Постанова

від 19.09.2013 по справі 826/13129/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2013 року 14:00 № 826/13129/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Інженер-Сервіс») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року № 0000922230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 3 109 011 грн., в тому числі сума основного зобов'язання 2 907 303грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 201 708 грн. та № 0000912230 від 19.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1316 050,25 грн., в тому числі сума основного зобов'язання 1 057 713,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 258 337,25 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Інженер-Сервіс» обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті при невірному з'ясуванні обставин та неповному дослідженні документів, з порушенням вимог та невірним застосуванням норм чинного законодавства з питань оподаткування, а тому, вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та мають бути скасованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, вважає, що для задоволення позову не має підстав, оскільки під час проведення перевірки не встановлено підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників ТОВ «Інженер-Сервіс», що свідчить про те, що правочини, укладені між ТОВ «Інженер-Сервіс» з контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для податкового обліку у вказаних операціях.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Інженер-Сервіс» зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 18.12.2000 року за № 13152. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31201484.

ТОВ «Інженер-Сервіс» взято на облік у органах державної податкової служби 26.12.2000 року та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за № 16077/1575.

У періоді, що перевірявся відповідно до свідоцтва 27.02.2011 року, позивач, зареєстрований як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 312014826596.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі направлень від 15.05.2013 року №1537/22-30, від 15.05.2013 року №1538/22-30, від 15.05.2013 року №1542/22-30, від 15.05.2013 року №1541/22-30, від 15.05.2013 року №1536/22-30, від 15.05.2013 року №1540/22-30, від 15.05.2013 року №1539/22-30 згідно з п.75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інженер-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.06.2013 року №1700/22-30/31201484 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інженер-Сервіс» (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), та п. 138.2 ст. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 2 907 303,00 грн., в тому числі, по періодам: 1 квартал 2011 року у розмірі 1 990 072,00 грн., 2 квартал 2011 року - 28 023,00 грн., 4 квартал 2011 року - 82380,00 грн., І квартал2012 року - 439 915,00 грн., 2 квартал 2012 року - 366 913,00 грн.;

п. 187.1 ст. 187, п. 198.1-198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму - 1057713,00 грн., в тому числі, за квітень 2011 року - 24368,00 грн., лютий 2012 року - 77536,00 грн., березень 2012 року - 431239,00 грн., за квітень 2012 року - 524570,00 грн.;

п. 2.8 р. 2, п.п. 3.5 р. 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року (із змінами та доповненнями).

У акті перевірки податковий орган, серед іншого, зазначив про безпідставність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту за господарськими операціями, які здійснені на підставі договорів, укладених між позивачем та ТОВ «МБК Сіленд» (код ЄДРПОУ 33942269), ТОВ «ТД «Компанія «Вибір» (код ЄДРПОУ 36473636), ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1» (код ЄДРПОУ 35919577), ТОВ «Бліском (код ЄДРПОУ 34521132), ТОВ «Компанія «Універсал Продакшн» (код ЄДРПОУ 36820323), які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заперечення з доданими до них копіями первинних документів, проте їх було залишено без задоволення.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000922230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 2 907 303,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 201 708,00 грн. та № 0000912230 від 19.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним зобов'язанням в розмірі 1057 713,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 258 337,25 грн.

Позивач не погоджується з визначеними у вказаних повідомленнях-рішеннях сумами грошових зобов'язань та вважає, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві безпідставно визначила суму грошового зобов'язання ТОВ «Інженер-Сервіс» за результатами перевірки, а також прийняла необґрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «ТД Компанія «Вибір» (код ЄДРПОУ 36473636), а саме між позивачем та ТОВ «ТД Компанія «Вибір» укладено договір № 2303-3 на поставку обладнання від 23.03.2011 року (далі - Договір № 2303-3), відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ТД Компанія «Вибір») за плату передає у власність по замовленню покупця (ТОВ «Інженер-Сервіс») технологічне обладнання.

