Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/17184/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17184/13 23.09.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКРО-ТЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛАНД ГРУП"

про стягнення 59 311,78 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Германович І.М. (дов. № 27 від 17.09.2013)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

05.09.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКРО-ТЛ" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛАНД ГРУП" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду № 60 від 26.09.2011 в сумі 59 311,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/17184/13, розгляд справи призначено на 23.09.2013.

20.09.2013 через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також повідомив суд, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 23.09.2013, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 23.09.2013, представник відповідача не з'явився.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2011 між Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКРО-ТЛ" (надалі за текстом - замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛАНД ГРУП" (надалі за текстом - підрядник) був укладений контракт підряду № 60 (далі за текстом - договір)(належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується власними та залученими силами та засобами, на свй ризик, якісно у встановлений даним договором термін виконати роботи по облаштуванню бетонної дороги згідно проектної документації, ДБН та завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану підрядником роботу.

21.10.2011 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору , у якому змінили та визначили порядок розрахунків.

Відповідно до п. 1.1. вказаної додаткової угоди оплата робіт за договором здійснюється платежами:

1 платіж у розмірі 120 000 грн. здійснюється після виконання 300 м 2

2 платіж у розмірі 100 000 грн. здійснюється після виконання 1 100 м 2

3 платіж у розмірі 100 000 грн. здійснюється після виконання 1 650 м 2

4 платіж у розмірі 64 854,10 грн. здійснюється після виконання предмету договору підряду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перерахував відповідачу у якості оплати за виконання робіт 504 500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1689 від 28.09.2011, № 1759 від 25.10.2011, № 1750 від 21.10.2011, №56 від 14.11.2011 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

26.09.2011 між сторонами було укладено додатковий договір.

Згідно з п. 1 додаткового договору сторони погодили, що відповідно до Договору № 60 від 26.09.2013 відповідача зобов'язався облаштувати в строк до 29.10.2013 2154,24 м 2 бетонної дороги згідно проектної документації на об'єкті - виробничо-складський комплекс для виготовлення комплектуючих та монтажу вікон у Новограді Волинському по вул. Генерала Ільїна, 4 і здати їх позивачу по актах виконаних робіт. Вказане зобов'язання відповідач у визначені договором строки в повному обсязі не виконало.

Однак, відповідач виконав по цьому договору роботи по облаштуванню тільки 1650 м 2 бетонної дороги з 2154,24 м 2 передбачених договором, про що складено 04.04.2013 акт прийняття виконаних робіт. Вартість виготовлених 1650 м 2 бетонних доріг за цим договором становить 442 200,00 грн. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Як вже зазначалося, позивач на виконання вимог договору №60 від 26. 09.2011 перерахував відповідачу 504 500,00.

Отже, з урахуванням укладеного Акту приймання-передачі робіт від 04.04.2013 відповідач має повернути позивачеві заборгованість в розмірі 62 300,00 грн.

Пунктом 2 додаткового договору визначено, що відповідач у строк до 30.04.2013 повертає позивачу 62 300,00 грн., а в разі не сплати у цей строк відповідач, сплачує позивачу додатково проценти від несплаченої суми в розмірі 15 % річних за весь період несплати.

15.05.2013 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 16 про повернення коштів у повному розмірі в строк до 20 травня 2013 року. Відповідач після отримання вимоги частково погасив борг у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується випискою за рахунками станом на 29.05.2013.

30.05.2013 позивач надіслав відповідачу лист № 17, у якому повторно звертається із вимогою про погашення заборгованості у повному обсязі та нагадує, що термін оплати минув ще 30.04.2013.

Однак, всупереч умовам додаткового договору, відповідач у подальшому повернення коштів не здійснював. Станом на 22.07.2013 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 60 від 26.09.2011 становить 57 300,00 грн.

Виходячи з вище викладеного, беручи до уваги, заяву відповідача про визнання позову в повному обсязі, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано зобов'язання, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунок боргу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи яких доказів оплати заборгованості за контрактом, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором підряду № 60 від 26.09.2011 сумі 57 300 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 954,48 грн. 15 відсотків річних та 57,30 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 додаткового договору, передбачено, що у разі несплати в строк до 30.04.2013 суми заборгованості, відповідач додатково сплачує проценти від несплаченої суми в розмірі 15% річних за весь період несплати.

При здійсненні перевірки розрахунку інфляційних втрат та 15% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛАНД ГРУП" (02068, м. Київ, вул.. Промислова,2 ; ідентифікаційний код: 23392793) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь на Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКРО-ТЛ" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355; ідентифікаційний код 32126566) 57 300 (п'ятдесят сім тисяч триста) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 954 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 48 коп. - 15%річних, 57 (п'ятдесят сім) 30 грн. - інфляційних втрат, та 1 720 грн. (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.09.2013

Суддя М.О. Лиськов