Постанова

від 17.09.2013 по справі 801/4275/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 р. (18:12) Справа №801/4275/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Дербеньової Н.М., довіреність №б/н від 22.03.2013 року,

відповідача - Макієнко Н.Ю., довіреність № 9/10-0 від 28.01.2013 року,

Горбаченка Е.А., довіреність № 1310/9/10.4.20 від 03.09.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрегат-Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрегат-Крим» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 року №0001792208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства основним платежем на суму 9188859,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 2297214,75 грн.

Заявою від 13.06.2013 року позивач надав уточнення до адміністративного позову, де зазначив про описку в пункті 2 позовних вимог, оскільки фактично податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2013 року №0001792208 збільшено суму податкового зобов'язання не з податку на прибуток підприємств, а з податку на додану вартість.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом за наслідками проведеної перевірки зроблено невірні висновки про заниження ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» грошових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008, технічних культур товарних позицій 1205 і 1206. Свою позицію позивач мотивує тим, що в акті перевірки не зазначено, які конкретно первинні та інші документи відсутні або не надані до перевірки, які б могли свідчити про наявність у платника податку права на застосування п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України стосовно звільнення операцій від оподаткування податком на додану вартість, і з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів.

У додаткових поясненнях на позовну заяву від 17.09.2013 року позивач зазначив про те, що посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» сертифікатів відповідності та сертифікатів походження товару суперечить вимогам чинного податкового законодавства, оскільки наявність у платника податків таких первинних документів не передбачено положеннями Податкового кодексу України.

Присутній у судовому засіданні 17.09.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки позивача не було підтверджено операції з постачання, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, чим було порушено п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Також, у додаткових поясненнях від 17.09.2013 року представником відповідача було зазначено про те, що право платника податку на податкові пільги за п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України має бути підтверджено документами щодо придбання зернових та технічних культур від підприємств-постачальників, зокрема сертифікатами якості зерна. Необхідність таких сертифікатів передбачено договорами позивача з постачальниками, а саме розділом 2 договорів (кількість та якість), де встановлено, що якість товару визначається у відповідності з карткою аналізу, виданою підприємством, яке здійснює його зберігання або іншим документом, який підтверджує якість товару. Однак, такі документи позивачем до перевірки надані не були, що й стало підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) функції контролю щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів було покладено на органи державної податкової служби як на контролюючі органи.

Статтею 20 ПК України органам державної податкової служби було надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення «Про Державну податкову службу України», яке було затверджено Указом Президента України № 584/2011 від 12.05.2011 року та діяло на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснювало міжгалузеву координацію у цій сфері.

До територіальних органів ДПС України у відповідності до п.7 названого Положення належали державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У зв'язку із проведеною реорганізацією Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України визначено правонаступником Державної податкової служби України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 ПК України (в редакції на час розгляду справи) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Виконавчим комітетом Одеської міської ради 17.06.2011 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрегат-Крим» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37759492), що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА№683738 від 23.10.2012 року (т.2 а.с.84).

Позивачем 07.07.2011 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість №200106866 (т. 2 а.с.85)

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Фрегат-Крим» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Наказом Начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 25.02.2013 року № 1026 призначено проведення документальної позапланової перевірки «Агро-Фрегат-Крим» (т.1 а.с.27).

На підставі цього наказу посадовими особами Державної податкової інспекції АР Крим було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» (ЄДРПОУ 37759492) з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 17.06.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 17.06.2011 року по 31.12.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.194.1 ст. 194, п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ у загальній сумі 9188859,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 946484,00 грн., вересень 2011 року у сумі 2081584,00 грн., жовтень 2011 року - 134307,00 грн., листопад 2011 року - 289859,00 грн., грудень 2011 року - 158651,00 грн., січень 2012 року - 175719,00 грн., квітень 2012 року - 324376,00 грн., травень 2012 року - 25335,00 грн., червень 2012 року - 127187,00 грн., липень 2012 року - 1250806,00 грн., серпень 2012 року - 498982,00 грн., вересень 2012 року - 982838,00 грн., жовтень 2012 року - 1755621,00 грн., листопад 2012 року - 308298,00 грн., грудень 2012 року - 128812,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» за період з 17.06.2011 року по 31.12.2012 року у рядку 5 Декларацій «Операції, які звільнені від оподаткування (підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу) у загальній сумі 45970049,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив відображення операцій з продажу зернових та технічних культур (пшениці, ячменя, кукурудзи, сорго, насіння соняшнику).

ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» на перевірку надані податкові накладні та накладні, як від сільськогосподарських підприємств-виробників, так і підприємств-посередників, в яких вказана номенклатура товарів: ячмінь, пшениця, пшениця фуражна, пшениця 3 кл, пшениця 6 кл, пшениця 5 кл, озима пшениця, пшениця товарна, кукурудза ячмінь 3 кл, соняшник некласний, сорго, кукурудза 3 кл, сорго 3 кл, без переліку кодів товарних позицій зернових та технічних культур.

Будь-які документи, які підтверджують товарні позиції зернових культур згідно з УКТ ЗЕД 1001 «пшениця», 1003 «ячмінь», 1004 «Овес», 1005 «кукурудза», 1007 «сорго зернове» та товарні позиції технічних культур згідно коду УКТ ЗЕД 1206 «насіння соняшнику, подріблене або неподріблене, ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» не надані.