На виконання вимог, визначених пунктами 2.1 - 2.4 Договору № 2303-3 позивачем надано до суду копії видаткових накладних: № РН-0000017 від 31.03.2011 року, № РН-0000025 від 21.04.2011 року, № РН-0000016 від 22.04.2011 року, № РН-0000014 від 22.04.2011 року, № РН-0000013 від 22.04.2011 року, № РН 0000018 від 22.04.2011 року, РН-0000015 від 29.04.2011 року; товарно-транспортна накладна від 31.03.2011 року, копії податкових накладних від 23.03.2011 року № 6, від 24.03.2011 року № 8, від 25.03.2011 року № 9, від 29.03.2011 року № 10, 30.03.2011 року № 11, звіти по рахункам 26002052604444 за 23.03.2011 року, за 24.03.2011 року, за 25.03.2011 року, за 29.03.2011 року, за 30.03.2011 року, рахунки-фактури №СФ-0000154 від 22.03.2011 року, № СФ-0000156 від 24.03.2011 року, №СФ-0000158 від 25.03.2011 року, № СФ-0000160 від 29.03.2011 року, № СФ-0000162 від 30.03.2011 року.

Крім того, як встановлено судом, податковим органом здійснювалась перевірка щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ТД Компанія «Вибір» за вказаним вище договором за період березень, червень 2011 року, результати якої оформлено актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03.04.2012 року № 36/22-90/31201484.

На підставі даного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 року № 0000952290, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість на суму 453 225 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 року по справі №2а-11350/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення від 20.04.2012 року № 0000952290.

В межах розгляду адміністративної справи № 2а-11350/12/2670, судами першої та апеляційної інстанції надавалась оцінка всім господарським операціям, що були здійсненні між позивачем та ТОВ «Компанія «Вибір» за період з березня по вересень 2011 року, як таких що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договору та підтверджено реальність і відповідність вимогам податкового законодавства господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД Компанія «Вибір» на підставі Договору № 2303-3 на поставку обладнання на загальну суму 1 682 818,00 грн.

Зокрема, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні, які містились в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Таким чином, враховуючи те, що в межах зазначеної адміністративної справи було встановлено відповідність вимогам податкового законодавства господарських операцій ТОВ «Інженер-Сервіс» з ТОВ «ТД Компанія «Вибір» за квітень 2011 року, рішення по даній справі набрало законної сили, отже є такими, що не підлягаю доказуванню. А тому, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для відповідного збільшення грошових зобов'язань за податком на прибуток та включення даної суми таких зобов'язань до загальної суми, що визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з підприємством-продавцем ТОВ «МБК «Сіленд» (код ЄДРПОУ 33942269).

Згідно акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Інженер-Сервіс» безпідставно включено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТОВ «МБК «Сіленд», перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу та придбання товарів (послуг) підприємствами та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період перевірки, а тому перевіряючи стверджують про завищення позивачем своїх витрат на суму 6 481 466,00 грн.

Однак, суд, дослідивши та надавши оцінку письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, не може погодитись з таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «МБК «Сіленд» (Постачальник) укладено договір №1712/2010 від 17.12.2010 року на поставку обладнання: знімального обладнання, згідно переліку, вказаному у Додатку №1 до вказаного Договору) загальною вартістю 326 253,22 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору №1712/2010 Постачальник виставив рахунок-фактуру №0000223 від 21.12.2010 року, який Покупець оплатив 21-24, 27 грудня 2010 року, що підтверджується звітами по дебетових та кредитових операціях по рахунку позивача 26002052604444 за відповідний період. За фактами оплати Постачальником виписані податкові накладні № 268 від 24.12.2010 року, № 271 від 27.12.2010 року, № 258 від 23.12.2010 року, № 257 від 22.12.2010 року, № 255 від 21.12.2010 року.

Поставка вказаного вище обладнання здійснена 18.01.2011 року шляхом передачі товару представнику Покупця, який самостійно здійснив його доставку на адресу підприємства, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 18.01.2011 року та товарно-транспортною накладною від 18.01.2011 року.

