Рішення

від 18.09.2013 по справі 911/2938/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" вересня 2013 р. Справа № 911/2938/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РПС-Інжиніринг», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр» , м. Бровари

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство

«Інформаційні технології» , м. Київ

про стягнення 7643,41 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: Білий Я.В. , уповноважений, довіреність від 25.07.2013р. б/н;

Сінцов А.О. , уповноважений, довіреність від 25.07.2013р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Дубина Н.В. , уповноважена, довіреність від 16.09.2013р. б/н.

СУТЬ СПОРУ :

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «РПС Інжиніринг», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 26.07.2013р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр», м. Бровари, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 7643,41 грн., з яких 7388,55 грн. як безпідставно набуте майно та 254,86 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, а також покласти на відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем помилково було перераховано відповідачу платіжним дорученням від 31.01.2013р. грошові кошти в сумі 7388,55 грн. в якості оплати за рулонні штори згідно рахунку-фактури товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр» від 30.01.2013р. № ГУ-0000012. Оскільки договору про поставку та монтаж штор між позивачем та відповідачем не існувало, згаданий рахунок-фактура був виставлений іншій юридичній особі - товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Інформаційні технології», відповідач набув зазначені кошти безпідставно і був зобов'язаний їх повернути. Оскільки звернення позивача щодо повернення коштів відповідач залишив без задоволення, позивач просить стягнути з відповідача зазначені кошти в судовому порядку. Крім того, посилаючись на ст. 536 ЦК України, позивач твердить, що з відповідача належать до стягнення проценти за безпідставне користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 254,86 грн.

Ухвалою від 30.07.2013р. суд порушив провадження у справі № 911/2938/13 та призначив справу до розгляду.

Ухвалою від 14.08.2013р. суд відклав розгляд справи та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача особу, якій відповідач надав для оплати рахунок-фактуру від 30.01.2013р. № ГУ-0000012 - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології».

Третя особа в письмових поясненнях від 17.09.2013р. № 322, поданих суду 18.09.2013р., позовні вимоги підтримала та пояснила, що товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Інформаційні технології» орендує у позивача приміщення за договором оренди від 02.08.2010р. № 02-08/2010. В січні 2013р. товариство вело переговори з відповідачем про наміри придбати штори для офісу. Однак, представник відповідача в офіс третьої особи не з'явився, рахунок для оплати не надав, третя особа штори рулонні від відповідача не отримувала і відповідно не оплачувала.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи, в тому числі витребувані документальні докази (договір, видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей), за якими здійснювалась поставка рулонних штор, зазначених в рахунку-фактурі від 30.01.2013р. № ГУ-0000012 не надав. Представник відповідача в судові засідання 14.08.2013р. та 18.09.2013р. не з'явився, про причини нез'явлення суд належним сином не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, в порядку ст. 64, 87 ГПК України належним чином направляв відповідачу ухвали від 30.07.2013р. та від 14.08.2013р. рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем в позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно залученої до матеріалів справи інформації з офіційного сайту Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «РПС Інжиніринг», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «РПС Інжиніринг») до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр», м. Бровари (далі по тексту - ТОВ «Горизонт Україна Центр»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «НВП «Інформаційні технології»), вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши додатково зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданої позивачем копії платіжного доручення від 31.01.2013р. № 13 та копії виписки по особовому рахунку ТОВ «РПС Інжиніринг» в АТ «УкрСиббанк» за 31.01.2013р., позивач - ТОВ «РПС Інжиніринг» перерахував відповідачу - ТОВ «Горизонт Україна Центр» 7388,55 грн. з призначенням платежу - «за штори зг.рах-факт. № ГУ-0000012 від 30.01.2013р. без ПДВ». Між тим особою, якій призначався до оплати вказаний рахунок, був не позивач - ТОВ «РПС Інжиніринг», а третя особа - ТОВ «НВП «Інформаційні технології».

Позивач твердить, що зазначений платіж ним здійснено помилково, оскільки договірних відносин або навіть усних домовленостей щодо придбання та монтажу штор між позивачем та відповідачем на момент здійснення платежу не існувало.

Суд ухвалами від 30.07.2013р., від 14.08.2013р. витребував у сторін документальні докази існування договірних відносин між ТОВ «РПС Інжиніринг» та ТОВ «Горизонт Україна Центр» (договір, видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей тощо, за якими здійснювалась поставка та монтаж рулонних штор, вказаних в рахунку-фактурі). Доказів укладення зазначеного договору, доказів поставки та монтажу відповідачем позивачу рулонних штор або інших документальних підстав набуття відповідачем коштів позивача в сумі 7388,55 грн. суду подано не було.

Згідно до вимог пункту 1 частини 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 ст. 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Крім того, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а також є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №5002-8/481-2001, пункт 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Єдиним документом господарський договір між позивачем та відповідачем щодо поставки та монтажу рулонних штор підписаний не був, підписані сторонами видаткові накладні (та податкові накладні), які б зафіксували факт здійснення господарської операції, у сторін відсутні, докази фактичного передання товару відповідачем та отримання його позивачем суду не подано. Обмін рахунком-фактурою та платіжним дорученням між сторонами не можна вважати укладенням письмового договору у спрощений спосіб в розумінні частини 1 ст. 181 ГК України та частини 1 ст. 207 ЦК України, оскільки рахунок-фактура від 30.01.2013р. № ГУ-0000012 був виставлений іншій юридичній особі - ТОВ «НВП «Інформаційні технології» та потрапив до позивача випадково.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. За таких обставин судом встановлено факт відсутності договірних господарських відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки та монтажу рулонних штор, які могли обумовити обов'язок позивача сплатити відповідачу кошти в сумі 7388,55 грн.

До відносин сторін також не може бути застосована частина 1 ст. 528 ЦК України, відповідно до якої виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо за умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати обов'язок особисто.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином згідно частини 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

По-перше, третя особа ТОВ «НВП «Інформаційні технології» твердить, що не покладало свого обов'язку сплатити відповідачу за штори на іншу особу - позивача ТОВ «РПС Інжиніринг», і жодних доказів зворотного суду не подано.

По-друге, виходячи із правового змісту відносин відповідача ТОВ «Горизонт Україна Центр» та третьої особи - ТОВ «НВП «Інформаційні технології», виставлення відповідачем третій особі рахунку-фактури від 30.01.2013р. № ГУ-0000012 є офертою в розумінні ст. 641 ЦК України і саме по собі не зобов'язує ТОВ «НВП «Інформаційні технології» прийняти пропозицію та сплатити кошти. За таких обставин між відповідачем та третьою особою також відсутні зобов'язання, в яких відповідач ТОВ «Горизонт Україна Центр» є кредитором, а ТОВ «НВП «Інформаційні технології» боржником, який в порядку ст. 528 ЦК України може покласти виконання свого обов'язку на іншу особу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суду не подано жодних належних доказів набуття відповідачем права на кошти позивача в сумі 7388,55 грн., сплачених платіжним дорученням від 31.01.2013р. № 13 і суд вважає доведеним факт безпідставного набуття відповідачем зазначених грошових коштів позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом із тим відповідно до пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 та зареєстрованої в Мінюсті 29.03.2004р. за № 377/8976, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

Позивач звертався до відповідача з листами-вимогами про повернення коштів від 08.05.2013р. № 2013-19 та від 12.06.2013р. № 2013-22, якими вимагав повернути грошові кошти в сумі 7388,55 грн. на поточний банківський рахунок позивача (копії листів з доказами направлення залучені до матеріалів справи). Суду не подано належних та допустимих доказів того, що відповідач надав відповідь на листи-вимоги, або повернув кошти.

Суд ухвалами від 30.07.2013р. та від 14.08.2013р. двічі витребовував у відповідача документи, що підтверджують повернення відповідачем грошових коштів в сумі 7388,55 грн. позивачу. Відповідач відзив на позов не подав, доказів повернення коштів суду не представив, відповідно доводів позивача не спростував.

Відповідно до частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Відповідно до пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 та зареєстрованої в Мінюсті 29.03.2004р. за № 377/8976, у разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 7388,55 грн. безпідставно набутих коштів є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, керуючись ст.ст. 536, 1048 ЦК України просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період з 06.02.2013р. по 26.07.2013р. в сумі 254,86 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до спеціальної норми частини 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Між сторонами взагалі відсутні договірні відносини, які могли б встановити розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, відтак суд для визначення розміру процентів має керуватися законом.

Застосування позивачем до відносин сторін спеціальної норми ст. 1048 ЦК України є помилковим, оскільки, по-перше, між сторонами відсутні договірні відносини позики, а по-друге, проценти, на які має право позикодавець, є платою позикодавцю за надання позики, а не штрафними санкціями, якими є проценти, що передбачені ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами.

За таких обставин, розмір процентів має визначатися за загальною нормою частини 6 ст. 231 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 10.08.2010р. встановлений на рівні 7,75%. Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 23.03.2012р. встановлений на рівні 7,50%. Постановою правління НБУ від 06.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 10.06.2013р. встановлений на рівні 7,00%.

За таких обставин, враховуючи обов'язок відповідача в п'ятиденний термін (а саме до 05.02.2013р.) повернути позивачу безпідставно отримані кошти, виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені постановами НБУ облікові ставки:

Сума коштів, що підлягають поверненню, грн.Належний строк повернення (Указ Президента від 16.03.1995р. № 227/95)Термін простроченняСума процентів, грн. (ст. 536 ЦК України) 7388,55 05.02.2013р. 06.02 - 26.07.2013р. 254,86 судом встановлено, що за заявлений позивачем період станом на 26.07.2013р. з відповідача належать до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 254,86 грн.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «РПС Інжиніринг» 7643,41 грн., з яких: 7388,55 грн. безпідставно отриманих коштів та 254,86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, частиною 1 ст. 207, пунктом 1 частини 1 ст. 208, частинами 1, 2 ст. 509, частиною 1 ст. 510, частиною 1 ст. 528, ст.ст.536, 641, 1048, частинами 1, 2 ст. 1212, частиною 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, пунктом 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 та зареєстрованої в Мінюсті 29.03.2004р. за № 377/8976, статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «РПС Інжиніринг» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Україна Центр» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд.51, ідентифікаційний код 38336332 )

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РПС Інжиніринг» (02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд 14-А, ідентифікаційний код 33148025 )

7388,55 грн. (сім тисяч триста вісімдесят вісім гривень п'ятдесят п'ять копійок) безпідставно набутих коштів;

254,86 грн. (двісті п'ятдесят чотири гривні вісімдесят шість копійок) процентів за користування чужими грошовими коштами;

1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 02.10.2013р.