Рішення

від 02.10.2013 по справі 905/4581/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2013р. Справа № 905/4581/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профстрой», ЄДРПОУ 31301099,

м.Донецьк

до відповідача 1. Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-

Інформ-Ресурси», ЄДРПОУ 08807392, м.Макіївка

до відповідача 2. Дочірнього підприємства Державного підприємства Міністерства

внутрішніх справ України «Ресурси» «Ресурси-Світлофор» в особі

Донецької філії, ЄДРПОУ 26482077, м.Донецьк

про стягнення 185654 грн. 18 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Гайтан К.О.-по дов.

від відповідача 1: Чернюк О.О.-по дов.

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профстрой», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси», м.Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 185654,18 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.08.2013р. до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Дочірнє підприємство Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси» «Ресурси-Світлофор» в особі Донецької філії, м.Донецьк.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого за договором купівлі-продажу №28-04/09 від 02.04.2009р.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 14.08.2013р., позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що він є неналежним відповідачем по справі.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.09.2013р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

02.04.2009р. між позивачем та ДФ СМЕУ «Ресурси-Світлофор» був підписаний договір купівлі-продажу №28-04/09, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити, а ДФ СМЕУ «Ресурси-Світлофор» прийняти та оплатити товар згідно зі специфікаціями до цього договору.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем за період з 05.05.2009р. по 11.10.2012р. були реалізовані товари відповідачу 1 на загальну суму 692797,94 грн.

Згідно п.4.2 договору від 02.04.2009р. №28-04/09 сторони узгодили здійснювати оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 60 банківських днів з дня поставки.

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань з оплати вартості придбаного товару, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 185654,18 грн.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність в нього будь-яких зобов'язань перед позивачем за договором від 02.04.2009р. №28-04/09.

Відповідач 2 заперечень проти позову не надав.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги частково правомірними, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як вказувалось вище, 02.04.2009р. між позивачем та ДФ СМЕУ «Ресурси-Світлофор» був підписаний договір купівлі-продажу №28-04/09, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити, а ДФ СМЕУ «Ресурси-Світлофор» прийняти та оплатити товар згідно зі специфікаціями до цього договору.

У специфікаціях до договору від 02.04.2009р. №28-04/09, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, сторонами було узгоджено найменування товару, який має постачатися позивачем, його кількість та вартість (а.с.18-21).

Згідно з додатковою угодою №1 від 11.01.2010р. сторонами було змінено п.7.2 договору від 02.04.2009р. №28-04/09 та викладено останній в наступній редакції: «Даний договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р.».

Додатковою угодою №2 від 10.04.2011р. до договору від 02.04.2009р. №28-04/09 останній було пролонговано сторонами з 10.04.2011р. по 31.12.2011р.

Як встановлено, вказані додаткові угоди до договору від 02.04.2009р. №28-04/09 підписані позивачем та Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси».

При цьому, доказів внесення сторонами змін до договору від 02.04.2009р. №28-04/09 щодо заміни сторони у цьому правочині до матеріалів справи не надано.

Відповідач 1 у відзиві на позов заперечуючи проти позовних вимог до нього, посилається на відсутність в нього будь-яких зобов'язань перед позивачем за договором від 02.04.2009р. №28-04/09, враховуючи, що він не є стороною цього договору.

Проте, за висновками суду, вказані посилання є неправомірними, враховуючи, що згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори, а й інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи письмового розрахунку позовних вимог станом на 01.06.2013р. з урахуванням розрахунку, який доданий до матеріалів справи 02.10.2013р., існує заборгованість відповідача 1 перед позивачем за товар, отриманий згідно видаткових накладних №899 від 26.08.2010р., №993 від 14.09.2010р., №1078 від 30.09.2010р., №310 від 20.04.2011р., №332 від 27.04.2011р., №524 від 20.06.2011р., №531 від 21.06.2011р. та №456 від 21.05.2012р.