Між ТОВ «Інженер-сервіс» (Покупець) та ТОВ «МБК «Сіленд» (Постачальник) укладено договір № 2012/2010 від 20.12.2010 року на поставку обладнання, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, поставити Покупцю обладнання, визначене Специфікацією №1 до Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі сплатити та прийняти його у власність.

Загальна вартість обладнання, поставка якого є предметом Договору, складає 934 742,54 грн. і повинна бути сплачена до 31.12.2010 року на підставі виставленого рахунку (п.2.2. Договору № 2012/2010).

На виконання умов Договору № 2012/2010 постачальник виставив рахунок-фактуру № 0000235 від 24.12.2010 року, який Покупець оплатив 27-29.12.2010 року, що підтверджується звітами по дебетових та кредитових операціях по рахунку позивача 26002052604444 за відповідний період. Постачальником на виконання умов Договору № 2012/2010 виписані податкові накладні № 273 від 27.12.2010 року, № 285 від 28.12.2010 року та № 286 від 29.12.2010 року. На підставі видаткової накладної №РН-0000005 від 25.01.2011 року, товарно-транспортної накладної від 25.01.2011 року здійснена поставка вказаного вище обладнання.

Між ТОВ «Інженер-сервіс» (Покупець) та ТОВ «БК «Сіленд» (Постачальник) укладено договір № 0501-3 від 05.01.2011 року на поставку обладнання, предметом якого є поставка за плату та передача у власність технологічного обладнання.

Відповідно до п.1.5. Договору № 0501-3 найменування, ціна, кількість обладнання, що постачається, вказуються у рахунках відповідно п.2.1. Договору.

Пунктом 2.1 Договору № 0501-3 передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, а поставка обладнання відбувається лише після повної оплати виставлених постачальником рахунків.

На виконання вказаних умов Договору позивачем надано копії рахунків-фактури №СФ-0000020 від 25.01.2011 р., №РН-0000022 від 18.02.2011 р., №СФ-0000007 від 18.01.2011 р., №СФ-0000010 від 19.01.2011 р., № СФ-0000015 від 21.01.2011 р., №СФ-0000016 від 21.01.2011 р., №СФ-0000009 від 18.01.2011 р., №СФ-0000006 від 17.01.2011 р., №СФ-0000012 від 20.01.2011 р., №СФ-0000013 від 20.01.2011 р., №СФ-0000026 від 27.01.2011 р., №СФ-0000027 від 28.01.2011 р., №СФ-0000018 від 24.01.2011 р., №СФ-0000019 від 24.01.2011 р., також надано виписані постачальником податкові накладні №22 від 25.01.2011 р., №28 від 28.01.2011 р; № 5 від 18.01.2011 р., №8 від 19.01.2011 р., №9 від 19.01.2011 р., №16 від 21.01.2011 р., №17 від 21.01.2011 р., №6 від 18.01.2011 р., №3 від 17.01.2011 р., №14 від 20.01.2011 р., №15 від 20.01.2011 р., №26 від 27.01.2011 р., №27 від 28.01.2011 р., №19 від 24.01.2011 р., №20 від 24.01.2011 р. та видаткові накладні №РН-0000009 від 26.01.2011 р., №РН-0000012 від 31.01.2011 р., №РН-0000018 від 27.01.2011 р., № РН-0000019 від 27.01.2011 р., №РН-0000010 від 31.01.2011 р., №РН-0000007 від 26.01.2011 р., №РН-0000016 від 31.01.2011 р., №РН-0000017 від 31.01.2011 р., №РН-0000026 від 27.01.2011 р., №РН-0000027 від 31.01.2011 р., №РН-0000020 від 31.01.2011 р., №РН-0000021 від 31.01.2011 р.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що товари, що були придбані позивачем на підставі вище вказаних первинних документів в подальшому реалізовані третім особам, а саме - Іноземному підприємству « 1+1 продакшн», ПАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ», Київський університет культури та іншим, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, зокрема, договір № 2212/2010 від 22.12.2010 року на поставку телевізійного обладнання Київському університету культури, договора №1412/2010 від 14.12.2010 року, №2412-01/2010 від 24.12.2010 року на поставку обладнання ПАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ» тощо.

З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем правомірно задекларовано відповідні податкові зобов'язання як з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, що виникли внаслідок поставки товару на користь своїх контрагентів.

Відповідач також стверджує, що позивачем завищено витрати по взаємовідносинам з ТОВ «МБК «Сіленд» у ІІ кварталі 2012 року, що були сформовані на підставі договору від 02.02.2012 року № 0203-03ор на оренду обладнання та договору від 15.03.2012 року № 15/0312 на поставку обладнання, посилаючись на акт від 20.11.2011 року № 562/22-604/33942269 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МБК «Сіленд» з питань взаємовідносин з ТОВ «А-Квін» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, отриманий від ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Однак, щодо фактичних обставин взаємовідносин позивача та ТОВ «МБК «Сіленд» в ІІ кварталі 2012 року, суд оцінивши наявні докази в матеріалах справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Інженер-сервіс» (Орендар) та ТОВ «МБК «Сіленд» (Орендодавець) договору № 0203-ОЗор від 02.03.2012 року оренди обладнання, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві оренду плату.

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що метою оренди є використання Орендованого майна для технічного забезпечення запису телевізійних програм.

Згідно акту прийому-передачі обладнання від 02.03.2012 року ТОВ «МБК «Сіленд» передало, а позивач прийняв наступне обладнання: відеокамера Fujuinon A42X9.7 та відеокамера Canon J22ex7,6B, загальною вартістю 2 037420,00 грн., в тому числі, податку на додану вартість 339 570,00 грн.

Щодо підтвердження надавання послуг також судом досліджено копії актів надання послуг від 31.03.2012 р., від 31.05.2012 р., від 31.07.2012 р., від 31.08.2012 р., від 30.09.2012 р., від 31.10.2012 р., від 30.11.2012 р. та копії податкових накладних: № 36 від 29.03.2012 р., № 4 від 04.04.2012 р., № 8 від 16.05.2012 р., № 12 від 09.07.2012 р., № 21 від 22.08.2012 р., № 17 від 21.09.2012 р., № 11 від 12.10.2012 р., № 18 від 23.11.2012 р.

Зазначене спростовує твердження відповідача, що зазначені в акті перевірки стосовно того, що за вказаним вище договором оренди обладнання позивачу були надані послуги з оренди лише в квітні 2012 року.

В подальшому, відповідно до акту прийому-передачі обладнання від 30.11.2012 року відповідне обладнання було повернуто позивачем ТОВ «МБК «Сіленд».

Також, в квітні 2012 року позивачем отримано послуги оренди обладнання на загальну суму 190 845,00грн. на підставі акту надання послуг з оренди від 30.04.2012 року за Договором оренди обладнання № 1503-2ор від 15.03.2011 року.

Предмет даного Договору полягає в тому, що Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання (використання майна для технічного забезпечення запису телевізійних програм) та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві оренду плату.

Згідно акту прийому-передачі обладнання від 17.03.2011 року до Договору № 1503-02ор, ТОВ «МБК «Сіленд» передало, а позивач прийняв обладнання: відеокамера Fujinon A42X9.7, відеокамера Canon J22ex7,6B та штатив Sachtler Video 60Plus Studio.

Термін оренди в подальшому продовжувався на підставі Додаткової угоди № 1 від 16.05.2011 року, Додаткової угоди № 2 від 28.07.2011 року, Додаткової угоди № З від 28.12.2011 року.

Загальна вартість переданого в оренду майна становила 2 290 140,00 грн., в тому числі податку на додану вартість 381 690,00 грн.

Також, відповідні послуги підтверджені на підставі актів надання послуг оренди від: 31.03.2011 р., 30.04.2011 р., 31.05.2011р., 30.06.2011 р., 31.07.2011 р., 31.08.2011 р., 30.09.2011 р., 31.10.2011 р., 30.11.2011 р., 31.12.2011 р., 31.01.2012 р., 29.02.2012 р., 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., 31.05.2012 р., 31.07.2012 р., 31.08.2012 р., 30.09.2012 р., 31.10.2012 р., 30.11.2012 р.

На підтвердження правомірності віднесення позивачем послуг оренди обладнання за Договором № 1503-2ор сум до податкового кредиту, позивачем надано до суду отримані від ТОВ «МБК «Сіленд» податкові накладні: № 30 від 29.03.2011р., № 7 від 08.04.2011р., № 12 від 17.05.2011р., № 26 від 31.05.2011р., № 4 від 03.06.2011р., № 23 від 20.07.2011р., № 10 від 09.08.2011р., № 7 від 06.09.2011р., № 14 від 12.10.2011р., № 17 від 17.11.2011р., № 3 від 06.12.2011р., № 15 від 20.01.2012р., № 7 від 09.02.2012р., № 4 від 02.03.2012р., № 3 від 04.04.2012р., № 7 від 16.05.2012р., № 11 від 09.07.2012р., № 20 від 21.08.2012р., № 16 від 21.09.2012р., № 5 від 05.10.2012р., № 16 від 22.11.2012р.

По завершенню дії договору відповідне обладнання було повернуто ТОВ «МБК «Сіленд» на підставі Акту прийому-передачі обладнання від 30.11.2012 року.

Щодо спростування тверджень відповідача, який вважає, що позивачем не доведено факт придбання та використання товару та наданих послуг у господарській діяльності відповідно до укладеного договору від 15.03.2012 року № 15/03-12, суд зазначає наступне.

Так, позивачем укладено з ТОВ «МБК Сіленд» договір № 15/03-12 на поставку обладнання від 15.03.2012 року, предметом якого є поставка покупцю (ТОВ «Інженер-сервіс») обладнання згідно із Специфікацією №1 до Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором сплатити за обладнання та передати його у власність.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 15/03-12 приймання-передача обладнання оформляється видатковою накладною, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Визначений перелік обладнання, що визначений Специфікацією № 1 до Договору, був отриманий позивачем на підставі видаткової накладної № РН-0000056 від 10.04.2012 року, що наявна в матеріалах справи та товарно-транспортної накладної від 10.04.2012 року.

А щодо інших видаткових накладних , на які відповідач вказує, вони засвідчують факт отримання позивачем товару, що поставлявся ТОВ «МБК Сіленд» на виконання Договору на поставку обладнання №0501-3 від 05.01.2011 року.

Зведені дані, щодо руху товару, який був придбаний Позивачем у ТОВ «МБК Сіленд», витрати по яких були задекларовані Позивачем у 2 кварталі 2012р., наведено в додатку № 2 цієї позовної заяви.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що товари, що були придбані позивачем на підставі вище вказаних первинних документів в подальшому реалізовані третім особам, а саме - Іноземному підприємству « 1+1 продакшн», ТОВ ТРК «Студія « 1+1», ТОВ «Інтерпрофіт» та іншим, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, зокрема, договір № 0410-1 від 01.03.2012 року на поставку телевізійного обладнання ТОВ «ТРК «Український Молодіжно-Музичний Канал М1», договір №2904-1 від 29.04.2011 року поставки Іноземному підприємству « 1+1 продакшн», договір №1903-2 від 19.03.2012 року ТОВ «ТРК «Студія « 1+1» тощо.

Окрім того, податковим органом встановлено під час перевірки що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» (код ЄДРПОУ 35919577).

Податковим органом в акті перевірки вказано, що ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» за результатами звірки не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання придбаних товарів (послуг) по ланцюгу постачання.

Відповідачем отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт від 21.06.2012 року №2027/22-/359919577 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Снайпер Медіа» (код ЄДРПОУ 370033120) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, яким було встановлено, що ТОВ «Снайпер Медіа» незадекларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинам із ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1», відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Снайпер Медіа» та ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1», у зв'язку з чим не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1» з податку на додану вартість за період грудень 2011 року в частині придбаних у ТОВ «Снайпер Медіа» товарі (послуг).

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, вбачається що між позивачем та ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» укладено договір № 2810-2 від 28.10.2011 року

про надання послуг, відповідно до якого Рекламодавець (ТОВ «Інженер-сервіс») замовляє, а виконавець (ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1») за плату надає послуги з виготовлення рекламного відеоролику в обсязі, в порядку та на умовах передбачених даним договором та додатками до нього.

Відповідно до акту наданих послуг від 16.11.2011 року до Договору № 2810-2 ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» надав послуги з виготовлення рекламного відеоролику ТОВ «Інженер-сервіс», сторонами визначений термін надання послуг, вартість надання послуг, що становить на загальну суму 159 480,00 грн., в тому числі , податку на додану вартість - 26 580,00 грн. За даною господарською операцією ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» виписано податкову накладну від 16.11.2011 року № 4 на загальну суму 159 480,00 грн.

На підтвердження оплати позивачем наданих послуг підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку 26002052604444 за 28.11.2011 року. Вартість послуг становила 159 480,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість 26 580,00грн.

Крім цього, в листопаді 2011 року між позивачем та ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» укладено договір № 1811-2 про надання рекламних послуг.

Факт надання відповідних послуг підтверджується актом здачі прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ - 0000145 від 31.12.2011 року на загальну суму 302 330,40 грн., та актом здачі прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ - 0000101 від 31.11.2011 року на загальну суму 87 009,00 грн. Також надання послуг за Договором підтверджується ефірними довідками.

На підтвердження оплати позивачем наданих послуг підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку 26002052604444 за 07.12.2011 року.

З огляду на зазначене, суд критично розглядає посилання відповідача про завищення позивачем у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» в сумі 249 450 грн., оскільки позивачем надано всі належні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операції з контрагентом, ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» було здійснено на користь позивача всі послуги та надано відповідні роботи у жовтні-листопаді 2011 року.

Разом з тим, посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.06.2012 року №2027/22-/359919577 не береться судом до уваги, оскільки факт недекларування третьою особою своїх податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» в грудні 2011 року жодним чином не має ніякого впливу та не ставить під сумнів виготовлення ТОВ «Перший Альтернативний телеканал А1» відповідного ролика та надання відповідних послуг у листопаді 2011 року.

Що стосується правомірності формування витрат та формування податкового кредиту позивачем у взаємовідносинах з ТОВ «Бліском» (код ЄДРПОУ 34521132) за перевіряємий період, суд зазначає наступне.

Податковим органом під час перевірки встановлено, що в грудні 2011 року позивачем отримано від ТОВ «Бліском» інсталяційні та пусконалагоджувальні послуги згідно акту № ОУ-00045-1 від 16.12.2011 року на загальну суму 56 100 грн. та акту № ОУ-00045-2 від 16.12.2011 року на загальну суму 74 372,00 грн. Згідно відомостей наведених в акті перевірки, усі вказані роботи виконувались в межах Договору від 08.07.2011 року № 0807-001.

При проведенні перевірки відповідачем використано акт ДПІ у м. Житомирі від 20.03.2012 року № 1803/23-1/345211320100 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бліском» (код за ЄДРПОУ 34521132) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ АС «Буд Груп» (код 36251336) за грудень 2011 року, відповідно до даних якого на користь ТОВ «Бліском» від ТОВ «АСС «Буд Груп» було поставлено обладнання, факт отримання товару підприємством не доведено у зв'язку з відсутністю відповідних первинних документів, усі операції по поставці не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

При проведенні аналізу податковим органом податкової звітності ТОВ «Інженер-сервіс» встановлено розбіжності по задекларованих сумах податкового кредиту ТОВ «Бліском» та зазначено, що усі операції по поставці товарів ТОВ «Бліском» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача, тобто висновок перевіряючих ґрунтується виключно на висновку про «нереальність» поставки на користь ТОВ «Бліском» певного обладнання, що, як наслідок, жодним чином не передавалось позивачу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи послуги (роботи), що були надані позивачу ТОВ «Бліском» на підставі вище вказаних первинних документів реалізовані в подальшому, тобто позивач не був кінцевим споживачем результатів інсталяційних та пусконалагоджувальні робіт (послуг), що виконувались на користь ТОВ «Бліском», а виступав лише генеральним підрядником.

