Постанова

від 25.09.2013 по справі 804/8976/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р. Справа № 804/8976/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Овсяникової Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо винесення висновків, викладених в акті перевірки №1207/17/НОМЕР_1 від 30.04.2013 року, та визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002751720 від 17.05.2013 року та №0002941720 від 17.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками про порушення ним податкового законодавства, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, є безпідставними та суперечать діючому пода тковому законодавству, а тому підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, достовірності повноти нарахування та сплати ПДВ за 2010-2011 рр. фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, за результатами якої складено акт від 30.04.2013 року №1207/17/НОМЕР_1.

Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення:

- п.п.7.7.1 п.7.7, п.п.7.2.1 п.7.2, п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- п.187.1 ст.187, ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

17.05.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002751720, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 538 947,97 грн., та податкове повідомлення-рішення №0002941720, яким застосовано адміністративний штраф та інші санкції у розмірі 510,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Судом встановлено, що на письмовий запит податкового органу №9875/17/2 від 22.04.2013 року про надання первинних документів, що підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Бізнес Стандарт» (код ЄДРПОУ 36320734) та ТОВ «Фабрика якості» (код ЄДРПОУ 30505693), ФОП ОСОБА_5 надав відповідь про відсутність будь-яких первинних документів з вищенаведеними підприємствами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Суд критичного ставиться до посилання позивача на те, що відповідачем протиправно відмовлено надати час для відновлення втрачених документів з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомив податковий орган, що витребувані документи у нього відсутні, так як були загублені в кінці листопада 2012 року. У зв'язку з великою кількістю контрагентів на момент перевірки у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 були відсутні втрачені документи. Коли позивач відновив їх, то відповідачем вже було винесено податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

В підтвердження повідомлення податкового органу про втрату документів позивачем надано копію листа від 19.09.2012 року, який ним було подано до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, в якій він на той момент перебував на податковому обліку.

Так, згідно наданого листа ФОП ОСОБА_5 повідомляє про втрату бухгалтерської документації та просить про відкладення проведення виїзної планової документальної перевірки до часу відновлення втрачених документів. Проте даний лист судом не може братися до уваги, оскільки жодних доказів направлення або його вручення позивачем надано не було.

Абзацом 2, 3 пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області перевірку позивача було проведено у термін з 24.04.2013 року по 30.04.2013 року на підставі наказу від 24.04.2013 року №394.

Письмовий запит податкового органу №9875/17/2 про надання первинних документів направлено позивачу 22.04.2013 року.

Таким чином, позивачем не виконано покладеного на нього законодавством обов'язку відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що господарські операції, які були здійснені в перевіряємому періоді, є непідтвердженими, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту, а податкові повідомлення-рішення №0002751720 від 17.05.2013 року та №0002941720 від 17.05.2013 року винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.

Стосовно позовної вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення висновків, викладених в акті перевірки №1207/17/НОМЕР_1 від 30.04.2013 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок оформлення результатів перевірок врегульований статтею 86 Податкового кодексу України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року № 34/18772.

У пункті 3 Порядку зазначено про те, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Висновки, зроблені в акті перевірки ніяким чином не порушують права та інтереси позивача, оскільки акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішення, дія якого поширюється на конкретну особу), і його висновки не тягнуть за собою ніяких юридичних наслідків. Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за її результатами акту.

Таким чином, суд вважає, що вірність суджень і висновків посадових осіб органу державної податкової служби, зроблених ними на основі наявних фактичних даних, не може бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, у зв'язку з чим вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення висновків, викладених в акті перевірки №1207/17/НОМЕР_1 від 30.04.2013 року, задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко