Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/1037/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1037/13 26.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІ-Україна»

Про стягнення 8300,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Сауляк О.Е. (дов.№б/н від 08.10.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-будівельний комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІ-Україна про стягнення 8300,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1037/13 та розгляд справи призначено на 14.02.2013 року.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному судове засідання призначене на 14.02.2013 не відбулося.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 14.02.13 справу передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.02.2013, на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 19.03.2013року.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 справу передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.02.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Жагорніковою Т.О.

19.03.2013 розгляд справи відкладений на 09.04.2013, про що судом винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 09.04.2013, на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 25.04.2013 року.

25.04.2013 відповідною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 30.04.2013 року.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. у відпустці, розпорядженням заступника голови Господарського суду Києва від 30.04.2013 справу передано судді Ващенко Т.М. для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 30.04.2013 року прийнято справу до провадження суддею Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 13.06.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 передано для розгляду судді Жагорніковій Т.О. у зв'язку із її виходом із відпустки.

Ухвалою суду від 13.05.2013 прийнято справу до провадження суддею Жагорніковою Т.О. та призначено розгляд справи на 13.06.2013 року.

13.06.2013 розгляд справи відкладено на 04.07.2013, про що винесено відповідну ухвалу суду.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. у відпустці, розпорядженням заступника голови господарського суду Києва від 04.07.2013 справу передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.07.2013, на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Цюкало Ю.В. та призначено розгляд справи на 29.08.2013 року.

У зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відпустці, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/1037/13 передано для подальшого розгляду судді Жагорніковій Т.О.

Враховуючи, що суддя Жагорнікова Т.О. перебуває на лікарняному, з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України та, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/578 від 28.08.2013 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/1037/13, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 30.08.13 справу № 910/1037/13 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено розгляд справи на 26.09.13 року.

Під час судового засідання 26.09.13 позивач підтримав позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні 26.09.13, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІ-УКРАЇНА» укладений договір № 22 майнового найму, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у строкове платне користування майно, що належить позивачу на правах власності і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а - окремий блок 1 поверх адмінбудівлі площею 133 кв. м. для використання як офіс-магазин.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що наймодавець повинен своєчасно передати відповідачу передбачений цим договором об'єкт найму в стані, який забезпечує його нормальне функціонування. Передача здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується представниками сторін договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування окремий офісний блок з окремим входом 1 поверх адмінбудівлі площею 133 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі від 07.10.2010 року.

Пунктами 3.1., 3.2. договору встановлено, що плата за майновий найм, визначений п. 1.1. встановлюється у національній валюті України, вказана у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідач сплачує за майновий найм незалежно від наслідків господарської діяльності за кожний місяць користування об'єктом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача до 10 числа поточного місяця на підставі рахунків, які позивач зобов'язаний надати відповідачу не пізніше 5-го числа поточного місяця. Плата за 1-й і останній місяці найму сплачується відповідачем протягом 3-х днів з дати укладання цього договору. Плата за останній місяць найму зараховується в оплату останнього місяця найму. При закінченні дії цього договору чи при його достроковому припиненні відповідачем у разі підвищення плати протягом дії договору проводиться доплата різниці. Визначений сторонами розмір плати за оренду включає визначені законодавством податки, збори, оренду землі та інше. Послуги за електроенергію на всіх найманих площах (офіси, склади, приміщення під виробництво, відриті ділянки) сплачуються двома окремими рахунками: до 25 числа поточного місяця - аванс за користування у наступному місяці; фактичні розрахунки місячного користування згідно з лічильником або по встановленій потужності до 10 числа наступного за поточним місяцем. Теплопостачання розраховується та сплачується по фактичному користуванні в місяць з початку опалювального сезону з авансуванням наступного у строки: до 25 числа поточного місяця - аванс до 10 числа наступного за поточним - остаточний розрахунок.

Згідно з додатком № 1 до договору вартість найму в місяць складає 11 970 грн. (у т.ч. ПДВ).

Листом від 13.12.2010 № 0491/100 позивач повідомив відповідача, що у разі ненадходження коштів в частині сплати за найм та комунальні послуги за умовами договору, договір найму буде припинено з відключенням електроенергії офісу з 15.12.2010 року.

З наявних у справі банківських виписок про рух коштів на рахунку позивача та прибуткового касового ордеру від 10.06.2011 № 120 вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем за оренду майна в сумі 58 065, 81 грн. (з яких: за березень 2011 року у сумі 10 000,00 грн.) та за комунальні послуги у сумі 8 407,49 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач порушив зобов'язання щодо сплати орендної плати та компенсації електроенергії за договором від 07.10.2010 р. № 22, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 8 300,00 грн.

З довідки позивача від 23.02.2012 № 049-ф13 вбачається, що до складу оспорюваної суми позивач включає 240 грн. за оренду за березень 2011 року, 2 793,00 грн. за оренду за квітень 2011 року, 2 829, 66 грн. компенсації теплоенергії за січень 2011 року, 2 437,34 грн. компенсації за березень 2011 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст договору від 07.10.2010 р. № 22, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором найму, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що відповідач сплачує за майновий найм незалежно від наслідків господарської діяльності за кожний місяць користування об'єктом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача до 10 числа поточного місяця на підставі рахунків, які позивач зобов'язаний надати відповідачу не пізніше 5-го числа поточного місяця.

При цьому суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки в договорах чітко вказано строк виконання зобов'язання зі сплати орендної плати (протягом до 10 числа поточного місяця); тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №37/405.

За таких обставин суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 033,00 грн. орендної плати за березень, квітень 2011 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 5 267,00 грн. компенсації теплоенергії суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.2. договору послуги за електроенергію на всіх найманих площах (офіси, склади, приміщення під виробництво, відриті ділянки) сплачуються двома окремими рахунками: до 25 числа поточного місяця - аванс за користування у наступному місяці; фактичні розрахунки місячного користування згідно з лічильником або по встановленій потужності до 10 числа наступного за поточним місяцем. Теплопостачання розраховується та сплачується по фактичному користуванні в місяць з початку опалювального сезону з авансуванням наступного у строки: до 25 числа поточного місяця - аванс до 10 числа наступного за поточним - остаточний розрахунок.

При цьому умовами договору та додатком до нього не визначено суми авансу, яка підлягає сплаті за електроенергію та теплопостачання.

Одночасно, позивачем до суду подано Акт приймання газообладнання для проведення комплексного опробування (пуско-налагоджувальних робіт) від 20.12.06 (а. с. 119) на підтверження того, що Приватне акціонерне товарисво "ВБК "Кібер" є виробником теплової енергії.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

На підтвердження обсягів та вартості наданої теплоенергії позивачем представлено суду акти приймання-передачі від 30.11.2010, від 31.12.2010, від 31.01.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 31.01.2011 року. Проте вказані акти не можуть бути належними та допустимими у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказами визначення обсягів та вартості спожитої відповідачем теплоенергії, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку. Оскільки, у суду відсутня можливість встановити факт отримання відповідачем теплової енергії виробленої саме позивачем, тому достатньо підстав стверджувати про відсутність у ТОВ "ОРІ-Україна" обов"язку здійснювати платіжні операції, як компенсацію теплоенергії.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача про стягнення 5267,00 грн. компенсації теплоенергії, такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 150,97 грн. (33,15 грн. за прострочення сплати орендної плати, 117,82 грн. за прострочення компенсації теплоенергії) та 3 % річних у сумі 455,70 грн. (161,90 грн. за прострочення сплати орендної плати, 293,80 грн. за прострочення компенсації теплоенергії).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі № 4/719 та від 15.11.2010 у справі № 4/720.

З огляду на те, що вимоги про стягнення з відповідача 117,82 грн. інфляційних нарахувань та 293,80 грн. 3 % річних є похідними та безпосередньо пов'язаними з вимогами про стягнення компенсації теплоенергії, а у задоволенні останньої судом відмовлено, то у задоволенні вимог про стягнення вказаних нарахувань суд також відмовляє.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, то вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих за прострочення вказаного зобов'язання визнаються судом правомірними.

Проте при перевірці правильності обчислення інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом встановлено, що позивачем допущено помилки в нарахуванні збитків від інфляції.

Як зазначено у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97р та інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Разом з тим, позивачем не враховано дефляції, що існувала у визначений позивачем період нарахування інфляційних збитків.

За таких обставин за розрахунком суду з відповідача на користь позивача стягненню підлягають інфляційні нарахування у сумі 28, 11 грн. та 3 % річних у розмірі 161,90 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІ-Україна» про стягнення 8300,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІ-Україна» (02081, м. Київ, вул. Клеманська, 3; ідентифікаційний код 37219403) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «КІБЕР» (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А; ідентифікаційний код 05445400) 3033 (три тисячі тридцять три) гривні 00 копійок плати за користування майном, 28 (двадцять вісім) гривень 11 копійок інфляційних нарахувань, 161 (сто шістдесят одну) гривню 90 копійок 3 % річних, 622 (шістсот двадцять дві) гривень 59 копійок судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26.09.2013 у присутності представника позивача.

Повний текст рішення складено - 01.10.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова