню.

Саме з цієї суми заборгованості слід виходити, розраховуючи інші заявлені позовні вимоги у даній справі.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 32745,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 113000,00 грн.

При розгляді вказаних вимог, судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі, та встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 30032,88 грн., а не 32745,00 грн. як обчислено позивачем. Також, судом перевірено й розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача складає 71400,00 грн., а не 113000,00 грн. як обчислено позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 200000,00 грн. основного боргу, 71400,00 грн. інфляційних втрат та 30032,88 грн. - 3% річних.

Слід зазначити, що позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 335745 грн. за яку повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 6714,90 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом частково у загальній сумі 301432,88 грн., а відтак, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір частково у розмірі 6028,66 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23 вересня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 30 вересня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" (вул. Українська, 21, м. Феодосія, АР Крим, 98100, код 32641756) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" (вул. Дружби, 6, с. Трипілля, Обухівський район, Київська обл., 08722; вул. Хрещатик, 44, поверх 3, м. Київ, код 36349093) 200000,00 грн. основного боргу, 71400,00 грн. інфляційних втрат, 30032,88 грн. - 3% річних та 6028,66 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний