Рішення

від 19.09.2013 по справі 910/11315/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11315/13 19.09.13

За позовомКиївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України До Приватного підприємства «Центр побутового обслуговування» Простягнення 53 581,45 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури Пантюхов О.В. - за посв.

Від позивача Толмачова О.Ю. - за дов.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулась до суду в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Центр побутового обслуговування» 50419,20 грн. основного боргу, 2 245,18 грн. пені, 100,69 грн. інфляційних витрат, 816,38 грн. 3% річних, а всього 53 581,45 грн. заборгованості за договором № 14/2012 від 25.09.2012р.

В процесі розгляджу справи, представник прокуратури надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 17.09.2013 № 6-2775вих.13, в якій просить стягнути з відповідача 24 929,60 грн. основного боргу, 3557,48 грн. пені, 768,50 грн. 3% річних, а всього 29 254,84 грн. заборгованості за договором № 14/2012 від 25.09.2012р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 29 254,84 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 13.06.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалами суду від 02.07.2013, 16.07.2013, 30.07.2013р. не подав. Водночас, ухвали суду від 13.06.2012, 02.07.2013, 16.07.2013 та від 30.07.2013р. направлені на адресу відповідача - ПП «Центр побутового обслуговування»: 03164, м. Київ, вул.. Московська, 45/1. Однак ухвала про порушення провадження у справі від 13.06.2013р. , вручена уповноваженому «Самохвалова», а ухвали суду від 02.07.2013, 16.07.2013 та 30.07.2013р. повернуті суду органами зв'язку з відміткою „за закінченням встановленого строку зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі визначених ним осіб суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Приписами ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі визначених ним осіб до Приватного підприємства «Центр побутового обслуговування».

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Приватним підприємством «Центр побутового обслуговування» було укладено попередній договір № 14/2012р.

Відповідно до п.1 позивач зобов'язується протягом шести місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому основний договір оренди нерухомого військового майна - не житлового приміщення, загальною площею 139,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв.. № 33, на умовах встановлених даним договором.

Згідно п.1.1. договору відповідач до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням.

Пунктом 2.3.5. договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.4.3.2. договору за виконання майна відповідач на підставі виставлених рахунків, сплачує на розрахунковий рахунок позивача, плату в розмірі 7 377,60 грн. в місяць.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що зобов'язання по сплаті визначені пунктом 4.3.2. відповідач повинен виконати до 5 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.3.4. договору, своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату передбачену цим договором.

Згідно п.6.2. договору, плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідач використовуючи майна позивача з вересня 2012 року по квітень 2013 року включено прострочував платежі, в саме не сплачував встановлену договором орендну плату.

Суду доведено, що з метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача були направлені претензії № 02-06/2042 від 17.07.2012 року та № 02-06/2078 від 04.10.2012 року з вимогою оплатити за надані послуги, проте жодної відповіді на зазначені претензії на адресу Позивача не надходило і заходів щодо погашення заборгованості з боку Відповідача вжито не було.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Попередній договір № 14/2012 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.4.3.2. договору за виконання майна відповідач на підставі виставлених рахунків, сплачує на розрахунковий рахунок позивача, плату в розмірі 7 377,60 грн. в місяць.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що зобов'язання по сплаті визначені пунктом 4.3.2. відповідач повинен виконати до 5 числа місяця наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період з вересня 2012р. по серпень 2013р. у розмірі 24929,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 5.1. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

Проте відповідач свого обов'язку зі спати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за період з червня по серпень 2013р. становить 24929,60 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за попереднім договором оренди № 14/2012 у сумі 24929,60 грн. за період з червня пол. Серпень 2013р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.6.2. договору, плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.1. договору № 14/2012 від 25.09.2012р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 3557,48 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 768,50 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

За таких обставин, уточнені позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартино-експлуатаційне Управління Міністерства оборони України задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи прокурор довів суду, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги прокурора задоволені, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується в Державний бюджет України з відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Центр побутового обслуговування» (03164, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 36147364) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ. а/с 37, вул. Ав.Антонова, 2/32, корп. 97, код ЄДРПОУ 22991617) 24 929 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 60 коп. орендної плати, 3 557 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 48 коп. пені, 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 50 коп. 3% річних.

Стягнути з Приватного підприємства «Центр побутового обслуговування» (03164, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 36147364) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.09.2013р.