Рішення

від 24.09.2013 по справі 910/12700/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12700/13 24.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудресурс»

до Приватного підприємства фірми «Конкріт»

про стягнення 123 670,02 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Чайка О.П. (представник за довіреністю від 06.09.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цембудресурс» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства фірми «Конкріт» (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором №057 купівлі-продажу від 01.03.2011р. на суму 123 670,02 грн., з яких 86 498,00 грн. сума основного боргу, 30 616,07 грн. пені, 605,48 грн. сума інфляційних витрат та 5 950,47 грн. 3 % річних.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем було подано уточнення позовних вимог, відповідно до змісту яких позивачем було зазначено, що загальний розмір пені відповідно до п. 7.2. Договору складає 6 758,77 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З урахуванням поданої позивачем заяви до стягнення з відповідача заявлено суму основного боргу в розмірі 86 498,00 грн., 6 758,77 грн. пені, 605,48 грн. сума інфляційних витрат та 5 950,47 грн. 3 % річних.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.10., 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд приймає до розгляду зменшені позовні вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав, вартість товару у строки визначені договором не сплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/12700/13 та призначено до розгляду на 06.08.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів терміном до 19.09.2013р. включно та у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено до 10.09.2013р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду м. Києва Бойко Р.В. від 10.09.2013р. у зв'язку з перебування судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/12700/13 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. справа №910/12700/13 була прийнята до провадження суддею Котковим О.В., розгляд справи призначено на 17.09.2013р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 16.09.2013р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, матеріали справи №910/12700/13 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. справа №910/12700/13 була прийнята до провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи призначено на 17.09.2013р.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ №145382 станом на 29.07.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 24 вересня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011р. між позивачем (продавець - за договором) та відповідачем (покупець - за договором) було укладено Договір №057 купівлі-продажу (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність (повне володіння, користування) відповідача цемент та інші будівельні матеріали (товар - за Договором), а відповідач зобов'язувався прийняти товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених Договором ( п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору кількість товару, найменування та інші дані про товар, визначаються письмовими заявками покупця на відвантаження товару. Загальна кількість товару визначається на підставі видаткових накладних на товар.

Ціна товару, що продається за Договором, вказана у Рахунках-фактурах продавця з урахуванням залізничного тарифу і включає в себе ПДВ (п. 3.1. Договору).

Позивач, керуючись умовами Договору, на замовлення відповідача, передав відповідачу товар на загальну суму 86 498,00 грн., на підставі видаткової накладної №ЦБ-0000130 від 09.03.2011р. на суму 43 157,50 грн. та видаткової накладної №ЦБ-0000174 від 23.03.2011р. на суму 43 340,50 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених представників та відтиски печатки відповідача на вказаних видаткових накладних.

Згідно п. п. 4.1., 4.2. Договору покупець зобов'язувався виконати 100% передплату товару шляхом безготівкового банківського переведення коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця. Можлива відстрочка оплати до 7 (семи) банківських днів, починаючи з дати відвантаження товару до станції (місця) призначення покупця, за умови укладення сторонами письмової угоди (додатку).

Як стверджує позивач у позовній заяві, що не спростовано відповідачем, ніяких угод щодо відстрочки строку оплати товару (додатку до Договору) між сторонами підписано не було, а тому щодо настання строку оплати за Договором слід керуватися п. 4.1. Договору.

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно

ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач оплату вартості товару у строки, визначені Договором не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 86 498,00 грн. (вартість товару за видатковими накладними №ЦБ-0000130 від 09.03.2011р. та №ЦБ-0000174 від 23.03.2011р.).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 86 498,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 6 758,77 грн., 605,48 грн. інфляційних витрат та 5 950,47 грн. 3 % річних.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. Договору порушення строку розрахунку покупцем, передбаченого умовами Договору, тягне за собою сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який сплачується пеня), за кожен день прострочення оплати, від неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) суми.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені у матеріалах справи розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних, судом встановлено, що їх розмір, розрахований позивачем не перевищує розмір зазначених сум за розрахунком суду, а відтак - вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вище викладене, позовні вимоги в справі №910/12700/13 підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача 86 498,00 грн. суми основного боргу, 6 758,77 грн. пені, 605,48 грн. інфляційних витрат та 5 950,47 грн. 3 % річних.

Судовий збір позивача, у розмірі 2 473,40 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми «Конкріт» (код ЄДРПОУ 31310915, адреса: пр. Маяковського, 77, кв. 163, м. Київ, 02232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудресурс» (код ЄДРПОУ 32348997, адреса: вул. Чапаєва, 7, літера Б, м. Київ, 01030) 86 498,00 грн. (вісімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 00 копійок) основного боргу, 6 758,77 грн. (шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 77 копійок) пені, 605,48 грн. (шістсот п'ять гривень 48 копійок) інфляційних витрат, 5 950,47 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 47 копійок) 3 % річних та 2 473,40 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят три гривні 40 копійок) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2013р.

Суддя С.М. Морозов