Накладні №899 від 26.08.2010р., №993 від 14.09.2010р., №1078 від 30.09.2010р., №310 від 20.04.2011р., №332 від 27.04.2011р., №524 від 20.06.2011р., №531 від 21.06.2011р. не містять у собі визначення підстав здійснення господарської операції (за винятком накладної №456 від 21.05.2012р., в якій наявне посилання на договір №28-04/09 від 02.04.2009р.).

Одночасно, як встановлено судом, товар згідно накладних був отриманий саме представником відповідача 1, який діяв на підставі виданих довіреностей №265 від 26.08.2010р., від 14.09.2010р., №319 від 30.09.2010р., №86 від 20.04.2011р., №89 від 26.04.2011р., №317 від 20.06.2011р., №139 від 21.06.2011р., №97 від 17.05.2012р.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є саме первинні документи.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок передання/отримання товару за накладними №899 від 26.08.2010р., №993 від 14.09.2010р., №1078 від 30.09.2010р., №310 від 20.04.2011р., №332 від 27.04.2011р., №524 від 20.06.2011р., №531 від 21.06.2011р. та №456 від 21.05.2012р., що є первинними документами, між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є правовідносинами з поставки товару.

Згідно з частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, спірний товар був отриманий відповідачем 1, він від нього не відмовився і не повернув позивачеві.

Як наслідок, враховуючи неповне проведення відповідачем 1 розрахунків за придбаний товар, у останнього існує зобов'язання з оплати вартості цього товару у повній сумі.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (на які посилається позивач у позовній заяві) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Викладене відображає правову позицію Вищого господарського суду України, яка доведена у оглядовому листі від 29.04.2013р. N01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інформаційному листі від 17.07.2012р. N01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

З урахуванням викладеного, за висновками суду, відповідач 1 мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в день його прийняття, а саме 26.08.2010р., 14.09.2010р., 30.09.2010р., 20.04.2011р., 27.04.2011р., 20.06.2011р., 21.06.2011р. та 21.05.2012р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 185654,18 грн. за отриманий товар за видатковими накладними , всупереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач 1 не виконав.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог до відповідача 1 повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, враховючи, що заперечення відповідача 1 проти позову є безпідставним, вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості в сумі 185654,18 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, в обгрунтування позовних вимог до відповідача 2 позивач посилається на неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості товару, поставленого за договором №28-04/09 від 02.04.2009р.

Проте, як було зазначено вище, згідно наданих до справи матеріалів товар за накладними №899 від 26.08.2010р., №993 від 14.09.2010р., №1078 від 30.09.2010р., №310 від 20.04.2011р., №332 від 27.04.2011р., №524 від 20.06.2011р., №531 від 21.06.2011р. та №456 від 21.05.2012р. був отриманий відповідачем 1.

За таких обставин , враховуючи недоведеність позивачем факту постачання товару відповідачу 2 за договором №28-04/09 від 02.04.2009р., недоведеним є також факт порушення відповідачем 2 своїх зобов'язань щодо оплати цього товару, внаслідок чого позов в частині вимог до відповідача 2 підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача 1 повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профстрой», м.Донецьк до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси», м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 185654 грн. 18 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси» (86114 м.Макіївка, вул.Геологічна, 3; 83014 м.Донецьк, пр.Дзержинського, 13, кім.801, ЄДРПОУ 08807392, банківські реквізити не вказані) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профстрой» (83056 м.Донецьк, вул.Гамарника, 29, рах.№26001104519980 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» м.Донецьк, МФО 335816, ЄДРПОУ 31301099) заборгованість в сумі 185654 грн. 18 коп., судовий збір в сумі 3713 грн. 09 коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профстрой», м.Донецьк до Дочірнього підприємства Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси» «Ресурси-Світлофор» в особі Донецької філії, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 185654,18 грн.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 02.10.2013р.

Суддя Г.В. Левшина