Також на перевірку не надані документи, які підтверджують походження зернових та технічних культур від підприємств-постачальників, сертифікати якості зерна, умов транспортування зерна.

Таким чином, перевіркою не підтверджено операції з постачання, які звільняються від оподаткування (підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу) у Деклараціях з податку на додану вартість у сумі 45970049, 00 грн. на підставі таких документів: договори, накладні, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, встановлено, що операції, які звільнені від оподаткування не підпадають під визначення п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу та оподатковуються на митній території України за ставкою 20%.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1769/22-8/37759492 від 22.03.2013 року (т.1 а.с.29-50).

На акт перевірки позивачем до податкового органу було подано заперечення (т.1 ас.63-66). У відповіді на заперечення від 29.03.2013 року за №7378/10/22-8 Державною податковою інспекцією в АР Крим було зазначено про те, що висновки по акту №1769/22-8/37759492 від 22.03.2013 року є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству (т.1 а.с.67-68).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 04.04.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001792208, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 11486073,75 грн., у тому числі 9188859,00 грн. за основним платежем та 2297214,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.25).

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище в ході проведеної перевірки позивача було встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи порядок оподаткування податком на додану вартість врегульований положеннями Розділу V Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності до п.194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Статтею 7 Податкового кодексу України серед загальних засад встановлення податків і зборів визначено, що під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

У статті 30 ПК України надано визначення податкових пільг, якими є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.2 ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкові пільги щодо сплати податку на додану вартість визначені, зокрема пунктом 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

У відповідності до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, зі змісту названої вище правової норми вбачається, що у випадку постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00) та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 сільськогосподарськими підприємствами - виробниками або підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, такі операції оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах за ставкою 20%.

У відповідності до п.209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведено у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яким є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Проте, ці положення застосовуються для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу.

Пунктом 5.3 статті 5 ПК України передбачено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України визначено положеннями Закону України № 37-IV від 04.07.2002 року «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Згідно із статтею 6 цього Закону суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна.

При цьому, відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» виробництвом зерна є діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства.

Зерно - це плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей (пункт 11 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Отже, з урахуванням зазначеного вище, з метою встановлення обставин про наявність у постачальника права на податкову пільгу, передбачену пунктом 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в обов'язковому порядку підлягає з'ясуванню питання щодо визначення виробника зернових культур.

В матеріалах справи наявна копія довідки з ЄДРПОУ серії АА №683738 від 23.10.2012 року (т.2 а.с.84), у якій зазначені види діяльності ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» за КВЕД-2010, зокрема: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння (КВЕД 01.11).

Зазначене вище свідчить про те, що позивач може бути як виробником, так і постачальником зернових культур.

Обґрунтовуючи наявність права на отримання податкової пільги позивач зазначає про те, що підтверджуючим документом про наявність у нього такого права є податкова накладна, отримана від постачальників, із записом «без ПДВ». Зазначене, на його думку, є свідченням того, що сільськогосподарську продукції у період з серпня 2011 року по грудень 2012 року на загальну суму 45970049,00 грн. ним було отримано від постачальників, які вже звільнені від оподаткування ПДВ за цими операціями, а отже, такі постачальники не є ні виробниками зернових культур, ні їх першими постачальниками. Слідуючи з цього, позивач не може здійснювати першу поставку такої продукції та має право на податкову пільгу згідно із пунктом 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Проте, суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.3 статті 201 ПК України у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Таким чином, податкова накладна є виключно звітним документом. Податкова накладна не є підтвердженням наявності чи відсутності у постачальника статусу суб'єкта виробництва зерна.

Окрім цього, суд зазначає, що висновки перевірки про необґрунтоване застосування позивачем пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України засновані, зокрема, на тому, що із наданих ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» під час перевірки податкових накладних неможливо встановити дані щодо товарних позицій зернових та технічних культур згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно із підпунктом 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 ПК України підакцизними товарами (продукцією) є товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

До підакцизних товарів у відповідності до пункту 215.1 статті 215 ПК України належать спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Отже, зернові культури, які постачались позивачем, не належать до підакцизних товарів. Відтак, у податкових накладних позивачем не мав зазначатися код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не були надані будь-які інші документи, які б дали змогу встановити код товару та його походження (визначення виробника сільськогосподарської продукції).

Згідно з позицією відповідача така інформація наявна у сертифікатах якості зерна та у сертифікатах походження товару.

З цього приводу позивач зазначив про те, що сертифікат якості дійсно містить інформацію про походження товару. Проте, під походженням товару, в даному випадку, розуміється країна походження товару, а не її безпосередній виробник.

Також, позивач вказав на те, що сертифікат якості не є обов'язковим товаросупровідним документом. Наявність сертифікату у продавця товару не передбачено положеннями Податкового кодексу України. Сертифікат не є первинним документом бухгалтерського обліку, на підставі якого відображаються операції з придбання та постачання товару та яким повинно підтверджуватися право на застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано будь-яких документів, які б вказували на те, чи є здійснена ним поставка зернових культур першою.

Враховуючи зазначене вище, суд не знаходить підстав для застосування ТОВ «Агро-Фрегат-Крим» податкових пільг, передбачених пунктом 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

За таких умов, враховуючи те, що під час розгляду справи не встановлено обставин щодо спростування висновків перевірки, суд знаходить позовні вимоги необґрунтованими, у зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.09.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.