На підтвердження цього в матеріалах справи міститься договір поставки № 0107-1 від 01.07.2011 року, укладений між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Гамма консалтинг» (Покупець), відповідно до якого Постачальник бере на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт по монтажу , налаштуванню та підключенню товару, роботи по цьому договору виконуються власними та/чи сторонніми силами та матеріально-технічними засобами постачальника.

У зв'язку із зазначеною умовою позивачем, як Замовником, укладено з ТОВ «Бліском», як Виконавцем, договір № 01/08-001 від 01.08.2011 року, відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, виконавець приймає на себе зобов'язання в установлений строк власними чи/і залученими силами та матеріально-технічними засобами виконати комплекс робіт по поставці, монтажу та пусконалагоджуванню обладнання, специфікація якого викладена в Додатку № 1 до Договору, на об'єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7 .

Як встановлено судом з письмових доказів у справі, саме на виконання цього Договору, а не Договору від 08.07.2011 року № 0807-001, як було зазначено в акті перевірки, між позивачем та ТОВ «Бліском» підписано акт прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-00045-1 від 16.12.2011 року.

В подальшому, відповідні роботи передані позивачем на користь ТОВ «Гамма Консалтинг» на підставі акту наданих послуг № 747 від 19.12.2011 року.

Аналогічні договірні взаємовідносини існували між позивачем та ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія (ICTV)» (договір поставки № 0507-5 від 05.07.2011 року), ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» (договір поставки № 111947 від 05.07.2011 року).

Таким чином, суд не погоджується із висновком податкового органу щодо завищення позивачем у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Бліском» в сумі 108 726,00 грн., оскільки спростовується наданими позивачем належним чином оформленими первинними документами.

Окрім того, у перевіряємий період позивач також мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» (код ЄДРПОУ 36820323).

Посадовими особами податкового органу в акті перевірки вказано, що ТОВ «Інженер-Сервіс» (Покупець) та ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» (Продавець) укладено договір від 14.03.2012 року № 14/03-12 на поставку обладнання.

Проте, відповідачем зроблено висновок, що документально не підтверджено реальності здійснення господарських відносин між підприємствами, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, а усі правочини (договори), укладені з такими контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними.

Відповідачем отримано та використано під час перевірки акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 29.04.2013 року № 278/22-50/36820323 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «А-Квін» (код за ЄДРПОУ 3750660), їх реальність та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року».

В даному акті зазначено, що звіркою ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «А-Квін», їх вид, обсяг та розрахунки, тобто з акту перевірки вбачається що відповідачем в межах акту від 29.04.2013 року № 278/22-50/36820323 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» перевірялась виключно податкова інформація щодо взаємовідносин ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» з ТОВ «А-Квін», а не відносини позивача з ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн», первинні документи відповідачем не перевірядись.

Разом з тим, судом встановлено, що в жовтні 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» (Постачальник) укладено договір №0410/11 на поставку обладнання, предметом якого є поставка товару - технологічного обладнання.

На виконання умов Договору №0410/11 Постачальник виставив рахунки-фактури на оплату: № СФ-0000003 від 26.01.2012 р., № СФ-0000004 від 27.01.2012 р., № СФ-0000005 від 07.02.2012 р., № СФ-0000006 від 08.02.2012 р., № СФ-0000007 від 09.02.2012 р., № СФ-0000008 від 10.02.2012 р., № СФ-0000009 від 14.02.2012 р., № СФ-0000010 від 21.02.2012 р., № СФ-0000011 від 27.02.2012 р., № СФ-0000012 від 01.03.2012 р., № СФ-0000013 від 07.03.2012 р., № СФ-0000014 від 12.03.2012 р., № СФ-0000015 від 13.03.2012 р.

Здійснення оплати за виставленими рахунками підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача 26002052604444.

В підтвердження поставки обладнання за вказаним договором в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних № РН- 0000012 від 05.03.2012 р., № РН- 0000004 від 15.03.2012 р., № РН- 0000016 від 23.03.2012 р., № РН- 0000015 від 23.03.2012 р., № РН-0000017 від 23.03.2012 р., № РН- 0000013 від 23.03.2012 р., № РН- 0000006 від 26.03.2012 р., № РН- 0000007 від 26.03.2012 р., № РН- 0000010 від 26.03.2012 р., № РН-0000011 від 26.03.2012 р., № РН- 0000009 від 27.03.2012 р., № РН- 0000003 від 27.03.2012 р., № РН- 0000005 від 27.03.2012 р., № РН- 0000002 від 26.01.2012 р., № РН-0000014 від 13.02.2012 р.

Також, позивачем (Покупець) укладено з ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» (Постачальник) договір №14/03-12 на поставку обладнання від 14.03.2012 року, предметом якого є поставка обладнання згідно Специфікації №1, що є додатком до Договору.

Загальна вартість обладнання становить 3 391 385,34 грн. та має бути сплачена на підставі виставленого постачальником рахунку (п.2.2. Договору).

Згідно укладеного сторонами Додатку №1 до Договору №14/03-12, Додаткової угоди №1 від 28.03.2012 року та на підставі видаткової накладної №РН-0000018 від 10.04.2012 року товарно-транспортної накладної від 10.04.2012 року здійснена поставка вказаного вище обладнання.

Крім того, в подальшому відповідний товар був реалізований позивачем ПрАТ «Міжнародний медіа центр-СТБ», ТОВ «Телерадіокампанія «Україна» та інших.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що висновок акту перевірки про завищення позивачем у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012року по взаємовідносинам з ТОВ «Кінокомпанія «Універсал Продакшн» в сумі 2 094 835,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно п.п. 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, актів прийняття-передачі робіт (надання послуг), податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, звіти по дебетових та кредитових операціях по рахунку позивача, рахунки-фактури, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з ТОВ «МБК Сіленд», ТОВ «ТД «Компанія «Вибір», ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1», ТОВ «Бліском», ТОВ «Компанія «Універсал Продакшн».

Окрім цього, відповідач під час проведення перевірки не в повному обсязі досліджував первинні документи позивача, як того вимагають відповідні норми податкового законодавства. Разом з тим, в акті зроблено висновок про те, що правочини, укладені позивачем з контрагентами та окремо контрагентами з третіми особами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Також, суд зазначає, що на підтвердження правомірності своїх дій та висновків, відповідачем не надано жодного доказу, окрім письмових заперечень по справі, а висновки акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інженер-Сервіс» від 01.06.2013 року №1700/22-30/31201484 також не ґрунтувалися на досліджені первинних документів.

Натомість, суду позивачем надано документи, що підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Інженер-Сервіс» по взаємовідносинах з ТОВ «МБК Сіленд», ТОВ «ТД «Компанія «Вибір», ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1», ТОВ «Бліском», ТОВ «Компанія «Універсал Продакшн» у період, що перевірявся.

Окрім цього, сукупність наведених вище первинних бухгалтерських документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «МБК Сіленд», ТОВ «ТД «Компанія «Вибір», ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1», ТОВ «Бліском», ТОВ «Компанія «Універсал Продакшн», належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Інженер-Сервіс» правомірно сформовано та визначено склад валових витрат та податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «МБК Сіленд», ТОВ «ТД «Компанія «Вибір», ТОВ «Перший Альтернативний Телеканал А1», ТОВ «Бліском», ТОВ «Компанія «Універсал Продакшн», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими, відтак збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013р. № 0000922230 та № 0000912230.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Інженер-Сервіс» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000922230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 3 109 011 грн., в тому числі суму основного зобов'язання в розмірі 2 907 303 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 201 708 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000912230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1 316 05,25 грн., в тому числі суму основного зобов'язання в розмірі 1 057 713 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 258 337,25 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31201484) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко