Рішення

від 19.09.2013 по справі 910/16102/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16102/13 19.09.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СКБ"

до Державного підприємства "Златодар"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЦЯІНВЕСТБУД"

про стягнення 79 491,90 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача Йосипенко С.О. (дов. б/н від 11.02.13)

Від відповідача 1 не зявився

Від відповідача 2 не з'явився

В судовому засіданні 19.09.2013 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.08.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява вих. № 1079-08/13 від 20.08.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СКБ" (надалі - позивач) до Державного підприємства "Златодар" (надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЦЯІНВЕСТБУД" (надалі - відповідач 2) про стягнення 79 491,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 своїх обов'язків за договором транспортного експедирування №05/12/11-4с від 05.12.2011 належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в повному обсязі грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

18.01.2012 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач-1 поручився за виконання відповідачем-2 зобов'язання за договором транспортного експедирування №05/12/11-4с від 05.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/16102/13, розгляд справи призначено на 05.09.2013.

04.09.13 через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшло клопотання від відповідача 1 про залучення документів до матеріалів справи та про розгляд справи за відсутності відповідача 1.

В судове засідання, призначене на 05.09.2013, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 05.09.2013, представники відповідачів не з'явилися, витребувані судом докази представник відповідача 2 не подав, про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 19.09.2013

В судове засідання призначене на 19.09.2013 представник позивача з'явився , підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 19.09.2013 не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.20111 між позивачем (надалі - експедитор) та відповідачем2 (далі по тексту - кліент) (разом - сторони), було укладено договір транспортного експедирування №05/12/11-4с (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір), згідно умов п. 1.1. якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу клієнта, а клієнт зобовязуєтья прийняти та оплатити послуги та відшкодувати експедитору витрати, пов'язані з наданням послуг з умовами, що передбачені цим договором.

Згідно умов додаткової угоди № 1 до договору позивач був зобов'язаний організувати та перевести 2000+/-1% тон пшениці для відповідача2 за ціною 183 грн. за одну тону, а оплата послуг здійснюється на підставі рахунку у визначений у рахунку строк.

За наслідками перевезення було підписано акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 18.01.2012.

На умовах додаткової угоди до договору позивачем був виписаний рахунок від 18.01.2012 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), відповідно до якого відповідач-1 зобов'язаний був сплатити позивачу суму у розмірі 362 898,16 грн. за вищевказані послуги протягом місяці, тобто до 18.02.2013.

Однак, в порушення умов договору відповідачем-2 оплату за надані послуги було здійснено частково на суму 284 406, 26 грн., а отже заборгованість відповідача-2 перед позивачем становить: 78 491,90 грн.

Згідно наявного акту звірки розрахунків між підприємствами за договором №05/12/11-4с від 05.12.2011 відповідач-2 визнає заборгованість в сумі 78 491, 90 грн. (належним чином засвідчена копія містить в матеріалах справи.)

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем-2 не було у повному обсязі сплачено вартість отриманих послуг, в зв'язку з чим у відповідача-2 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 78 491,90 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем-2 взятих на себе господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем-2 позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 78 491,90 грн.

Крім того 18.01.2012 між позивачем (надалі - кредитор) та відповідачем-1 (надалі - поручитель)було укладено договір поруки (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання грошового обов'язку Державним підприємством «Златодар» (надалі - боржник), що виник з договору транспортного експедирування № 05/12/11-4с від 05.12.2011.

Пунктом 4.1 договору поруки визначено розмір поруки в сумі що не перевищує 1 000 грн.

При порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання в забезпеченій частині (п. 5.1.1 договору поруки).

Згідно наявного акту звірки розрахунків між підприємствами за договором поруки від 18.01.2012 відповідач-1 визнає заборгованість в сумі 1 000 грн. (належним чином засвідчена копія містить в матеріалах справи.)

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже судом встановлено факт наявності порушень відповідачем-1 взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів 1 та 2 солідарно.

Керуючись ст.ст. 33,42, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Златодар" (19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка буд. 47, ідентифікаційний код 00952545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СКБ" (адреса: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39-41, кім. 1609, ідентифікаційний код: 37634188) суму заборгованості у розмірі 78 491 (сімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 90 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЦЯІНВЕСТБУД" (01133, м. Київ, пров. Лабороторний, буд. 1, кім. 173, ідентифікаційний код 35849311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СКБ" (адреса: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39-41, кім. 1609, ідентифікаційний код: 37634188) суму заборгованості у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства "Златодар" (19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка буд. 47, ідентифікаційний код 00952545) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЦЯІНВЕСТБУД" (01133, м. Київ, пров. Лабороторний, буд. 1, кім. 173, ідентифікаційний код 35849311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СКБ" (адреса: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39-41, кім. 1609, ідентифікаційний код: 37634188) судовий збір в сумі - 1720 грн. (одна тисяча сімсот двадцять ) 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.09.2013

Суддя М.О. Лиськов