Постанова

від 13.08.2013 по справі 801/7657/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2013 р. (15 год. 45 хв.) Справа №801/7657/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнякової С.Ю., суддів Дудіна С.О., Москаленка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника відповідача (Міністерства доходів і зборів України) Терещенко І.С., представника відповідача (Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим) Жукової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Данкан"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Данкан" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття як податкової звітності декларації позивача за червень 2013 р. з ПДВ, зобов'язання Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим прийняти податкову декларацію позивача за червень 2013 р. з ПДВ, зобов'язання Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим відобразити показники декларації позивача за червень 2013 р. з ПДВ у картці особового рахунку з ПДВ, а також про встановлення судового контролю за виконання судового рішення органами ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим та стягнення на користь позивача судового збору в розмірі 34,41 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що подана позивачем податкова звітність - декларація з ПДВ за червень 2013 року відповідає вимогам ст. 48 Податкового кодексу України. Крім того, у відповідачів відсутні умови, згідно яких податковому органу надається право податкову декларацію з ПДВ не визнавати як податкову звітність. Позивач наполягає на тому, що він зареєстрований як платник ПДВ, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.2013р.у справі № 801/1129/13-а було задоволено клопотання ТОВ "Данкан" про забезпечення позову та зупинено дію рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 5/15-2 від 17.01.2013р. про анулювання реєстрації платника ПДВ до набрання законної сили судовим рішенням по справі.

Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, скерував до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача (Міністерства доходів і зборів України) в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідач (Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим) в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи наявність клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника та те, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим розглядати справу за наявними у ній матеріалами за відсутності нез'явившегося позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данкан" зареєстроване 17.08.2007р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим у якості юридичної особи: код ЄДРПОУ 35338012, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 633110, довідкою № 05.3-6-06/1271 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом. (а.с. 9-10, 11-12, 14-24).

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС як платник податків 20.07.2007р. за № 20293 (а.с.13).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данкан" 18.07.2013 року засобами електронного зв'язку подало до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС податкову декларацію із ПДВ за червень 2013 року.

Квитанцією №1 від 18.07.2013 року ДПС України до відома позивача доведено про неприйняття декларації за червень 2013 року у зв'язку з тим, що позивач не був платником ПДВ в періоді червень 2013 року (а.с. 43-47).

Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 18.03.2013р. № 141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, згідно з п. 1 якого Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" № 229 від 20.03.2013р. утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів серед яких, згідно з переліком територіальних органів Міндоходів, які утворюються стосовно Автономної Республіки Крим - Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 року.

Платниками податків відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно п.п. 16.1.2, п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору, а саме відображати інформацію, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ст. 48 ПК України).

Згідно п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником;

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 49.1. ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8. ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто платником податків або уповноваженою на це особою, надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством).

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.9. ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно п. 9 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" відповідно до пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 р. №233 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 .04. 2008 р. за N 320/15011.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011р. за №1490/20228 затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (далі - Порядок №1492).

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку №1492 строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

Відповідно до п.4 Розділу Ш Порядку№1492 податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах А4, в електронній формі - згідно з порядком підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку. Договір про визнання електронних документів надається до органу ДПС за місцем реєстрації платника податків.

Квитанція про одержання звіту в електронній формі (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі (Наказ Державна податкова адміністрації України, від 06.04.2009 року № 168 "Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах ДПС України").

Згідно із Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року N 233 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за N 320/15011 "Про подання електронної податкової звітності", а саме п. 7.4, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

У п.7.5 ст.7 Наказу №233 зазначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ДПІ в м. Сімферополі 14.07.2011 року був укладений договір № 8116 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності), поданих першим в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (а.с.48-49).

Судом встановлено, що позивач, виконуючи вищенаведені вимоги ПК України, діючи згідно з умовами договору № 8116 від 14.07.2012 року, надіслав до податкового органу засобами електронного зв'язку декларацію по ПДВ за червень 2013 року з додатками.

ДПС України доведено до відома позивача про неприйняття податкової декларації, що підтверджено матеріалами справи, представниками сторін.

Відповідно до п.4.5 Наказу ДПА Украйни від 31.12.2008р. № 827 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України - якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 183.12 ПК України реєстр платників податку на додану вартість веде Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до п.2.4. розділу II Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011р. №1394, з числа обов'язків щодо ведення Реєстру центральний орган державної податкової служби здійснює:

- розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру;

- організацію реєстрації платників ПДВ;

- присвоєння платникам ПДВ індивідуальних податкових номерів;

- формування номерів свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ;

- розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру;

- виконання функцій адміністратора бази даних Реєстру (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних податкових органів, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

- автоматизоване ведення бази Реєстру;

- розробку нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру;

- оприлюднення даних з Реєстру.

З аналізу вищенаведених положень чинного законодавства стає зрозумілим, що до повноважень Міністерства доходів і зборів України (ДПС України) не віднесено прийняття рішень щодо неприйняття або прийняття податкових декларацій.

Саме під час оброблення електронної звітності платника податків Міністерство доходів і зборів України (ДПС України) було видано квитанцію №1, якою позивач був повідомлений про не прийняття оформленої ним декларації з ПДВ за квітень 2013 року, проте ані Податковим кодексом, ані Наказом ДПА України №233 від 10.04.2008 року не зазначено право ДПС України (Міністерства доходів і зборів України) під час здійснення процедури отримання електронної звітності вирішувати питання щодо прийняття такого рішення, відповідні дії повинні здійснювати тільки органи податкової служби, в яких перебуває на обліку платник податків.

Суд зазначає, що позивач просить визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття як податкової звітності його декларації з ПДВ за червень 2013 року.

Відповідно до абзацу десятого частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача.

Позивач просить визнати протиправними дій Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття декларації, які по суті є відмовою в її прийнятті, у зв'язку з чим вважає за можливе, відповідно до ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав позивача, та визнати протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України в прийнятті декларації позивача за червень 2013 року, поданої 18.07.2013 року.

Судом також встановлено, що актом №5/15-2 від 17.01.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим оформлене рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Данкан", яке було визнано протиправним і скасовано постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.03.2013 року у справі № 801/1296/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправним і скасування рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість (а.с. 31-34). Наведена постанова не набрала законної сили.

Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.2013 року зупинено дію рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 5/15-2 від 17.01.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до набрання судовим рішенням у справі № 801/1129/13-а законної сили.

Згідно із ч. 5, ч. 6 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Оскарження ухвал не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 255 КАС України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З огляду на наведене, суд вважає, що на час подання Товариство з обмеженою відповідальністю «Данкан» податкової декларації з ПДВ за червень 2013 року були відсутні правові підстави вважати позивача особою, яка не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276, якою встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Згідно з п. 3.5 Інструкції № 276 у залежності від призначення платежів відкриваються особові рахунки, в тому числі для здійснення обліку податку на додану вартість для платників податків - юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотній боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотній бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають в тому числі податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником (п. 4.1 Інструкції).

Тобто, дані карток особових рахунків повинні відображати фактичний стан платежів до бюджету платника податків.

У відповідності до п. 3.2. Інструкції № 276 картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.

Суд зазначає, що відповідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012р. № 1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Згідно вищенаведеного листа, вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Суд зауважує, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими. При цьому суд звертає увагу на те, що у разі визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію податкова декларація є такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що для забезпечення відновлення порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» необхідно, визнавши протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України по неприйняттю як податкової звітності декларації з ПДВ за червень2013 року, поданої 18.07.2013 року, вказану декларацію вважати такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Данкан» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - 18.07.2013 року, одночасно з цим зобов'язати відповідача ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим відобразити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» показники, зазначені в декларації з ПДВ за червень 2013 року, поданої 18.07.2013 року, так як позивач об'єктивно має матеріальний інтерес в тому, щоб відомості зазначеного особового рахунку відображали дійсний і правильний стан його розрахунків з Державою з податку на додану вартість.

За таких обставинах позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України, у резолютивній частині постанови суду зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по справі №801/7657/13-а шляхом зобов'язання ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим надати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з моменту набрання чинності рішенням по справі №801/7657/13-а.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідачів.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.08.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 19.08.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України в прийнятті декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Данкан" за червень 2013 року, поданої 18.07.2013 року.

3. Податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року вважати такою, що подана Товариством з обмеженою відповідністю «Данкан» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - 18.07.2013 року.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» показники, зазначені в декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року, поданої 18.07.2013 року.

5. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим надати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з моменту набрання законної сили рішенням суду по справі №801/7657/13-а.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, б. 5, код за ЄДРПОУ 35338012) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.) шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єктів владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, Міністерства доходів і зборів України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.

Суддя підпис Дудін С.О.

Суддя підпис Москаленко С.А.